Рішення № 78817560, 12.12.2018, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/4245/18

Справа № 552/4245/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

і м е н е м у к р а ї н и

12 грудня 2018 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

при секретарі - Горошко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві в приміщенні суду справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві посилався на те, що між КБ «ПриватБанк» та відповідачем 27 червня 2007 року було укладено договір б/н. Відповідно до договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 4700,00 грн., а відповідач ОСОБА_1 взяла зобовязання щодо повернення кредиту. Відповідач свої зобовязання не виконала. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 31894,58 грн., з яких заборгованість по одержаному кредиту 2872,38 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 25363,89 грн., заборгованість за пенею та комісією 1663,33 грн., а також штраф в розмірі 500 грн. (фіксована складова), штраф в розмірі 1494,98 грн. (процентна складова) та судові витрати.

Ухвалою судді від 03 серпня 2018 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до справи не подавалися.

Відповідачем відзив на позов також не подавався.

Заяви та клопотання від сторін не надходили.

У звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, з метою встановлення всіх обставин у справі ухвалою від 02 жовтня 2018 року суд перейшов до розгляду справи в загальному позовному провадженні.

Представник позивача в судове засідання не зявився, звернувшись до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності осіб, що в засідання не зявились.

Під час розгляду справи клопотання від сторін не надходили.

З метою встановлення всіх обставин у справі судом витребувано у позивача докази щодо терміну дії картки, виданої на імя відповідача згідно договору б/н від 27 червня 2007 року.

Дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 червня 2007 року між сторонами по справі укладено кредитний договір б/н.

За умовами зазначеного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 4700,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у встановленому договором розмірі з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник зобовязувався забезпечити повернення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем зобовязання перед відповідачем по кредитному договору виконано, але відповідач взяті на себе зобовязання не виконала. Станом на 30 червня 2018 року заборгованість відповідача перед позивачем по одержаному кредиту складає 2872,38 грн.

Заборгованість за відсотками позивач станом на 30 червня 2018 року обраховує у розмірі 25363,89 грн.

При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 30 червня 2011 року заборгованість відповідача за відсотками становить 2388,88 грн. (а.с.5-8).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, що нарахована після закінчення строку дії однієї картки та до випуску іншої картки, суд виходить з наступного.

Як вбачається з довідки, наданої суду позивачем, термін дії картки №5457082958665163, виданої 15 червня 2007 року на імя ОСОБА_1 до червня 2011 року, термін дії картки №5457082976562384, виданої 16 жовтня 2007 року на імя ОСОБА_1 до червня 2011 року (а.с.59).

Статтею 536 ЦК Українивстановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Таким чином, у разі якщо договором не встановлений розмір процентів після спливу строку дії договору, можна зробити висновок, що їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Зазначений правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 01 серпня 2017 року при розгляді цивільної справи № 6-2322цс16.

Згідно із частинами першою, другоюстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В матеріалах справи відсутні докази, що б підтверджували узгодженість між сторонами, у встановленій законом формі, права банку нараховувати проценти за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору у розмірі, передбаченому договором.

Тому за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2018 року включно проценти, які підлягають до стягнення з відповідача, необхідно розрахувати, виходячи з облікової ставки НБУ, яка була встановлена у вказаний період.

Вказані проценти суд обраховує у розмірі 2663,45 грн.

Таким чином загальна сума відсотків, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 2388,88грн. +2663,45 грн. = 5052,33 грн.

Позивачем також нараховано відповідачу заборгованість за пенею та комісією у розмірі 1663,33 грн., а також штраф в розмірі 500 грн. (фіксована складова), штраф в розмірі 1494,89 грн. (процентна складова).

Відповідно до пункту 8.6. Умов та правил надання банківських послуг, які є невідємною частиною кредитного договору, передбачено сплату штрафу за порушення строків сплати будь-якого з грошових зобовязань у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Нарахування позичальнику пені Умовами та правилами надання банківських послуг, довідкою про умови кредитування з використанням платіжної картки Кредитка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» не передбачено.

Згідно зст. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3ст. 551 ЦК Українирозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Всилуст. 61 Конституції Україниніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Але всупереч викладеному позивач нарахував відповідачу заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи фіксовану та процентну складову.

При цьому в розрахунку заборгованості за кредитом відсутнє розмежування пені та комісії, в зв'язку з чим не можливо визначити розмір пені, яку просить стягнути позивач та спосіб її нарахування, а також неможливо визначити розмір комісії, яку просить стягнути позивач.

Згідно з ч. 3ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно дост.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1статті 44 ЦПК Українивстановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи, що позивач не надав деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором в частині пені та комісії, а також зважаючи на нормист.61 Конституції України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення із позивача заборгованості за пенею та комісією слід відмовити.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові № 6-1374 цс17 від 11 жовтня 2017 року щодо одночасного стягнення штрафів фіксованої частини і процентної складової, суд вищої інстанції дійшов висновку, що така заборгованість є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, а саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених устатті 61 Конституції Українищодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зважаючи на вказане, з відповідача підлягає стягненню 500 грн. фіксованої частини штрафу.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по одержаному кредиту 2872,38 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 5052,33 грн., штраф у розмірі 500,00 грн., а всього 8424,71 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позов задоволено на 26 %, тому судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 458,12 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_1) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2007 року б/н у розмірі 8424,71 грн., на відшкодування понесених судових витрат 458,12 грн., а всього стягнути 8882,83 грн. (вісім тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні вісімдесят три копійки).

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 22 грудня 2018 року.

Головуючий О.А. Самсонова

12.12.2018