Ухвала суду № 78819167, 17.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л А

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: не з'явились;

відповідача: ОСОБА_1;

третьої особи: не з'явились

розглянувши у судовому засіданні заяву Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі по тексту - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправним рішення відповідача від 28 січня 2016 року №1-026/2016; 2) зобов'язати відповідача відкрити дисциплінарне провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4258/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав заяву про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду, у зв'язку із чим, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року позивачу запропоновано надати суду пояснення щодо строку звернення із позовною заявою.

В судовому засіданні 17 грудня 2018 року представник відповідача підтримав заяву про залишення адміністративного позову без розгляду; позивач або його представник до суду не прибув.

Розглянувши заяву відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина третя статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) визначає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, згідно з частиною сьомою статті 52 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Тобто, процесуальний закон обмежує право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який вказав, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, "Стаббігс на інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії").

Враховуючи викладене, позивач може оскаржити рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28 січня 2016 року №1-026/2016 протягом тридцяти днів з дня, коли дізнався про його прийняття.

Наявні у справі докази підтверджують, що оскаржуване рішення направлене позивачу рекомендованим листом 13 лютого 2016 року. Згідно з наявною у справі копією поштового конверта (а.с. 35 т. І) вбачається, що поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку адресата 10 березня 2016 року. Як зазначає позивач у позовній заяві та не спростовується матеріалами справи, рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28 січня 2016 року №1-026/2016 ОСОБА_2 отримав 16 березня 2016 року.

Разом з тим, згідно з відміткою на поштовому конверті, адміністративний позов ОСОБА_2 направлено 17 березня 2017 року, тобто через рік, як позивач дізнався про порушення свого права.

Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд звертає увагу, що позивач не заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та не зазначав про поважні причини пропущення такого строку.

Крім того, із позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається обставин, які б непереборно перешкоджали позивачу вчасно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів, якщо позивач вважав їх порушеними, а тому суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Крім того, суд встановив, що позивач вже звертався із цим самим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва 18 квітня 2016 року, про що свідчить відповідна відмітка служби діловодства суду на адміністративному позові; проте, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2016 року у справі №826/6276/16 позову заяву повернуто позивачу.

Згідно з частиною шостою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Однак, звертаючись до суду повторно із одним і тим самим позовом, позивач пропустив строк звернення, встановлений частиною сьомою статті 52 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та не просив суд його поновити.

При цьому будь-яких письмових пояснень щодо дотримання строку звернення до суду, які запропоновано надати ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року, або клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем не надано.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що позов ОСОБА_2 поданий після закінчення строку, встановленого частиною сьомою статті 52 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з огляду на відсутність клопотання про поновлення строку звернення до суду та підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача та залишає позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

2. Позовну заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Згідно з частиною першою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко