Рішення № 78818971, 22.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2018 року №826/6700/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі представника позивача Максимченка І.В. та представника відповідача Бєлічко Д.А., без участі представника третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік МТС", про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", (далі - позивач, ТОВ "Український лізинговий фонд"), до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), (далі - відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС", (далі - третя особа, ТОВ "Логістик МТС"), про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №054301 від 18 квітня 2018 року, (далі - оскаржувана постанова).

Ухвалою суду від 02 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6700/18, (далі - справа).

У судовому засіданні 19 липня 2018 року судом встановлено, що вірним найменуванням відповідача є - Державна служба України з безпеки на транспорті, (далі - відповідач, Укртрансбезпека), а ухвалою суду від 19 липня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята відповідачем на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам. Позивач, зокрема, звертав увагу суду на те, що ТОВ "Український лізинговий фонд" не є перевізником в межах спірних правовідносин, а тому його притягнуто до відповідальності безпідставно.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Третя особа, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, у судові засідання не прибула, письмових заперечень проти позову (пояснень) до суду не подавала.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

12 березня 2018 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №039623, за місцем проведення перевірки м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, 43, на підставі направлення на проведення перевірки від 12 березня 2018 року №024880 проведено перевірку транспортного засобу марки Scania R420 номерний знак НОМЕР_1, причіп Wielton PCW133 номерний знак НОМЕР_2, серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, що належить позивачу, водій ОСОБА_3, документ, що посвідчує особу водія - посвідчення водія НОМЕР_4 від 22 серпня 2017 року; використовує - ТОВ "Логістик МТС". Під час перевірки виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, у т.ч. порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": надання послуг з внутрішніх вантажних перевезень без документів, передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, не оформлена товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, протокол перевірки та адаптації тахографа до КТ3, особиста картка водія до тахографа (КТ3 на момент перевірки обладнане цифровим тахографом).

На підставі вказаного вище акту перевірки, 18 квітня 2018 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №054301, якою за не оформлення товарно-транспортної накладної встановленого зразку, відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", до ТОВ "Український лізинговий фонд" застосовано штраф у розмірі 1700,00 грн.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Cудом встановлено, що 07 липня 2014 року між ТОВ "Український лізинговий фонд", як лізингодавцем, та ТОВ "Логістик МТС", як лізингоодержувачем, укладено Договір фінансового лізингу №2978/07/14-В, за умовами якого лізингодавець зобов'язується придбати у власність майно (транспортний засіб марки Scania R420 та причіп Wielton PCW133) та передати вказане майно у платне володіння та користування на умовах поворотного фінансового лізингу лізингоодержувачу, для його господарських цілей на визначений строк, за умови оплати останнім лізингових платежів.

Факт того, що транспортний засіб та причіп за Договором фінансового лізингу №2978/07/14-В від 07 липня 2014 року, на час проведення перевірки (12 березня 2018 року) перебував у користуванні третьої особи підтверджується актом прийому-передачі предмету лізингу від 16 липня 2014 року, згідно якого позивачем, як лізингодавцем, передано ТОВ "Логістик МТС", як лізингоодержувачу, зокрема, транспортний засіб марки Scania R420 номерний знак НОМЕР_1 та причіп Wielton PCW133 номерний знак НОМЕР_2, згідно яких позивачем надавалися третій особі послуги з оренди вантажного транспорту за договором №1010 від 10 жовтня 2014 року.

Статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі)..

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567, (далі - Порядок №1567).

Відповідно до п. 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з п. 3 Порядку №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктом 4 Порядку №1567 передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п. 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

При цьому, згідно ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, визначальними ознаками такої відповідальності є те, що автомобільним перевізником не оформлені визначені Законом документи.

Згідно положень ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", саме автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Отже, з наведених норм законодавства, на підставі яких позивача притягнуто до відповідальності, вбачається, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються до автомобільних перевізників.

Як встановлено судом, автомобіль, що перевірявся, перебував у користуванні третьої особи (ТОВ "Логістик МТС"), тому суд дійшов висновку, що позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому не може нести відповідальність, передбачену абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Крім того, відповідно до п. 26 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

При цьому, докази надіслання (вручення) позивачу повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення матеріали справи не містять, а тому, відповідач в порушення п. 26 Порядку №1567, не надав змогу позивачу надати пояснення відносно встановленого в акті порушення.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач протиправно застосував до позивача фінансові санкції, передбачені абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки позивач у спірних відносинах не є перевізником, а посадовими особами відповідача при здійсненні перевірки та прийнятті оскаржуваної постанови не було з'ясовано на замовлення якого перевізника здійснюється надання послуг з перевезення вантажів.

Також суд відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача про постановлення окремої ухвали відносно посадових осіб відповідача, які, на думку позивача протиправно здійснили дописку в Акті перевірки, оскільки дописано код ЄДРПОУ позивача і зазначена дописка не має суттєвого значення для розгляду цієї справи по суті і не порушує прав та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік МТС", про визнання протиправною та скасування постанови є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1762,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (місцезнаходження: 04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-А, офіс 301; код ЄДРПОУ 37859096) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік МТС" (місцезнаходження: 93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Першотравнева, 201А, кабінет 5; код ЄДРПОУ 39209821), про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №054301, прийняту 18 квітня 2018 року Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" сплачений ним судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко

Рішення у повному обсязі складено 02 грудня 2018 року.