Рішення № 78818755, 18.12.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 р. Справа №480/4192/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Гелета С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2М.) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2018 № Ф-12316-17 на суму 12566,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2018 позивач отримав спірну вимогу про сплату 12566,05 грн. єдиного внеску. Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, оскільки як особа, яка є інвалідом та отримує пенсію по інвалідності, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" звільняється від сплати єдиного внеску. Наявність недоїмки пов’язує із тим, що ним помилково була подана звітність за 2016 рік в розмірі 3797,64 грн. єдиного внеску та за 2017 рік в розмірі 8448,00 грн. єдиного внеску. Загальна сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначена у звітах та 320,41 грн. заборгованості як залишок недоплаченого єдиного внеску по тимчасовій втраті працездатності на заробітну плату найманого працівника включені до спірної вимоги.

Суму в розмірі 320,41 грн. позивач визнав, про що зазначив у відповіді на відзив, поданій 10.12.2018, з рештою суми спірної вимоги не погоджується, просить її скасувати. Також вказав на те, що він не бере добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування на підставі заяви або договору. Натомість позивач до Шосткинської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області подавав заяву про скасування "Звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форма № Д5" за 2016 та 2017 роки, що свідчить про відсутність підстав добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

30.11.2018 представник відповідача подав відзив, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначив, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку 2 групи. Також позивач є інвалідом 3 групи та отримує пенсію по інвалідності. Станом на 30.09.2018 позивач має заборгованість по єдиному внеску, а саме 3797,64 грн. згідно самостійно поданого електронного звіту з терміном сплати до 09.02.2017 та 8448,00 грн. згідно самостійно поданого електронного звіту з терміном сплати до 09.02.2018.

Також, 17.09.2018 позивачем було подано в електронному вигляді звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування по терміну сплати 20.09.2018 на суму єдиного соціального внеску 1638,12 грн. З урахуванням переплати в розмірі 1317,71 грн., сума заборгованості по даному платежу складає 320,41 грн., яка була включена до спірної вимоги.

Щодо необхідності сплати єдиного внеску згідно вимоги від 08.10.2018 зазначив, що дійсно, відповідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" особи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю. Також норми вказаного закону містять положення про те, що такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Зазначене положення також містить Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. При цьому діюче законодавство не передбачає права на подання будь-яких уточнюючих звітів навіть у разі помилкового їх подання.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_2, зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с. 7), перебуває на обліку в Шосткинській об’єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Сумській області як платник єдиного податку групи 2 (а.с. 18).

Також, позивач є інвалідом третьої групи (а.с. 12), та у зв’язку із цим отримує пенсію по інвалідності (а.с. 10).

17.01.2017, засобами електронного зв’язку, ОСОБА_2 подав до контролюючого органу звіт щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за 2016 рік на суму 3797,64 грн. єдиного внеску (а.с. 8).

Крім того, 11.01.2018, засобами електронного зв’язку, позивач подав до контролюючого органу звіт щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за 2017 рік на суму 8448,00 грн. єдиного внеску (а.с. 9).

У листопаді 2018 позивач отримав спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2018 № Ф-12316-17 на суму 12566,05 грн., що складалась із сум єдиного внеску зазначених позивачем у звітах за 2016 та 2017 роки, а також із суми 320,41 грн. (а.с. 6).

У зв’язку із отриманням вимоги про сплату недоїмки, 06.11.2018 позивач звернувся до Шосткинської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області із заявою від 06.11.2018 у якій зазначив, що будучи інвалідом війни та пенсіонером, тобто особою звільненою від сплати єдиного соціального внеску, 17.01.2017 та 11.01.2018 помилково подав "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форма № Д5" за 2016 та 2017 роки, у зв’язку із чим просив їх скасувати (а.с. 11).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

За п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом, позивач є фізичною особою-підприємцем, інвалідом третьої групи, отримує пенсію, тобто є особою, яка звільняється від сплати за себе єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.052018 року № 511) ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Аналіз положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску, однак такі фізичні особи-підприємці звільняються від його сплати якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

У таких випадках фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Також такі особи не мають обов’язку щодо подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску.

Як зазначив позивач, ним було помилково подано звіти щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за 2017 та 2018 роки.

З огляду на те, що у позивача відсутній обов’язок по сплаті за себе єдиного соціального внеску, враховуючи, що позивач звертався до контролюючого органу із заявою про скасування поданих ним звітів, такі обставини не можна вважати добровільною участю позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Однак жодної інформації про наявність таких договорів на 2016 та 2017 роки матеріали справи не містять та не були надані представником відповідача. Слід зазначити, що відповідачем було прийнято відповідну звітність від особи, але не враховано той факт, що така особа повинна подавати таку звітність в разі укладення договору щодо добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Слід зазначити, що відсутність права подання уточнюючих звітів в разі помилкового подання звітів не може бути обставиною, що зобов'язує сплатити відповідні внески, оскільки наявна обов'язкова згода такого платника висловлюється у вигляді укладання відповідного письмового договору, що передбачено чинним законодавством. Такого договору в межах розгляду даної справи представником відповідача подано не було, такий договір укладено не було, що не заперечувалося представниками сторін.

Враховуючи викладене, суд вважає спірну вимогу такою, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає частковому скасуванню в сумі 12245,64 грн.

При цьому суд відмовляє у скасуванні спірної вимог в частині недоїмки 320,41 грн., оскільки судом встановлено, що 17.09.2018 позивачем подано до контролюючого органу звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (Д 4) (а.с. 38-41).

Вказаним звітом позивач самостійно визначив суму єдиного внеску, що підлягає сплаті - 1638,12 грн. Згідно з карткою особового рахунку по єдиному внеску, нарахованому роботодавцями на суму заробітної плати за договором цивільно-правового характеру, за ФОП ОСОБА_2 обліковувалась переплата в сумі 1317,71 грн., яка 20.09.2018 була зарахована на погашення недоїмки по єдиному внеску.

Сума недоїмки після вказаної операції склала 320,41 грн., яка і була включена до спірної вимоги. У відповіді на відзив, поданій до суду 10.12.2018, позивач визнав вказану суму. Таким чином у вказаній частині спірна вимога скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2018 № Ф-12316-17 на суму 12245,64 грн.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.12.2018.

Суддя С.М. Гелета