Рішення № 78810706, 21.12.2018, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер: 728/1391/18

Номер провадження 2-о/728/73/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року Бахмацький районний суд Чернігівської області

у складі:

головуючої судді О.І. Глушко

при секретарі В.В. Коваленко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмачі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні. В своїй заяві вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_2, яка на час смерті проживала разом з ОСОБА_3 в АДРЕСА_1. Остання перебувала на утриманні у ОСОБА_2 і вони проживали з 1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року, вели спільне господарство, були пов»язані спільним побутом, мали взаємні права та обов»язки. Перебування на утриманнні ОСОБА_3 у ОСОБА_2 було основним і постійним джерелом засобів до існування. Встановлення факту перебування особи на утриманні ОСОБА_3 у ОСОБА_2 необхідно для оформлення спадщини, про яку заявниця дізналася у 2017 році. За час життя ОСОБА_2 мала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 колишнього КСП «Перемога» с. Гайворон, який був виданий на підставі розпорядження Бахмацької РДА № 221 від 17.06.1996 року. Оскільки ОСОБА_2 власної сім»ї не мала, в шлюбі не перебувала, дітей не мала, то єдиним спадкоємцем за законом є ОСОБА_3, яка перебувала в неї на утриманні. Після смерті останньої заявниця прийняла спадщину за заповітом та отримала свідоцтво про право на спадщину. В зв»язку з вищевикладеним, просить встановити факт перебування ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року на утриманні у ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, з 1990 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

В судове засіданні заявниця ОСОБА_1 не з»явилася, але надала заяву про розгляд справи без її участі. Заяву підтримує та просить задовольнити її.

Представник заінтересованої особи-Гайворонської сільської ради Бахмацького району в судове засідання не з»явився, але у наданій суду заяві просив суд розглядати справу без його участі.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 87 років (а.с.8).

За час життя, 21.10.2010 року, остання вчинила заповіт на все своє майно на користь ОСОБА_1 (а.с.10).

Як вбачається з повідомлення Бахмацької районної державної нотаріальної контори від 13.08.2018 року спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_3 була відкрита 20.11.2017 року за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1, якій були видані свідоцтва про про право на спадщину за заповітом (а.с.23).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 80 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.15).

За повідомленням Державного архіву Чернігівської області від 15.08.2018 року спадкова справа щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_2 Бахмацькою районною державною нотаріальною конторою не заводилася. Перевірка здійснювалася за період з серпня 1999 року по грудень 2004 року (а.с. 25).

Відповідно до ч. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» «Судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами ст. 62 ЦПК (оцінка доказів). При вирішенні питання про перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім"ї годувальника, які були на його утриманні».

Як вбачається зі змісту довідки, виданої 01.12.2017 року Гайворонською сільською радою, на день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с. 9). Власником даного домоволодіння являлася ОСОБА_2.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 531 ЦК УРСР до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні зі спадкоємцем тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Як зазначив ВСУ у Аналізі судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення (2012 рік), на підставі п.2 ч.1 ст. 256 ЦПК може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, приначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалася утриманцю, була постійним і основним джерелом хзасобів до існування навіть коли утрманець (заявник) мав заробіток, одержувв пенсію, стипендію, тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

До заяви про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в якій зазначається мета цього встановлення, можуть надаватися: 1) докази, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні особи, яка померла (документи, акти, листи ділового й особистого характеру); 2) докази, які встановлюють, що надані заявнику матеріальні засоби є основним і постійним джерелом його існування (корінці поштових переказів, квитанції та інші документи, що свідчать про одержання заявником грошей або іншої допомоги від годувальника); 3) довідка із ЖЕКу або сільської ради про те, що заявник звертався до них за одержанням документа про перебування на утриманні померлого, однак йому в цьому було відмовлено через відсутність відомостей про утримання або на тій підставі, що заявник не був на утриманні; 4) документи, які свідчать про те, що заявник є членом сім'ї померлого (крім спадкування за ч. 2 ст. 1265 ЦК утриманцю не потрібно доводити, що він є членом сім'ї померлого) - копія свідоцтва про шлюб, народження, усиновлення тощо; 5) документи, які встановлюють, що заявник був неповнолітньою або непрацездатною особою, не був членом сім'ї спадкодавця, але перебував на утриманні останнього не менше п'яти років та одержував від нього матеріальну допомогу, що була єдиним джерелом засобів до існування (копія свідоцтва про народження, довідка про інвалідність, інші письмові докази); 6) копія свідоцтва про смерть годувальника

Суб'єктами звернення до суду із заявами про встановлення факту перебування особи на утриманні можуть бути фізичні особи, в яких на підставі чинного законодавства у разі встановлення факту виникає відповідне право, чи їх представники.

В судовому засіданні встановлено, що 02.07.1996 року на ім»я ОСОБА_5 було видано сертифікат на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 (а.с.7).

Звертаючись до суду, заявниця просила встановити факт перебування ОСОБА_6 на утриманні ОСОБА_2 з метою подальшого оформлення спадщини у виді земельної частки (паю) після померлої ОСОБА_3

Як вбачається зі змісту довідки, виданої 01.12.2017 року Гайворонською сільською радою, ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_1 і разом з нею була зареєстрована ОСОБА_3 (а.с.6).

Згідно ст. 79 ЦПК України «Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи».

Відповідно до ст. 80 ЦПК України «Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, що передбачено ч.1 ст. 89 ЦПК України.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні не знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_3 перебувала на утриманні ОСОБА_7 не менше одного року до смерті останньої.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 померла у віці 80 років, ОСОБА_3 на той час виповнилося 69 років, тобто обидві вони були непрацездатного віку. Сам факт проживання спільно в будинку, належному ОСОБА_7, не свідчить про те, що ОСОБА_3 перебувала на утриманні у ОСОБА_7 Заявницею також не надано доказів, що ОСОБА_3, незважаючи на її молодший вік порівняно з ОСОБА_7, потребувала постійного стороннього догляду, опіки, турботи, матеріального забезпечення і що ОСОБА_7 була спроможна її надати. Також в судовому засіданні не здобуто доказів про те, що ОСОБА_7 дійсно надавала допомогу ОСОБА_3 і така допомога була постійним та основним джерелом засобів для існування останньої.

Посилання в заяві на те, що перебування на утриманні ОСОБА_3 у ОСОБА_7 було основним і постійним джерелом засобів до існування є голослівними та не підтверджені жодними доказами.

Керуючись ст.ст. 89, 263, 265, 315 - 319 ЦПК України, ст. ст. 531 ЦК УРСР (1963 року), ч. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні відмовити повністю.

Заявник: ОСОБА_1, місце проживання АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Заінтересована особа: Гайворонська сільська рада Бахмацького району Чернігівської області, с. Гайворон вул. Хітеєва,4, код ЄДРПОУ 04414508.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 21.12.2018 року.

Суддя О.І. Глушко