Ухвала суду № 78816220, 29.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4523/16-ц

Провадження № 4-с/761/243/2018

У Х В А Л А

29 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Мальцева Д.О.,

за участю секретаря Фецяк Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суді у м. Києві цивільну справу за скаргою Державного агентства резерву України, стягувач - ОСОБА_1, на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла В.Е., -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2018 року на адресу Шевченківського районного суду м.Києва надійшла скарга Державне агентство резерву України, згідно з якою заявник просить суд: прийняти до розгляду скаргу на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В.Е.; визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В.Е. незаконними; скасувати постанову від 06.06.2018 року ВП №56066342 про накладення штрафу за невиконання рішення згідно виконавчого документа №761/4523/16-ц від 23.01.2018 року.

Скаргу мотивовано тим, що 06.06.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В.Е. було винесено постанову про накладення штрафу на Державне агентство резерву України в розмірі 10 200,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора державної організації «Комбінат «Прогрес».

Разом з тим, на думку заявника, вказана постанова винесена з прямим порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить жодних положень про порядок та можливість добровільного виконання рішення з боку боржника.

Крім того, в обгрунтування незаконності оскаржуваної постанови, заявник також посилається на фактичну неможливість виконання рішення суду від 20.11.2017 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора Державної організації «Комбінат «Прогрес».

За вказаних обставин, заявник просить скаргу задовольнити в повному обсязі, адже дії державного виконавця, зокрема формальне, неповне та поверхневе виконання ним положень Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні оскаржуваної постанови, сприяють нанесенню державі збитків в особливо великих розмірах та впливають на економічну безпеку та оборонний потенціал держави.

Ухвалою від 22.06.2018 року цивільну справу за вказаною скаргою було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. Також, вказаною ухвалою суду було витребувано з Відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №56066342.

22.08.2018 року до суду надійшли пояснення стягувача ОСОБА_1, в яких він просив залишити скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість заявлених вимог.

На виконання вимог ухвали від 22.06.2018 року, 26.10.2018 року на адресу суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження №56066342.

В судове засідання заявник, заінтересована особа та державний виконавець не з'явилися, про час та місце розгляду скарги повідомлені належний чином.

Разом з тим, враховуючи швидкоплинність процесу із розгляду даної категорії справ, а також положення ст. 450 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд даної скарги за відсутності нез'явившихся осіб.

Дослідивши матеріали справи та копії матеріалів виконавчого провадження №56066342, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем від 27.03.2018 року було відкрито виконавче провадження №56066342з виконання виконавчого листа №761/4523/16-ц, виданого 23.01.2018 року Шевченківським районним судом м.Києва про поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора державної організації Комбінат «Прогрес».

Разом з тим, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, Державне агентство резерву України, отримавши вищенаведену постанову, своїм листом від 05.04.2018 року повідомило державного виконавця щодо неможливості виконання рішення суду у зв'язку з його оскарженням до Апеляційного суду м.Києва.

У зв'язку з невиконанням боржником рішенням суду протягом трьох днів, 11.04.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурлою В.Е. було винесено постанову про накладення штрафу на Державне агентство резерву України в розмірі 5 100,00 грн., якою зобов'язано останнього виконати рішення суду протягом трьох днів.

При цьому, оскільки станом на 06.06.2018 року будь яких документів, які б підтверджували виконання рішення суду, до відділу не надходило, постановою державного виконавця від 06.06.2018 року було накладено штраф на Державне агентство резерву України в розмірі 10 200,00 грн. та зобов'язано виконати рішення суду протягом трьох робочих днів.

Звертаючись до суду зі скаргою, заявник, як на підставу для її задоволення, вказував, що вищенаведена постанова винесена з прямим порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить жодних положень про порядок та можливість добровільного виконання рішення з боку боржника.

Також, в обгрунтування незаконності оскаржуваної постанови, заявник також посилається на фактичну неможливість виконання рішення суду від 20.11.2017 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора Державної організації «Комбінат «Прогрес».

Так, як передбачено ч.ч.2, 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

При цьому, згідно зі ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, виходячи з вищенаведених положень закону, обов'язковою умовою винесення постанови про накладення штрафу є невиконання боржником рішення суду у встановлений строк без поважних на те причин.

Однак, всупереч вимог ст.ст. 77, 81 ЦПК України, заявником не наведено жодних фактичних або правових підстав, які б обгрунтовували поважність причин невиконання рішення суду.

Сама по собі не згода з прийнятим рішенням, а також необгрунтоване та не підкріплене жодними доказами посилання не неможливість його виконання, не свідчить про поважні причини такого невиконання.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, в п. 40 зазначається, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Таким чином, з огляду на вищенаведені положення законодавства, а також враховуючи те, що судом не встановлено порушень закону з боку державного виконавця під час винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що скарга Державного агентства резерву України, стягувач - ОСОБА_1, на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла В.Е., є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Державного агентства резерву України, стягувач - ОСОБА_1, на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла В.Е., - залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Києва.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поноволення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Повний текст ухвали складено 29.10.2018 року.

Суддя: