Рішення № 78818649, 03.12.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 р. Справа № 1840/3593/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПАЗ" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПАЗ» (далі - позивач, ТОВ «Топаз») звернулось до суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області (далі - відповідач, Управління, Управління Держпраці у Сумській області), в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №СМ1287/183/АВ/П/ТД-ФС від 03.09.2018, винесену начальником Управління Держпраці у Сумській області ОСОБА_4, і якою на ТОВ «ТОПАЗ» накладено штраф у розмірі 781 830,00 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що наведені в акті перевірки факти ніяким чином не підтверджені, а зроблені на їх підставі висновки є необґрунтованими і незаконними, у зв'язку з чим прийнята на їх підставі оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною, ухваленою з порушенням вимог чинного законодавства та без з'ясування всіх необхідних обставин по справі.

Позивач заперечує факт, встановлений в акті інспекційного відвідування, щодо допущення директором ТОВ «Топаз» семи працівників до роботи без оформлення трудового договору, а саме: ОСОБА_5 (ОСОБА_5П.), ОСОБА_6 (ОСОБА_6А.), ОСОБА_7 (ОСОБА_7В.), ОСОБА_8 (ОСОБА_8А.), ОСОБА_9 (ОСОБА_9 М,Ф.), ОСОБА_10 (ОСОБА_10І.), ОСОБА_11 (ОСОБА_11С.). Відмічає, що ТОВ «Топаз» у квітні-травні 2018р. було укладено з фізичними особами-підрядниками цивільно-правові договори на виконання робіт. Під час інспекційного відвідування ці договори були надані, а також були надані всі, повязані з їх виконанням, документи бухгалтерського та податкового обліку (акти прийому-передачі, відомості про оплату, про нарахування, утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору). Вказані цивільно-правові угоди відповідають чинному законодавству, не визнані недійсними чи неукладеними правочинами в судовому порядку.

У звязку з цим вважає, що дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в його діях ознак порушення чч.1,3 ст. 24 КЗпП України.

Стосовно наведених у акті інспекційного відвідування та у оскаржуваній постанові висновків про відсутність у позивача дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, відмітив, що позивач має дозвіл на виконання вищевказаних робіт №212.17.59 від 11.07.2017, строк дії якого складає до 10.07.2022, та який надавався позивачем під час інспекційного відвідування.

Ухвалою суду від 28.09.2018 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.10.2018.

Ухвалою суду від 28.09.2018 було забезпечено позов та зупинено дію оскаржуваної постанови до набрання законної сили судового рішення у даній справі (а.с.72-73).

За клопотанням представника відповідача підготовче засідання 10.10.2018 було відкладено на 15.11.2018 (а.с.86).

Відповідач 16.10.2018 подав до суду відзив на позовну заяву з письмовими доказами на обґрунтування своєї позиції (а.с.88-121), відповідно до якого представник просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що всі вимоги закону під час винесення оскаржуваної постанови були дотримані, порушення, на підставі яких винесено постанову, були дійсно допущені позивачем, а тому постанова про накладення на ТОВ «Топаз» штрафу є обґрунтованою та такою, що складена згідно вимог чинного законодавства.

Стверджує, що оскільки виконання робіт за договорами підряду, укладеними з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 М,Ф., ОСОБА_10, ОСОБА_11 відноситься до завдань та обовязків працівника за відповідною посадою, вказане свідчить про трудовий характер відносин, а не виконання конкретної роботи за договором підряду, а тому позивач повинен був з даними працівниками укласти трудові договори.

Роботи за цивільно-правовими угодами, укладеними з ОСОБА_7, ОСОБА_8 включають в себе роботи на висоті, які є роботами підвищеної небезпеки та можуть виконуватись виключно працівниками, які пройшли професійний добір, медичний огляд, спеціальне навчання та перевірку знань з охорони праці та протипожежної безпеки, а обовязки щодо створення безпечних умов для виконання робіт покладаються виключно на роботодавця, а отже вказані особи, які не є працівниками, не могли бути залучені до виконання робіт на висоті. Також, з посиланням на пункту 6 Додатку 6 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107 (далі Порядок №1107), відмітив, що роботи, які виконуються на висоті понад 1,3 метра, відносяться до робіт підвищеної небезпеки, що виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки. У звязку з цим зазначає, що оскільки декларацію подає саме роботодавець, то роботи підвищеної небезпеки можуть виконуватись виключно працівниками даного роботодавця, а отже особи за цивільно-правовим договором не можуть залучатись до виконання робіт підвищеної небезпеки. Тобто, до виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме робіт на висоті, можуть бути допущені виключно наймані працівники роботодавця, який подав декларацію відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, а не фізичні особи за договором підряду. При цьому, дозвіл №212.17.59 від 11.07.2017 не дає ТОВ «Топаз» право на виконання робіт на висоті понад 1,3 метра, оскільки такі роботи виконуються відповідно до Порядку №1107 на підставі саме декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.

Таким чином, представник відповідача вважає, що директором ТОВ «Топаз» фактично допущено до роботи 7 працівників, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника без уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

05.11.2018 представник позивача подав до суду відповідь на відзив (а.с.124-125), відповідно до якої позивач стверджує, що наведені у відзиві заперечення та висновки відповідача є необґрунтованими та такими, що не мають відношення до предмету доказування. Зазначив, що згідно направлення на проведення інспекційного відвідування від 07.08.2018 №638/СМ1287, перевірці підлягали тільки питання щодо дотримання вимог трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, в тому числі з неповнолітніми, але ніяким чином не дотримання вимог безпеки виробництва чи з питань дозвільної документації. Перевірка проводилась в офісі позивача та ніякої перевірки умов виконання робіт на обєктах будівництва, зокрема дотримання техніки безпеки, охорони праці під час виконання робіт, не здійснювалось.

Відмітив, що відповідачем жодним доказом не доведено факту виконання підрядниками позивача робіт на висоті понад 1,3 метри. Крім того, питання наявності чи відсутності дозволу на виконання таких робіт, позивач вважає, не стосується предмета спору, оскільки предметом оскарження є постанова про накладення штрафу за допущення до виконання робіт працівників без працевлаштування, а не за порушення вимог охорони праці, техніки безпеки чи виконання робіт без отримання дозволу.

Також вказав, що чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, а отже сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

09.11.2018 представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.128-129), в якому наполягав на тому, що дозвіл №212.17.59 від 11.07.2017 не дає позивачу право на виконання робіт на висоті понад 1,3 метра, оскільки метою проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва, за результатами якої було надано дозвіл №212.17.59 від 11.07.2017, не було надання оцінки стану охорони праці та безпеки промислового виробництва позивача під час виконання ремонтних, монтажних, будівельних та інших робіт, що виконуються на висоті понад 1,3 метра, дані роботи не були заявлені в пункті 2 експертизи і не могли бути заявлені для проведення експертизи. А оскільки роботи на висоті відносяться до робіт підвищеної небезпеки і до їх виконання можуть бути залучені виключно особи, які пройшли професійний добір, медичний огляд, спеціальне навчання та перевірку знань, а обовязки щодо створення безпечних умов для виконання робіт покладаються виключно на роботодавця, тому вважає, що такі роботи, не можуть виконуватись фізичною особою на власний ризик за договором підряду.

Щодо виконання робіт за цивільно-правовими договорами, з посиланням на постанови Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №822/723/17 та від 04.07.2018 №820/1432/17, відмітив, що за трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. При цьому укладеними цивільно-правовими договорами між позивачем та з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 прямо передбачено виконання підрядником роботи за професією, спеціальністю, посадою, що характерно саме для трудових відносин.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 15.11.2018, підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2018 (а.с.147).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.48-54).

Сумським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області відповідачу було надіслано листа від 01.08.2018 №15932/08-14 (а.с.97) з інформацією за травень 2018 року щодо страхувальників, які нараховують заробітну плату у розмірі менше мінімальної за квітень 2018 року. В додатку до вказаного листа було зазначено, крім інших, і позивача (а.с.98).

Відповідно до пп.3,6 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295), інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3). Інспекційне відвідування проводиться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Відповідно до отриманої інформації та на підставі Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст.259 Кодексу законів про працю України, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295), начальником Управління Держпраці у Сумській області було видано наказ про проведення інспекційного відвідування №1270 від 03.08.2018 (а.с.95).

На підставі вказаного наказу було оформлено направлення №638/СМ1287 від 07.08.2018 на проведення інспекційного відвідування ТОВ «Топаз» (а.с.96). Копію направлення було вручено представнику позивача 09.08.2018, що вбачається з копії направлення та не заперечується представником позивача.

Відповідно до наказу та направлення контролю підлягали питання дотримання трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин ТОВ «Топаз» з найманими працівниками, у тому числі з неповнолітніми.

В період з 09.08.2018 по 10.08.2018 на підставі направлення від 07.08.2018 №638/СМ1287 (а.с.96) головними державними інспекторами Міщенком Кирилом Юрійовичем (службове посвідчення №183) та ОСОБА_12 (службове посвідчення №181) було проведено позапланове інспекційне відвідування ТОВ «Топаз» з питань дотримання трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, у тому числі з неповнолітніми.

10.08.2018 на письмову вимогу про надання документів від 09.08.2018 №СМ/1287/1893/АВ/НД (а.с.112), позивачем було надано письмове пояснення, копія дозволу №212.17.59 від 11.07.2017 (а.с.58), копії договорів підряду, відомості про нарахування доходів та утриманих податків, в тому числі, за даними договорами (а.с.113,115-116).

В ході перевірки, висновки якої зафіксовані в акті інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 10.08.2018 №СМ 1287/183/АВ (а.с.11-14, 99-101), було встановлено порушення позивачем ч.ч.1,3 ст.24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі КЗпП України), а саме: директором ТОВ «Топаз» ОСОБА_13 фактично допущено до роботи сім працівників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 М,Ф., ОСОБА_10, ОСОБА_11, без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, прийнятті працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Примірник акта інспекційного відвідування було отримано директором ТОВ «Топаз», про що свідчить його підпис на примірнику Управління (а.с.101). В акті зазначено: «Підписано із запереченнями».

Не погоджуючись з наведеними в акті висновками, ТОВ «Топаз» подало заперечення на акт інспекційного відвідування №195 від 14.08.2018, в якому позивач наголошував на тому, що інспектори вийшли за межі предмету відвідування та дійшли хибних висновків на підставі договорів підряду, укладених товариством з фізичними особами (а.с.15-16, 102-104).

На вказане заперечення відповідачем було надано відповідь, відповідно до якої за результатами розгляду заперечення висновки акта залишені в силі (а.с.105).

Крім іншого, 20.08.2018 відповідачем було внесено припис про усунення виявлених порушень №СМ1287/183/АВ/П від 20.08.2018, відповідно до якого ТОВ «Топаз» зобовязано забезпечити виконання ч.ч.1,3 ст. 24 КЗпП України та повідомлено про виконання припису у строк до 07.09.2018 (а.с.106). Даний припис було направлено рекомендованим листом з описом та повідомленням (а.с.107-108).

Згідно п.п.6,7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі Порядок №509) про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Тобто, як вбачається з даних приписів, справа може бути розглянута у відсутності субєкта господарювання лише за умови дотримання процедури повідомлення про розгляд справи.

Так, 20.08.2018 заступником начальника - Управління Держпраці у Сумській області було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу на позивача №СМ1287/183/АВ/П/ТД та призначено розгляд справи про накладення штрафу на 03.09.2018 об 14 год. 20 хв. (а.с.117), про що позивачу, у відповідності до п.п.6.,7 Порядку №509, було надіслано рекомендоване повідомлення від 23.08.2018 та повідомлено телефонограмою (а.с.118). Дані обставини представником позивача не заперечувались.

03.09.2018 за результатами розгляду справи 03.09.2018 начальником Управління Держпраці у Сумській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №СМ1287/183/АВ/П/ТД-ФС, якою за порушення позивачем вимог ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП України на підставі абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України застосовано штраф у розмірі 781830,00 грн. (а.с.18-19,119-120).

Надаючи правову оцінку висновкам, викладених в оскаржуваній постанові, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 21 КзпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1статті 265 КЗпП Українипередбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такими повноваженнями, у відповідності до Порядку №509 та Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 наділений відповідач.

Посилаючись на вказані норми відповідач, стверджує, що ТОВ «Топаз» повинно нести відповідальність, що передбачена ст. 265 КЗпП України, оскільки директором підприємства позивача було допущено до роботи сім працівників, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, прийнятті працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

Однак, суд не може погодитись з позицією відповідача, щодо встановленого під час перевірки факту допущення позивачем до роботи без укладення трудового договору вищевказаних осіб, виходячи з наступного.

У квітні-травні 2018 року між позивачем та фізичними особами - підрядниками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 було укладено цивільно-правові договори (договори підряду), згідно з якими виконавці зобов'язувались виконати роботу замовнику в обсязі і на умовах, передбачених даними договорами, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити дану роботу.

Так, між ОСОБА_5 (підрядником) та позивачем (замовником) був укладений договір підряду від 01.05.2018, додаткова угода та додаток до нього, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконати на об'єкті позивача (Будівництво житлового будинку по вул. Героїв Крут,60) власними силами і засобами роботи муляра, а саме: роботи з мурування зовнішніх і внутрішніх простих стін та перегородок із цегли (а.с.20-21).

Між ОСОБА_10 (підрядником) та позивачем (замовником) був укладений договір підряду від 01.05.2018, додаткова угода та додаток до нього, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконати на об'єкті позивача (Будівництво житлового будинку по вул. Героїв Крут,60) власними силами і засобами роботи муляра, а саме: роботи з мурування зовнішніх і внутрішніх стін та перегородок із цегли (а.с.23-24).

Між ОСОБА_6 (підрядником) та позивачем (замовником) був укладений договір підряду від 03.05.2018, додаткова угода та додаток до нього, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконати на об'єкті позивача (Будівництво житлового будинку по вул. Інтернаціоналістів,1) власними силами і засобами роботи муляра, а саме: роботи з мурування зовнішніх і внутрішніх стін із цегли (а.с.26-28).

Між ОСОБА_7 (підрядником) та позивачем (замовником) був укладений договір підряду від 01.04.2018, додаткова угода та додаток до нього, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався надати послуги електрика, зокрема роботи із встановлення на обєкті позивача по вул. м. Суми, вул. Героїв Сумщини,3, на стелі та стіну світильників, та прокладення кабелю та монтажу коробок (а.с.29-30).

Між ОСОБА_9 (підрядником) та позивачем (замовником) був укладений договір підряду від 03.05.2018, додаткова угода та додаток до нього відповідно до умов якого підрядник власними силами і засобами зобов'язався виконати на об'єкті позивача (Будівництво житлового будинку по вул. Інтернаціоналістів,1) роботи муляра, зокрема, роботи з мурування стін та улаштування перегородок із цегли та блоків (а.с.32-33).

Між ОСОБА_8 (підрядником) та позивачем (замовником) був укладений договір підряду від 01.04.2018, додаткова угода та додаток до нього відповідно до умов якого підрядник власними силами і засобами зобов'язався виконати на об'єкті позивача (Реконструкція Молодіжного центру «Романтика») роботи з монтажу ГКЛ, зокрема, улаштування каркасу підвісних стель, обшивки стін гіпсокартонними листами, ГКЛ-розвантажувальні роботи (а.с.35-36).

Між ОСОБА_11 (підрядником) та позивачем (замовником) був укладений договір підряду від 07.05.2018, додаткова угода та додаток до нього відповідно до умов якого підрядник зобов'язалась власними силами і засобами виконати на об'єкті позивача (Реконструкція Молодіжного центру «Романтика») роботи маляра-штукатура, зокрема, роботи з ремонту штукатурки, шпаклювання стель та стін (а.с.38-40).

Здача-приймання робіт згідно умов договору здійснюється сторонами за актом, оплата проводиться не пізніше 25 днів, але лише після прийняття замовником роботи за актом (п.п.2.2.,2.3 договору).

Тобто, у відповідності до укладених договорів між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов останніх та підписано сторонами.

Факт виконання відповідних робіт з боку підрядників засвідчується актами прийому виконаних робіт (а.с.22, 25, 27, 31, 34, 37,39), оплати за виконані роботи - відомостями про виплату готівки (а.с.41-42), а перерахування податків і зборів до бюджету із сум доходів, нарахованих та сплачених на користь фізичних осіб-підрядників - платіжними дорученнями на сплату Єдиного соціального внеску з доходів найманих осіб за травень 2018 року (а.с.43-45).

При цьому, суд звертає увагу на те, що в договорах (п.п.7.4,1.1) зазначено про те, що договір не є трудовим, взаємовідносини не регулюються трудовим законодавством України, виконавець надає послуги власними силами і засобами, на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, яка не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. В свою чергу, договір не містить обов'язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години; обов'язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу. Необхідність укладення цивільно-правових договір з даними особами, як встановлено судом обумовлювалась відсутністю в штатному розписі ТОВ «Топаз» штатної одиниці електрика, спеціаліста з монтажу ГКЛ, а також, як пояснював представник позивача, тим, що підприємство позивача є невеликим (згідно штатного розпису - 25 одиниць, при чому виробничий персонал 17 одиниць), робота ТОВ «Топаз» має сезонний характер (а.с.49) і у осіннє-зимовий період обсяги робіт є значно меншими, ніж у весняно-літній період. У звязку з цим через недоцільність утримувати значний штат у штатному розкладі позивача відсутня достатня кількість працівників. У разі ж виникнення виробничої необхідності потрібні фахівці залучаються до виконання конкретних обсягів робіт на підставі цивільно-правових договорів підряду, про що також зазначено і в штатному розписі (а.с.46-47).

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2ст.837 Цивільного кодексу Україниза договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З матеріалів справи вбачається, що предметом вищенаведених договорів з урахуванням додатків до договорів є переважно виконання роботи на чітко визначеному обєкті з визначеним обсягом (площею), що пов'язані з ремонтними роботам з приводу мурування стін, улаштування перегородок, улаштування каркасу однорівнених підвісних стель, а також шпаклівки стель та надання послуг електрика за визначеним обєктом.

Відповідно до вимог ч.1ст.843 Цивільного кодексу Україниу договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Згідно умов укладених договорів підрядники отримують винагороду згідно актів прийому-здачі роботи, в яких безпосередньо визначено ціну винагороди. Таким чином, умови договорів стосовно визначення ціни не суперечать вимогам діючого законодавства.

Згідно з приписами ч.1ст.850 Цивільного кодексу Українизамовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. На виконання зазначених приписів, замовник передбачив відсутність підпорядкованості правилам внутрішнього трудового розпорядку, та поклав обов'язок організації процесу виконання робіт з використанням власних засобів на виконавця, таким чином надавши йому можливість вільно обирати зручний для роботи час.

Отже, підрядники самостійно в межах встановлених строків договору визначали порядок та окремі етапи роботи, при цьому правила внутрішнього розпорядку позивача на них не розповсюджувалися.

Відповідно до ч. 1ст. 6 Господарського кодексу Україниодним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Конституційним правом, важливим для визначення господарських правовідносин, є право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, закріпленест.42 Конституції України. Правопорядок у сфері господарювання визначається також комплексом соціальних прав, закріпленихКонституцією, насамперед, це право кожного на працю, які він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Тобто, громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 М,Ф., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 мали конституційне право укладати цивільно-правові договори та у відповідності до ст.837 Цивільного кодексу Українивиконувати зобов'язання, передбачені умовами даних договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач правильно оформив правовідносини, що виникли між ним та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 М,Ф., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, зобов'язаними здійснити роботи з монтажу ГКЛ, послуги електрика, роботи по шпаклівці стін та стель, улаштуванню перегородок та мурування стін, та зобов'язався оплатити виконану останніми роботу згідно з умов договорів.

Представник відповідача, обґрунтовуючи свою позиції відмічає, що виконання робіт за договорами підряду, укладеними з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 відноситься до завдань та обовязків працівника за відповідною посадою, що, на його думку, свідчить про трудовий характер відносин, а не виконання конкретної роботи за договором підряду, а тому позивач повинен був з даними працівниками укласти трудові договори.

Однак, на переконання суду, лише те, що роботи муляра та маляра-штукатура за договорами підряду, укладеними з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 співпадають з назвою відповідної посади згідно штатного розпису (а.с.46-47), не може свідчити про трудовий характер відносин з даними особами.

Відповідач, приймаючи рішення щодо притягнення ТОВ "Топаз" до відповідальності повинен був врахувати всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, тобто рішення повинно бути обґрунтованим, як це передбачено ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. До того ж відповідно до пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Таким чином за змістом наведених норм, питання безпосереднього виконання роботи конкретної особи у конкретного суб'єкта господарської діяльності мало бути предметом детальної перевірки та об'єктивного дослідження відповідачем, та відповідач під час інспекційного відвідування, з використанням наданим йому повноваженнями, мав враховувати всі обставини та надані на інспекційне відвідування докази, чого зроблено не було.

При цьому, не приймаючи до уваги, вказані вище доводи відповідача, суд враховує, що відповідно дост.21 КЗпП Українитрудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу.

В даному випадку, як вже зазначалось вище, матеріалами справи підтверджено, що предметом вищенаведених договорів, з урахуванням додатків до них, є переважно виконання роботи на чітко визначеному обєкті з чітко визначеним обсягом (площею, кількості світильників тощо) роботи, що пов'язані з ремонтними роботам з приводу мурування стін, улаштування перегородок, улаштування каркасу однорівнених підвісних стель, а також шпаклівки стель та надання послуг електрика за визначеним обєктом.

Крім того, основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Умовами договорів підряду, в даному випадку, зазначено, що підрядники не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, та покладено обов'язок організації процесу виконання робіт з використанням власних засобів на виконавця. Тобто, як встановлено в судовому засіданні, підрядники самостійно в межах встановлених строків договору визначали порядок та окремі етапи роботи.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

В свою чергу, за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Водночас відповідно до п. «а» ч.3ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Згідно умов укладених договорів в даному випадку, як встановлено в судовому засіданні, підрядники отримували винагороду після виконання роботи та складання актів прийому-здачі роботи, в яких безпосередньо визначено ціну винагороди.

У цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст.627 Цивільного кодексу України).

Умовами цивільно-правової угоди, укладеної між позивачем та підрядниками, передбачено, що підрядник повинен самостійно організувати та нести відповідальність за організацію та виконання роботи з урахуванням вимог техніки безпеки з охорони праці. Замовник не несе відповідальності за невиконання вказаних вимог підрядником. Зазначені умови притаманні саме договору підряду.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормамиКЗпП Українита інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормамиЦивільного кодексу України.

Таким чином, досліджуючи договори підряду, укладені ТОВ «Топаз» з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, суд дійшов висновку, що за своїм предметом та умовами вони є цивільно-правовими, а не трудовими. При цьому, відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови не було прийнято вказані вище обставини до уваги.

Посилання представника відповідача на постанови Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №822/723/17 та від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, не приймаються до уваги, оскільки предметом розгляду Верховним судом у вказаних справах були правові відносини відмінні від відносин, що є предметом розгляду у даній справі.

Так, у справі №822/723/17 Суд дійшов висновок про факт прийняття особи на роботу за професією різноробочого, оскільки працівник був ознайомлений з відповідною інструкцією з охорони праці для підсобного робітника, яка встановлювала правила роботи та поведінки, йому було розяснено його права та обов'язки, проінформовано під підпис про умови праці та наявність на робочому місці де він працюватиме небезпечних і шкідливих виробничих факторів і можливі їх наслідки впливу на здоров'я.

В іншій справі №820/1432/17 було встановлено, що між роботодавцем та особами були укладені трудові угоди, предметом яких було зобовязання виконувати роботи (надавати послуги), тобто без кінцевого результату. За укладеними угодами працівники самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувались відповідним посадовим особам, та відповідальність виконавця послуг не була передбачена договорами.

Натомість у справі що розглядається, як вже зазначено вище, згідно укладених договорів, підрядники на власний ризик виконали роботи власними засобами, вони не підпорядковувались правилами внутрішнього трудового розпорядку, в договорах зазначено що сторона, винна в невиконанні або неналежному виконанні зобовязань за договором, повинна в повному обсязі відшкодувати іншій стороні заподіяні збитки. Умовами договорів, з урахуванням додатків до них, були передбачені чітко визначені обсяги робіт за визначеними обєктами (наприклад, мурування зовнішніх і внутрішніх стін із цегли 9,5м.куб., шпаклівка стін 26кв.м, шпаклівка стель 95кв.м., обшивка колон листами ГКЛ по металевому каркасу 58,5кв.м., установка світильників на стелю 80шт., тощо) тобто передбачено кінцевий результат роботи.

Представник відповідача також стверджує, що роботи за цивільно-правовими угодами, зокрема, укладеними з ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.93-94) включають в себе роботи на висоті, які є роботами підвищеної небезпеки та можуть виконуватись виключно працівниками, які пройшли професійний добір, медичний огляд, спеціальне навчання та перевірку знань з охорони праці та протипожежної безпеки, а обовязки щодо створення безпечних умов для виконання робіт покладаються виключно на роботодавця, а отже вказані особи, які не є працівниками, не могли бути залучені до виконання робіт на висоті.

Дійсно відповідно до п.6 Додатку 6 Порядку №1107 до видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці відносяться роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра.

Разом з тим, одне лише припущення того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 могли виконувати роботи на висоті понад 1,3 метри, не свідчить про те, що такі роботи ними дійсно були виконані на висоті понад 1,3 метри, та такі відносини є трудовими. Більш того, як свідчать матеріали справи, умовами договорів, укладених з вказаними особами, та додатками до них (а.с.29-31,35-37), роботи вказаними особами виконувались виключно в приміщеннях, що, в свою чергу, виключає імовірність виконання ними робіт на висоті понад 1,3 метри. Жодного належного доказу на спростування вказаного чи на підтвердження того, що дані чи інші підрядники виконували роботи на висоті понад 1,3 метри, відповідачем суду не надано.

Окремо слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Як встановлено в судовому засіданні контролю підлягали лише питання щодо дотримання трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, у тому числі з неповнолітніми. У звязку з чим, на переконання суду, посилання відповідача на наявність чи відсутність відповідної дозвільної документації (декларації відповідності), що не було предметом перевірки, є безпідставним.

Таким чином, відповідачем не надано суду достатніх доказів того, що позивач вчинив дії щодо допуску семи осіб до роботи без оформлення трудового договору, які підпадають під ознаки вказаного порушення. Отримавши під час перевірки докази, які потребували додаткової перевірки, інспектор не був позбавлений можливості зібрати інші докази, в тому числі, фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, відібрати пояснення від осіб, з яким були укладені договори, в тому числі щодо встановленні факту роботи на висоті понад 1,3 метри, зібрати інші докази, які у своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про наявність факту порушення позивачем трудового законодавства.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідно до 2. ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі, досліджені докази, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що фактичний допуск до роботи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 М,Ф., ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_7, ОСОБА_8 без укладення трудового договору не був підтверджений тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на обґрунтування своєї позиції, оскаржувана постанова відповідачем не була прийнята обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому не може відповідати критеріям правомірності, визначених у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправною та підлягає скасуванню, у звязку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області суму судового збору в розмірі 12256,07грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно платіжного доручення від 19.09.2018 №4952 (а.с.3) та за подання заяви про забезпечення позову згідно платіжного доручення від 19.09.2018 №4953 (а.с.61).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПАЗ" (40022, Сумська область, м.Суми, вул.1-ша Залізнична, буд.1/2, код ЄДРПОУ 32778704) до Управління Держпраці у Сумській області (40000, Сумська область, м.Суми, вул.Горького, буд.28Б, код ЄДРПОУ 39857622) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №СМ1287/183/АВ/П/ТД-ФС від 03.09.2018, винесену начальником Управління Держпраці у Сумській області ОСОБА_4, і якою на товариство з обмеженою відповідальністю «ТОПАЗ» накладено штраф у розмірі 781 830,00 грн.

Стягнути з Управління Держпраці у Сумській області (40000, Сумська область, м.Суми, вул.Горького, буд.28Б, код ЄДРПОУ 39857622) за рахунок бюджетних асигнувань на корить товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПАЗ" (40022, Сумська область, м.Суми, вул.1-ша Залізнична, буд.1/2, код ЄДРПОУ 32778704) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 12256,07грн.(дванадять тисяч двісті пятдесят шість грн. 07коп.)

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13.12.2018.

Суддя І.Г. Шевченко