Рішення № 78818969, 29.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 листопада 2018 року справа №826/2800/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: Гарбузової Т.А.;

Стельмах Л.Б.;

відповідача: Полякової С.Б.

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Фармлогістика" (далі по тексту - позивач, ПП "Фармлогістика")доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС)про1) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2016 року №0023161406 та №0023171406; 2) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2016 року №0023391406 та без номера і без дати на суму 50 996,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4 146,85 грн. та на суму 50 996,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 38 231,62 грн.На підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 листопада 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: відповідач безпідставно нарахував пеню за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки в акті перевірки наведені 4 різні суми заборгованостей у доларах США, термін сплати яких настав, а первинні документи, підписані ПП "Фармлогістика" та нерезидентами, перелік яких наведено в акті перевірки, у позивача відсутні, а тому наявність заборгованостей не підтверджена первинними документами, що також свідчить про відсутність обов'язку декларувати валютні цінності; відповідач неправомірно донарахував податок на доходи нерезидента, у зв'язку із тим, що консалтингові послуги, надані нерезидентами не є послугами інжинірингу у розумінні підпункту 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та не підлягають оподаткуванню; висновки акта перевірки про заниження військового збору та податку на доходи фізичних осіб є безпідставними та не підтверджуються належними доказами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2800/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в акті перевірки.

В судовому засіданні 29 листопада 2018 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 18 листопада 2016 року №0023161406 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" до ПП "Фармлогістика" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені за платежем пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1 028 781,42 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 18 листопада 2016 року №0023171406 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93, за порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93 до ПП "Фармлогістика" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у розмірі 2 040,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС від 23 листопада 2016 року №0023391406 згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України ПП "Фармлогістика" визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 283 841,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 227 073,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56 768,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС без номера та без дати згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України ПП "Фармлогістика" визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 89 228,60 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 50 996,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 38 231,62 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС без номера та без дати згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України ПП "Фармлогістика" визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9 865,15 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 5 718,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 146,85 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 02 листопада 2016 року №450/26-15-14-02-02/36311997 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Фармлогістика" (код 36311997) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено зокрема наступні порушення позивачем вимог законодавства:

підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України щодо заниження податку на доходи фізичних осіб, а саме: не утриманий податок з доходу працівника Коржикова О.П., отриманого у вигляді оплати за послуги мобільного зв'язку по виставлених рахунках-фактурах (послуги з міжнародного роумінгу); заниження військового збору внаслідок не оподаткування військовим збором суми коштів, виплачених фізичній особі згідно договору оренди приміщення, укладеного з Рапопорт Л.І., з сум орендної плати утримувався податок, однак, не утримано військовий збір;

в порушення пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України позивач не сплатив до бюджету 15% від суми виплачених коштів нерезидентам Lubandy Logistic Servises e, U та RID Logistic Solutions Gmbh у вигляді інжинірингу;

статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено порушення термінів розрахунків в іноземній валюті по експортних контрактах з нерезидентами ALLMed International Inc., BC PHARMA BV LUGANO BRANCH, BIOPHYT HOLDINGS LTD, AMERICAN NORTON CORPORATION, UNIPHARM Inc., Emfor International Ltd, M-INVEST LTD, Vogt Medical Vertrieb Gmbh, Reckitt Benckiser Hungaru Kft та встановлено дебіторську заборгованість по експортним контрактам з вказаними нерезидентами;

пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93 в частині недекларування валютних цінностей.

В частині порушення термінів розрахунків в іноземній валюті суд звертає увагу на наступне.

За змістом частини першої статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, пеня стягується прострочення від суми неодержаної виручки або вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення; при цьому граничний строк зарахування виручки резидентів в іноземній валюті пов'язаний з фактом виписки вивізної вантажної митної декларації продукції або моментом підписання акта чи іншого документа, що засвідчує виконання робіт.

В акті перевірки зазначено про те, що ПП "Фармлогістика" станом на 30 червня 2016 року має дебіторську заборгованість по експортних контрактах з нерезидентами ALLMed International Inc. На суму 1 213 доларів США, BC PHARMA BV LUGANO на суму 45,50 доларів США, BRANCH, BIOPHYT HOLDINGS LTD на суму 223,62 доларів США, AMERICAN NORTON CORPORATION на суму 101 723,87 доларів США, UNIPHARM Inc. на суму 25,04 доларів США, Emfor International Ltd на суму 22 932,17 доларів США, M-INVEST LTD на суму 1 857,92 доларів США, Vogt Medical Vertrieb Gmbh на суму 10,89 доларів США та Reckitt Benckiser Hungaru Kft на суму 507,11 євро.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач, на якого покладено тягар доказування, не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували наявність у ПП "Фармлогістика" заборгованості за операціями із нерезидентами ALLMed International Inc., BC PHARMA BV LUGANO BRANCH, BIOPHYT HOLDINGS LTD, AMERICAN NORTON CORPORATION, UNIPHARM Inc., Emfor International Ltd, M-INVEST LTD, Vogt Medical Vertrieb Gmbh, Reckitt Benckiser Hungaru Kft, зокрема відповідних зовнішньоекономічних контрактів та первинних документів (актів виконаних робіт).

У свою чергу позивач стверджує, що ПП "Фармлогістика" не має документів, підписаних із нерезидентами, що вказані в акті перевірки, та, відповідно, дебіторської заборгованості, що могла бути підставою для нарахування пені у сфері ЗЕД, та наполягає на незаконності застосування штрафних санкцій у вигляді пені.

Враховуючи відсутність у справі будь-яких доказів на підтвердження зафіксованого в акті перевірки порушення позивачем статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", суд приходить до висновку, що нарахування ПП "Фармлогістика" пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності здійснено відповідачем протиправно.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Згідно із пунктом 2.7 статті 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року №49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Разом з тим, оскільки висновки акта перевірки про наявність дебіторської заборгованості не підтверджуються, суд вважає, що ПП "Фармлогістика" не мало обов'язку подання до контролюючого органу декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, у зв'язку з чим нарахування позивачу штрафних санкцій є безпідставним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 18 листопада 2016 року №0023161406 та №0023171406 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо порушення позивачем пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України суд зазначає про наступне.

Як зазначено в акті перевірки, ПП "Фармлогістика" здійснило сплату нерезидентам у вигляді інжинірингу на загальну суму 142 600,00 євро.

Відповідно до пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема г) фрахт та доходи від інжинірингу.

У свою чергу за визначенням підпункту 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України інжиніринг - це надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).

Наявні у справі доказ підтверджують, що між Lubandy Logistic Servises e, U. (виконавець) та позивачем (замовник) укладено договір про послуги консалтингу від 01 вересня 2012 року №2012-03-СС, за умовами якого виконавець зобов'язався виконати роботи із розробки технологій та планування складських приміщень митно-ліцензійного складу, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи

Між RID Logistic Solutions Gmbh (виконавець) та позивачем (замовник) укладено договір про послуги консалтингу від 01 жовтня 2013 року №RIDAT-CC-2013-03, за умовами якого виконавець зобов'язався виконати роботи з управління проектами та підтримка при реалізації інвестиційних проектів замовника, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Виходячи зі змісту правовідносин позивача із нерезидентами, останні надавали ПП "Фармлогістика" послуги консалтингу, а не інжинірингу, як помилково вважає позивач, а тому відображення в акті перевірки порушення підпункту "г" пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України є помилковим.

Крім того, відповідно до підпункту "и" пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею, а саме інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Як зазначає позивач, та не спростовано відповідачем, що отримані нерезидентами доходи є виручкою від реалізації послуг, а тому не підлягають оподаткуванню.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 103.4 статі 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з пунктом 103.5 статі 103 Податкового кодексу України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

В акті перевірки на стор. 88 (а.с. 111 т. І) встановлено, що до перевірки надано довідки підтвердження статусу податкового резидента з апостилем, легалізація підтверджена Міністерством фінансів Податкової інспекції Австрії.

Крім того, відповідач не надав суду доказів, які б взагалі підтверджували виплату позивачем на користь нерезидентів Lubandy Logistic Servises e, U. та RID Logistic Solutions Gmbh будь-яких доходів.

Наведене свідчить, що відповідач не довів суду необхідність сплати позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 23 листопада 2016 року №0023391406.

В частині висновків акта перевірки про заниження військового збору та податку на доходи фізичних осіб суд звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

За правилами підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

В акті перевірки зафіксовано, що позивач не утримав податок з доходу працівника Коржикова О.П., отриманого у вигляді оплати за послуги мобільного зв'язку по виставлених рахунках-фактурах (послуги з міжнародного роумінгу).

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд встановив, що Коржиков О.П. є директором ПП "Фармлогістика", однак, звертає увагу, що відповідач не надав суду доказів, які б вказували, що Коржиков О.П. отримував від позивача дохід у вигляді оплати за послуги мобільного зв'язку по виставлених рахунках-фактурах (послуги з міжнародного роумінгу).

Виходячи із визначення роумінгу, суд приходить до висновку, що Коржиков О.П. повинен користуватися мобільним зв'язком за межами України.

Однак, відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що директор ПП "Фармлогістика" Коржиков О.П. за перевірений період виїжджав за межі України та користувався мобільним зв'язком за рахунок позивача, що свідчить про необґрунтованість висновків акта перевірки у цій частині.

Щодо тверджень відповідача про заниження ПП "Фармлогістика" військового збору внаслідок не оподаткування військовим збором суми коштів, виплачених фізичній особі згідно договору оренди приміщення, укладеного з Рапопорт Л.І.

Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір:

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, при виплаті фізичній особі доходів, що є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, сплачується військовий збір.

Перевіркою встановлено, що позивач утримував податок на доходи фізичних осіб по операціям зі сплати коштів фізичній особі Рапопорт Л.І. за договором оренди, що визнається позивачем.

Однак, як підтверджують матеріали справи, згідно з платіжним дорученням від 12 вересня 2016 року №1001641042, копія якого міститься у справі (а.с. 227 т. І), ПП "Фармлогістика" перерахувало до бюджету військовий збір з доходу, виплаченого Рапопорт Л.І. у розмірі 61 027,07 грн.

З огляду на те, що на момент перевірки військовий збір з доходу, виплаченого Рапопорт Л.І. був сплачений, визначення суми грошового зобов'язання з військового збору на підставі відповідного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС без дати та без номера є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС без номера та без дати, якими ПП "Фармлогістика" визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 89 228,60 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 50 996,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 38 231,62 грн., та визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9 865,15 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 5 718,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 146,85 грн., підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП "Фармлогістика" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить присудити сплачену ним суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Фармлогістика" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 18 листопада 2016 року №0023161406 та №0023171406.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві без номера та без дати, яким Приватному підприємству "Фармлогістика" визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 89 228,60 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 50 996,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 38 231,62 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві без номера та без дати, яким Приватному підприємству "Фармлогістика" визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9 865,15 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 5 718,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 146,85 грн.

5. Стягнути на користь Приватного підприємства "Фармлогістика" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 206,45 грн. (двадцять одна тисяча двісті шість гривень сорок п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Приватне підприємство "Фармлогістика" (02121, м. Київ, Харківське шосе, 174, пр. 1; ідентифікаційний код 36311997);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Дата складення повного рішення суду - 12 грудня 2018 року.

Суддя В.А. Кузьменко