Рішення № 78818902, 17.12.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1799/18

17 грудня 2018 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Заблоцька І.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом Приватно-орендного підприємства "Тернопільське" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування рішень комісій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватно-орендне підприємство «Тернопільське» (надалі позивач, ПОП "Тернопільське) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просило, з урахуванням уточнених позовних вимог, скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Тернопільській області від 10.04.2018 року №640365/31422351, від 10.04.2018 року №640363/31422351, від 10.04.2018 року №640360/31422351, про відмову в реєстрації податкових накладних від 05.10.2017 року №209, від 05.10.2017 року №214, від 05.10.2017 року №230 в єдиному реєстрі податкових накладних, скасувати рішення комісії ДФС України з питань розгляду скарг №1167/31422351/2 від 02.05.2018 року, №1177/31422351/2 від 02.05.2018 року, №1391/31422351/2 від 02.05.2018 року, зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні від 05.10.2017 року №209, від 05.10.2017 року №214, від 05.10.2017 року №230 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, контролюючий орган був зобовязаний чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 (в редакції станом на 31.10.2017 року). Вважає, що визначення фіскальним органом у квитанції конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі №567 «Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач вказав, що відповідачем лише запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, що, на його думку, є порушенням п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201.Податкового кодексу України (в редакції станом на 31.10.2017 року).

Також позивач пояснив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 року, позивачем 06.04.2018 року під №3,4,5 подано «Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК» з електронними копіями перинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції по поставці товару (соняшнику врожаю 2017 року), в тому числі копії розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Однак, незважаючи на це, комісією Головного управління ДФС України у Тернопільській області прийнято оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкових накладних від 05.10.2017 року №209, №214, №230 в ЄРПН, а як підставу для відмови зазначено ненадання платником податку копій документів, яку позивач вважає протиправною та такою. що суперечить чинному законодавству. Тому, позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 року позовну заяву ПОП «Тернопільське» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 28.09.2018 року. У вказаний строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року позовну заяву ПОП «Тернопільське» прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 22.10.2018 року о11:30 год.

22.10.2018 року судове засідання у справі відкладене на 26.11.2018 року о 10:00 год. у звязку із перебуванням головуючої судді у відпустці.

26.11.2018 року у судовому засіданні розгляд справи відкладено до 17.12.2018 року о 10:00 год., а також залучено у якості співвідповідача Головне управління ДФС в Тернопільській області.

Державною фіскальною службою України та Головним управлінням ДФС у Тернопільській області подано до суду відзив на адміністративним позов (спільна позиція), в якому зазначено, що позивачем не надано для реєстрації податкових накладних жодного пояснення наявності в позивача сировини (соняшника) в кількості, яка була реалізована і по операції з продажу якої реєструвались податкові накладні від 05.10.2018 року №209, №214, № 230. Вказали, що позивачем не надано також жодного платіжного документа та документів, що фіксували б чи підтверджували факт реалізації соняшнику позивачем, не надані накладні чи товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, рахунок фактуру, документ, що підтверджує якість товару. Також зазначили, що для зобовязання зареєструвати податкові накладні позивачем повинно бути наведено виключний перелік підстав та документальних підтверджень для її задоволення, однак вважають, що позивач жодним чином це не обґрунтовує. Додатково пояснили, що оскарження рішень комісії з питань розгляду скарг є досудовим порядком вирішення спору. В сукупності наведеного, просили у задоволенні позову відмовити.

17 грудня 2018 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з мотивів, наведених в адміністративному позові.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на адміністративний позов (спільна позиція), просила відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача - ПОП «Тернопільське» є вирощування зернових та олійних культур (КВЕД 01.11).

Позивачем надано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкові накладні від 05.10.2017 року №209, №214, №230. Квитанціями від 30.10.2017 року та від 15.11.2017 року позивача повідомлено про те, що податкові накладні прийнято, однак їх реєстрація зупинена у звязку із тим, що: «ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 16.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД « 1206», а також запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН відповідно до п. «в» п.п.201.16.11 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України.

Позивачем подано до контролюючого органу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрацію якої/го зупинено за податковими накладними № 209,214,230, що підтверджується квитанціями від 06.04.2018 року про збереження документа на центральному рівні.

Рішеннями про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №640363/31422351, №640365/31422351, №640360/31422351 відмовлено у реєстрації податкових накладних №209, №214, №230.

Оскарження вказаних рішень здійснювалось позивачем в адміністративному порядку шляхом подання 19.04.2018 року та 20.04.2018 року скарг на рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної.

Рішеннями Комісії з питань розгляду скарг від 02.05.2018 року прийнято рішення 1177/31422351/2, 1391/31422351/2, 1167/31422351/2, якими залишено скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Не погодившись із рішеннями комісії Головного управління ДФС у Тернопільській області від 10.04.2018 року №640365/31422351, від 10.04.2018 року №640363/31422351, 10.04.2018 року №640360/31422351 про відмову в реєстрації податкових накладних від 05.10.2017 року №209, №214, №230, рішеннями комісії з питань розгляду скарг ДФС №1167/31422351/2 від 02.05.2018 року, №1177/31422351/2 від 02.05.2018 року, №1391/31422351/2 від 02.05.2018 року, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України (надалі ПК України) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29/12/2010 року (з наступними змінами та доповненнями, далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Як передбачено пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу

Відповідно до підпункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У спірному випадку реєстрація податкових накладних була зупинена на підставі підпункту 201.16 статті 201 ПК України з такої підстави: ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків.

Визначення податковим органом у квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у наказі Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567, яким затверджено Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, 01.01.2018 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" №2245-VIII від 07.12.2017 року, яким пункт 201.16 ст. 201 ПК України викладено в такій редакції: "Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України".

У відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі Постанова №117), перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

В той же час, з огляду на норми чинного законодавства України, Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Комісія центрального рівня протягом семи робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів відповідно до пункту 15 цього Порядку, але не раніше отриманого рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Реєстрі комісії регіонального рівня, може прийняти інше рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Прийняте комісією центрального рівня рішення реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 ПК України, а рішення Комісії регіонального рівня скасовується.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, податковим органом ведеться окремий Реєстр, в який вносяться виключно Рішення комісій щодо реєстрації/відмови в реєстрації ПН/РК, який є відмінним від Єдиного реєстру податкових накладних. Тобто, суд зазначає, рішення про відмову у реєстрації податкових накладних прийнято комісією Головного управління ДФС на регіональному рівні, в той час як реєстрація податкових накладних здійснюється комісіями на центральному рівні.

Разом з тим, 08.09.2017 року між ПОП «Тернопільське» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оліяр-Захід» (покупець) укладено договір поставки М-01/080917, за яким постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим Договором , поставити покупцю соняшник врожаю 2017 року, а Покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, оплатити прийнятий товар. При цьому, суд приймає до уваги твердження сторони позивача, що даний договір є дійсним, оскільки доказів протилежного судом не здобуто. За наслідками здійснення господарських операцій за цим договором, позивачем складені податкові накладні від 05.10.2017 року №209, №214, №230.

В той же час, як вбачається з спірних рішень про відмову у реєстрації вказаних податкових накладних, позивачу відмовлено з підстави ненадання копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання, придбання товарів, послуг, зберігання, транспортування, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Тому, з огляду на наведене, суд не приймає до уваги твердження сторони позивача, що контролюючим органом не визначено конкретного переліку документів, оскільки у спірних рішеннях про відмову відповідач визначив документи, які у відповідності до вимог чинного законодавства України нададуть змогу йому прийняти рішення щодо реєстрації податкових накладних.

Суд зазначає, що спірні рішення податкового органу відповідають вимогам щодо чіткості та зрозумілості у розрізі індивідуального правового акту, що в свою чергу надає можливість реалізації платником податку свого права або обов'язку щодо виконання юридичного волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Поряд з цим, позивач зазначає, що на виконання Постанови №117, ним були подані «Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК» з електронними копіями первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції по поставці товару (соняшнику врожаю 2017 року).

Відповідачем у судовому засіданні та у відзиві на адміністративний позов не заперечувалося надання позивачем для реєстрації податкових накладних від 05.10.2017 року №209,214,230 наступних документів: накладна №421 від 31.10.2017 року, лист ПОП «Тернопільське», звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2017 року, звіт про реалізацію продукції сільського господарства, баланс (звіт про фінансовий результат) станом на 31.12.2017 року, звіт про фінансові результати за 2017 рік, договір поставки №М-01/080917 від 08.09.2017 року, звіт про збирання урожаю станом на 01.10.2017 року, договір купівлі-продажу №17 від 22.12.2016 року, довіреність №139, договір №30 купівлі продажу нафтопродуктів, видаткові накладні на отримання позивачем нафтопродуктів.

При цьому, судом беруться до уваги долучені до матеріалів даної адміністративної справи копії платіжних доручень №446_9S032/59 від 28.09.2017 року, 402_9F031/73 від 15.09.2017 року, 406_9I033/67 від 18.09.2017 року, 434_9Q025/53 від 26.09.2017 року, однак судом не здобуто належних, достатніх та допустимих доказів того, що вказані платіжні доручення подавалися позивачем до контролюючого органу разом із поясненнями.

Відтак, враховуючи твердження позивача, що податкові накладні виписувались за правилом першої події, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні докази наявності в позивача сировини (соняшника) в кількості, що була реалізована і по операції з продажу яких реєструвались податкові накладні, а також накладні чи товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, рахунок фактуру, документ, що підтверджує якість товару а також наявність складських приміщень для зберігання такої кількості товару.

Крім того, Постановою №117 кореспондується обовязок платника податку подавати докази щодо транспортування сировини чи продукції, з приводу якої здійснюється господарська операція, зокрема, товарно-транспортні накладні при здійсненні договору поставки, про що також в матеріалах справи відсутні докази.

Однак, суд не приймає до уваги твердження сторони позивача, що відповідно до договору поставки №М-01/080917 від 08.09.2017 року податковим органом було здійснено реєстрацію інших податкових накладних, оскільки реєстрація інших податкових накладних не має наслідком реєстрацію накладних у спірному випадку.

Виходячи з норм ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень. Таким чином, суд вважає, що податковим органом правомірно прийняті спірні рішення про відмову у реєстрації податкових накладних позивача.

Щодо позовної вимоги про зобовязання ДФС України зареєструвати податкову накладні №209, №214, №230, суд вважає, що дана позовна вимога не підлягає до задоволення, оскільки, рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування винесені з правомірної підстави не надання переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у відповідному реєстрі.

Щодо позовної вимоги про скасування Рішення комісії з питань розгляду скарг від 02.05.2018 року №1167/31422351/2, 1391/31422351/2, №1177/31422351/2, то дана вимога не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Суд зазначає, що ознакою порушення права особи є зміна її субєктивних прав та обовязків, тобто припинення чи неможливість їх реалізації та/або виникнення додаткового обовязку, що у свою чергу є підставою звернення до суду. Однак, у контексті даного спору, рішення комісії з питань розгляду скарг є рішенням податкового органу внаслідок адміністративного оскарження платником податку дій чи бездіяльності податкового органу, що, на думку суду, є субєктивним правом платника податку та не містить явного факту порушення його прав чи інтересів.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватно-орендного підприємства «Тернопільське» до задоволення не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачу у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати не підлягають до відшкодування.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовуПриватно-орендного підприємства "Тернопільське" доДержавної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування рішень комісій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 грудня 2018 року.

Головуюча суддяДерех Н.В.

копія вірна

СуддяДерех Н.В.