Рішення № 78818872, 17.12.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2097/18

17 грудня 2018 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Придаткевич Н.В.

позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області ОСОБА_3, довіреність від 02.11.2018 №9253/10/19-00-10-03-12/22643, ОСОБА_4, довіреність від 26.11.2018 №9758/10/19-00-10-03-12/24560

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2018 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 №132595-13 на суму 75,56 грн., від 19.06.2017 №54333-13 на суму 1068,64 грн., від 30.06.2016 №1132722-1305 на суму 0,65 грн. та від 30.06.2017 №3240586-1305 на суму 38,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в ході розгляду адміністративної справи №819//1218/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкової вимоги №14113-17 від 12 квітня 2018 року позивачу стало відомо що відповідачем ОСОБА_2 управлінням ДФС у Тернопільській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 №132595-13 на суму 75,56 грн., від 19.06.2017 №54333-13 на суму 1068,64 грн., від 30.06.2016 №1132722-1305 на суму 0,65 грн. та від 30.06.2017 №3240586-1305 на суму 38,75 грн.

Однак, відповідачем порушено вимоги підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті Податкового кодексу України (далі - ПК України) про встановлений порядок надсилання і вручення податкових повідомлень-рішень, яких йому не вручили і надіслали, тобто не надав інформації про нарахування та встановлення обов'язку сплатити податок за належну йому житлову і земельну нерухомість.

З огляду на зазначене, позивач просить визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення - рішення.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень залишено без руху. У встановлений судом строк недоліки усунуто.

02.11.2018 ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і призначено судове засідання на 27.11.2018.

На виконання вимог вказаної ухвали, 21.11.2018 року ОСОБА_2 управлінням ДФС у Тернопільській області через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано відзив на адміністративний позов.

В судовому засіданні 27.11.2018 позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області від 30.06.2016 №132595-13 на суму 75,56 грн., від 19.06.2017 №54333-13 на суму 1068,64 грн. про визначення ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2015 рік і 2016 рік відповідно. Оголошено перерву до 17.12.2018.

В судовому засіданні 17.12.2018 позивач позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у заяві і просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов, просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Згідно паспорта громадянина України, серії МС 306541, виданого Тернопільським МУ УМВС України в Тернопільській області 18.03.1998, позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (арк.спр.25) та не заперечується сторонами у справі, позивач є власником об'єкта житлової нерухомості, а саме житлового будинку загальною площею 275,1 кв.м., що знаходиться по вул. Подільська, 8, с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області.

Як встановлено в судовому засіданні, 30.06.2016 Тернопільською ОДПІ ОСОБА_2 управління ДФС прийнято податкове-повідомлення рішення форми "Ф" №132595-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в розмірі 75,56 грн.

19.06.2017 ОСОБА_2 управлінням ДФС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №54333-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в розмірі 1068,64 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З 01.01.2015 Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VІІІ від 28 грудня 2014 року введено в дію статтю 266 ПК України "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно підпункту 266.4.1. пункту 266.4. статті 266 ПК України база оподаткування обєкта/обєктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів обєктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Крім того, підпунктом 266.4.2. пункту 266.4. статті 266 ПК України передбачено пільги із сплати податку. Зокрема, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з обєктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є обєктом оподаткування.

Так, підпунктом 266.5.1. пункту 266.5. статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.6 статті 266 ПК України).

Згідно підпункту 266.7.1. пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). (підпункт 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК України)

Як слідує з матеріалів справи, рішенням четвертої сесії сьомого скликання Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 31.01.2016 №35 "Про внесення змін до рішення сесії сільської ради №311 від 28.01.2015", затверджено ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб, зокрема, для житлової нерухомості, яка перебуває у власності фізичних осіб - 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.

Статтею 10 ПК України визначено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції України.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є встановлення місцевих податків і зборів, затвердження їх ставок, а також прийняття рішень щодо надання пільг з їх сплати відповідно до вимог ПК України.

Водночас слід зазначити, що по більшості місцевих податків і зборів ПК України визначена лише верхня межа ставки. Тобто мінімальна ставка для таких податків (зборів) дорівнює "0".

Суд зазначає, що згідно корінців податкових повідомлень рішень від 30.06.2016 №132595-13 на суму 75,56 грн., від 19.06.2017 №54333-13 на суму 1068,64 грн., що містяться в матеріалах справи, графи "податкове повідомлення-рішення отримав: (прізвище, ініціали), (підпис) є незаповненими.

Крім того відповідач не надав, а суд не здобув жодних доказів, надсилання і вручення позивачу ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області від 30.06.2016 №132595-13 на суму 75,56 грн., від 19.06.2017 №54333-13 на суму 1068,64 грн. про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статей 8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, оскільки відповідачем не підтверджено належними доказами факт надсилання і вручення податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 №132595-13 на суму 75,56 грн., від 19.06.2017 №54333-13 на суму 1068,64 грн., а тому спірні рішення є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області від 30.06.2016 №132595-13 на суму 75,56 грн., від 19.06.2017 №54333-13 на суму 1068,64 грн. про визначення ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2015 рік і 2016 рік відповідно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 грудня 2018 року.

Головуючий суддяМартиць О.І.

копія вірна:

СуддяМартиць О.І.