Рішення № 78813581, 06.12.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5490/18

Справа №754/9149/18

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2018 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Дмитрієвої А.

за участі: представника позивача (третьої особи) - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-тя особа на стороні позивача - ОСОБА_1, 3-ті особи на стороні відповідача - ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство Страхова компанія «СКАЙД» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4, 3-тя особа на стороні позивача - ОСОБА_1, 3-ті особи на стороні відповідача - ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство Страхова компанія «СКАЙД» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

24.12.2015 року о 07 год. 32 хв. водій ОСОБА_4 рухаючись в м. Києві по Броварському проспекту, керуючи автомобілем марки «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_3 (власник якого є ОСОБА_5), перед початком руху не переконався, що це буде безпечно і створив перешкоду автомобілю «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_1 (власником якого є ОСОБА_3), внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.10.1 ПДР.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 05.02.2016 року ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили. Крім того, під час розгляду адміністративного правопорушення ОСОБА_4 свою вину визнав.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Сайд». 24.12.2015 року ОСОБА_1 повідомив ПАТ «страхова компанія «Скайд» про вищевказану дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно Звіту №1404/15 про визначення вартості матеріального збитку від 08.02.2016 року матеріальний збиток, завданий позивачу в результаті пошкодження автомобіля «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_4 при ДТП складає 15 789,75 грн.

04.03.2016 року вона (позивач) звернулась до ПАТ «Страхова компанія «Скайд» з заявою щодо відшкодування матеріального збитку, надавши всі необхідні документи. Однак на сьогоднішній день страхове відшкодування не здійснено.

Восени 2016 року, їй з листа ТОВ «Фінанс Лайн» стало відомо, що ПАТ «СК «Скайд» виключено з державного реєстру фінансових послуг розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 18.06.2016 року №2007 та позбавлено членства в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ, тому

Вона (позивач) подала заяву до директора ТОВ «Фінанс Лайн» щодо надання копії документів за страховою справою №400378. В листопаді 2016 року отримала відповідь про відмову.

В травня 2018 року, вона (позивач) знову звернулась до ТОВ «Фінанс Лайн» з заявою щодо надання їй можливості ознайомитись як потерпілій стороні з документами, на підставі яких був оцінений розмір збитку, а також зі звітом оцінювача та просила зробити розрахунки та повідомити строки виплати страхового відшкодування.

В липні 2018 року ТОВ «Фінанс Лайн» на заяву позивача надано копію пакету документів за страховою справою №400378, пояснень надано не було.

У зв'язку з невиплатою страхового відшкодування страховою компанією, вона вимушена звертатись з даним позовом до суду про стягнення шкоди саме з винної особи, сторони ДТП.

Крім того, зазначила, що внаслідок ДТП перенесла моральні страждання та нервовий стрес, оскільки переживала за свого сина ОСОБА_1, який на момент ДТП керував транспортним засобом «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_4, втратила душевний спокій, змушена була деякий час проводити час проводити на станціях технічного обслуговування, шукати гроші для ремонту автомобіля, не могла користуватись належним їй автомобілем, в результаті чого було порушено звичний уклад її життя та життя її сім'ї. Внаслідок пошкодження належного їй автомобіля вона вимушена була зробити велику кількість документів, зверталась за юридичною допомогою, багаторазово зверталась до страхової компанії, що позначилось на її душевному стані та призвело до погіршення стану здоров'я, внаслідок чого вона зазнала моральної шкоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.

Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначена справа є малозначною, як справа незначної складності, враховуючи, що ціна позову в цій справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь суму матеріальних збитків у розмірі 15786,75 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. та судові витрати.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.07.2018 року прийнято справу до розгляду. Розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.51-52).

28.09.2018 року відповідач ОСОБА_4 в порядку ст. 178 ЦПК України подав Відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов в частині стягнення з нього на користь Позивача суми матеріальних збитків у розмірі 15 786,75 грн. визнає. Позов в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та суми в розмірі 42,90 грн. за комісію банку не визнає та заперечує проти задоволення, оскільки ця вимога не обґрунтована. Суду не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування наявності моральної шкоди та розміру. Витрати на оплату комісій банку за сплату судового збору не віднесені ст. 133 ЦПК України до судових витрат (а.с.64-65).

05.10.2018 року позивач ОСОБА_3 надала відповідь на Відзив в якому заперечувала проти доводів відповідача, посилаючись на їх необґрунтованість (а.с.78-80).

Представник позивача в судовому засіданні заяву підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити, посилаючись на обставини справи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення матеріального збитку. В частині стягнення моральної шкоди та суми комісії банку просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Третя особа на стороні позивача - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав. Просив позов задовольнити.

Треті особи - ОСОБА_5 та Публічне акціонерне товариство Страхова компанія «СКАЙД» в судове засідання не з'явилась. Про розгляд справи повідомлено своєчасно та належним чино.

Поштова кореспонденція, надіслана ПАТ Страхова компанія «СКАЙД» в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України подано не було.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Вислухавши пояснення сторін, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами у справі, 24.12.2015 року о 07 год. 32 хв. водій ОСОБА_4 рухаючись в м. Києві по Броварському проспекту, керуючи автомобілем марки «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_3, перед початком руху не переконався, що це буде безпечно і створив перешкоду автомобілю «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_1 внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.10.1 ПДР.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 05.02.2016 року притягнуто ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340 грн.) (а.с.42).

Постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Деснянського районного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні ДТП.

Отже, з огляду на викладене вина відповідача ОСОБА_4 у скоєній дорожньо транспортній пригоді є доведеною.

У відповідності до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_1 повідомив ПАТ «СК «Скайд» про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 24.12.2015 року за участі автомобіля «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_4, під його керуванням та автомобіля Renault Master» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4 (полія ОСЦПВВНТЗ № АЕ 4973843) (а.с.13-14).

У відповідності до Звіту №1404/15 про визначення вартості матеріального збитку від 08.02.2016 року, здійсненого ФОП «ОСОБА_6», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_4 станом на 08.02.2016 рік складає 15789,75 грн. (а.с.20-26).

04.03.2016 року позивач ОСОБА_3 звернулась до ПАТ «СК «Скайд» з заявою про відшкодування матеріального збитку, отриманого внаслідок ДТП згідно полісу страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, № поліса ПАТ «СК «Скайд» АЕ №4973843 (а.с.44).

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що розрахунку матеріального збитку позивачу здійснено не було.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням).

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі в тексті - Постанова) особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як закріплено ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про Практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» відшкодування збитків повинно здійснюватись винною особою відповідно до реальної вартості втраченого майна.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, вказана правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 20 січня 2016 року в справі 6-2808цс15.

Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, зокрема, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

При цьому в Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Саме такий правовий висновок навів Верховний Суд України у своїй постанові від 31 травня 2017 року у справі №6-2969цс16.

Таким чином, судом об'єктивно встановлено, щовартість матеріального збитку,

згідно Висновку №1404/15 від 08.02.2016 року становить 15 789,75 грн.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статті 1 ЦПК ( 1618-15 ) та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК( 1618-15 ) вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом. Наприклад, суд має право вийти за межі заявлених вимог і з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину одночасно з позбавленням батьківських прав (частина другастатті 166 Сімейного кодексу України) ( 2947-14 ); застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину (частина п'ята статті 216 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

Таким чином, враховуючи, що суд не може вийти за межі заявлених вимог позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог сторони позивача в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 15789,75 грн., яка була заявлена позивачем.

При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 р. - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п.5 даної постанови Пленуму обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно пункту 9 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З досліджених судом доказів, поданих учасниками справи, судом встановлено, що в результаті ДТП був пошкоджений автомобіль позивача. Позивач зазначає, що вона зазнала емоційних страждань, які їй і його родині довелось перенести, а також дана подія позначилась на погіршенні її стану здоров'я та позначилось на її душевному стані.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності даних обставин, на які вона посилається як на такі, що завдали їй душевних страждань та переживань, а також не підтверджено доказами самого факту наявності у неї душевних страждань та переживань у зв'язку з наявністю таких обставин. Не надано документів на підтвердження погіршення стану здоровя та витрат понесених на його відновлення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди, в чому полягали психічні та фізичні страждання, та необґрунтовано розмір моральної шкоди. Тому суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат варто зазначити наступне.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати в т.ч. пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума судового збору у розмірі 704,80 грн. за вимогу про відшкодування моральної шкоди, оскільки в задоволені даної вимоги відмовлено в повному обсязі, а тому судовий збір за дану вимогу не підлягає стягненню.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає судовий збір в розмір 704,80 грн., проте не підлягають стягненню 42,90 грн. комісії за оплату судового збору, оскільки відшкодування таких витрат не передбачено існуючим ЦПК України.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-тя особа на стороні позивача - ОСОБА_1, 3-ті особи на стороні відповідача - ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство Страхова компанія «СКАЙД» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІПН НОМЕР_6) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, уродженки с. Патюти, Козелецького району Чернігівської області, ІПН НОМЕР_7) матеріальну шкоди, завданої внаслідок дорожньої транспортної пригоди в розмірі 15786 гривень 75 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІПН НОМЕР_6) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, уродженки с. Патюти, Козелецького району Чернігівської області, ІПН НОМЕР_7) судовий збір в розмірі 704 гривень 20 копійок.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя