Рішення № 78810296, 13.12.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/6325/17

Провадження № 2/644/52/18

13.12.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Ізмайлова І.К.

секретаря – Яковлевої М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 644/6325/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційного збільшення та процентів за час прострочення виконання зобов’язання, -

за участі у судовому засіданні представника:

позивача – ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом до ОСОБА_2 в якому просив стягнути суму заборгованості за договором позики у розмірі 163125,19 грн. що складається з інфляційного збільшення належної до стягнення суми з 06 лютого 2012 року по 28 вересня 2017 року що складає 136436,19 грн. та три проценти річних від простроченої суми за цей же період у сумі 26689 грн.

Уточнюючи позов, посилався на те, що 06 червня 2011 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова його позов задоволено та з ОСОБА_2 стягнено за договором позики 150000,00 грн., 3% річних за час прострочення в сумі 2428,76 грн., інфляційні витрати в сумі 5850,00 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 1582,78 грн., а всього 159981,54 грн.

З ціллю примусового виконанні рішення суду ним було подано до виконавчої служби виконавчий лист.

На час звернення з позовом відповідач свої зобов’язання не виконав сума заборгованості за договором позики залишилася відповідною до рішення суду у розмірі 158278,76 грн. тому він і просив стягнути з відповідача інфляційне збільшення належної до стягнення суми з 17 серпня 2014 року по 16 серпня 2017 року що складає 128363,99 грн. Три проценти річних від простроченої суми за цей же період у сумі 17992 грн.

13 листопада 2017 року ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, та зазначив, що після ухвалення заочного рішення від 06 червня 2011 року, 06 лютого 2012 р. постановою головного державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_2 159981,54 грн., з яких сума боргу за договором позики складає 158278,76 грн., а решта судові витрати.

20.09.2017 року Апеляційним судом Харківської області апеляційну скаргу на рішення про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу відхиллено. В зв’язку з чим 08.11.2017 року постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_2 159981,54 грн.

Представник відповідача подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача, з урахуванням наданих заперечень.

У своєму відзиві відповідач позов не визнав вважав його недоведеним зазначивши, що виконавче провадження відкрите 06.02.2012 року закінчено, а виконавчий документ повернуто до суду. Крім того, зазначив, що за позовними вимогами за період 14.02.2012 року по 16.02.2014 року необхідно застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини, суд доходить наступних висновків:

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 червня 2011 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено суму боргу за договором позики в розмірі 150000,00 грн., три проценти річних за час прострочення в сумі 2428,76 грн., інфляційні витрати в сумі 5850,00 грн., держмито в сумі 1582,78 грн., витрати на інформаційне обслуговування в розмірі 120 грн., а всього – 159981,54 грн. (а.с. 5)

05 лютого 2012 року постановою головного державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 159981,54 грн., на підставі виконавчого листа № 2-371 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Харкова 19.12.2011 року (а.с. 6).

19 серпня 2017 року постановою головного державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області виконавчий лист № 2-371 виданий Орджонікідзевським районним судом м. Харкова 19.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 159981,54 грн. повернена до суду, що його видав. (а.с. 56, 58)

Зазначена постанова вмотивована тим, що до відділу виконавчої служби надійшла ухвала про відкриття апеляційного провадження по справі № 2-371.

20 вересня 2017 року ухвалою апеляційного суду Харківської області апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхиллено, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.06.2011 року залишено без змін. (а.с. 65-68)

08 листопада 2017 року постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 159981,54 грн., на підставі виконавчого листа № 2-371 виданого Орджонікідзевським районним судом м. Харкова 18.10.2017 р. (а.с. 70)

Отже рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 червня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 159981,54 грн. до цього часу не виконано.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На підставі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ухвалене судом рішення про стягнення боргу не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору: не звільняє боржників від відповідальності за невиконання ними грошових зобов’язань та не

позбавляє кредитора права на подальше нарахування, вимогу і стягнення з боржника процентів за користування коштами, 3 процентів річних та інфляційного збільшення.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється протягом трьох років.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позивач звернувся з позовом до суду 29 вересня 2017 року, про що свідчить штамп на конверті, відповідач надав заяву про застосування позовної давності, в зв’язку з чим суд вважає за можливе позов задовольнити частково за період з 29 серпня 2014 року по 31 травня 2018 року, а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості, що виникла за період з 17 серпня 2014 року по 28 вересня 2014 рік відмовити, у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Оскільки загальна сума невиконаного зобов’язання складає 158278,76 грн. (150000+2428,76+5850) а прострочення допущено у 1339 днів (92 дні у 2014 році, 365 днів у 2015 році, 366 днів у 2016 році, 365 днів у 2017 році та 151 день у 2018 році) то і підлягають частковому задоволенню вимоги про стягнення тррьох процентів річних та інфляційне збільшення суми боргу за вказаний період.

Виходячи з того, що ОСОБА_2 прострочив виконання грошового зобов’язання, у відповідності зі ч. 2 ст. 625 ЦК України суд, частково задовольняючи позов стягує на користь позивача 3% річних за договором за 1339 дів від 29.09.2014 р. до 31.05.2018 р. у сумі 17406,32 грн. (- 158278,76 Х 3% / 100 / 365 днів в 2014 р. Х 92 дні прострочення в 2014 р. = 1196,84 грн.; - 158278,76 Х 3% / 100 / 365 днів в 2015 р. Х 365 днів прострочення в 2015 р. = 4748,36 грн. - 158278,76 Х 3% / 100 / 366 днів в 2016 р. Х 366 днів прострочення в 2016 р. = 4748,36 грн.; - 158278,76 Х 3% / 100 / 365 днів в 2017 р. Х 365 днів прострочення в 2017 р. = 4748,36 грн. (- 158278,76 Х 3% / 100 / 365 днів в 2018 р. Х 151 день прострочення в 2018 р. = 1964,40 грн.; (1196,84 + 4748,36 + 4748,36 + 4748,36 + 1964,40 = 17406,32)).

Також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення суми інфляції.

Так, згідно до даних державного комітету статистики індекси споживчих цін за період з вересня 2014 по травень 2018 року становили – вересень 2014 - 102,9%, жовтень 2014 – 102,4%, листопад 2014 р. – 101,9%, грудень 2014 р. – 103,0%, січень 2015 - 103,1%, лютий 2015 - 105,3%, березень 2015 - 110,8%, квітень 2015 - 114,0%, травень 2015 – 102,2%, червень 2015 – 100,4%, липень 2015 - 99,0%, серпень 2015 - 99,2%, вересень 2015 - 102,3%, жовтень 2015 – 98,7% листопад 2015 - 102,0%, грудень 2015 - 100,7%, січень 2016 - 100,9%, лютий 2016 - 99,6%, березень 2016 – 101,0%, квітень 2016 - 103,5%, травень 2016 – 100,1%, червень 2016 – 99,8%, липень 2016 - 99,9%, серпень 2016 - 99,7%, вересень 2016 - 101,8%, жовтень 2016 – 102,8% листопад 2016 - 101,8%, грудень 2016 - 100,9%, січень 2017 - 101,1%, лютий 2017 – 101,0%, березень 2017 – 101,8%, квітень 2017 - 100,9%, травень 2017 – 101,3%, червень 2017 – 101,6%, липень 2017 – 100,2%, серпень 2017 - 99,9%, вересень 2017 - 102,0%, жовтень 2017 – 101,2% листопад 2017 - 100,9%, грудень 2017 - 101,0%, січень 2018 - 101,5%, лютий 2018 – 100,9%, березень 2018 – 101,1%, квітень 2018 - 100,4%, травень 2018 – 100,0%.

За вказаний період сукупний індекс інфляції становив (102,9/100) Х (102,4/100) Х (101,9/100) Х (103,0/ 100) Х (103,1/100) Х (105,3/100) Х (110,8/100) Х (114,0/100) Х (102,2/100) Х (100,4/100) Х (99,0/100) Х (99,2/100) Х (102,3/100) Х (98,7/100) Х (102,0/100) Х (100,7/100) Х (100,9/100) Х (99,6/100) Х (101,0/100) Х (103,5/ 100) Х (100,1/100) Х (99,8/100) Х (99,9/100) Х (99,7/100) Х (101,8/100) Х (102,8/100) Х (101,8/100) Х (100,9/100) Х (101,1/100) Х (101,0/100) Х (101,8/100) Х (100,9/ 100) Х (101,3/100) Х (101,6/100) Х (100,2/100) Х (99,9/100) Х (102,0/100) Х (101,2/100) Х (100,9/100) Х (101,0/100) Х (101,5/100) Х (100,9/100) Х (101,1/100) Х (100,4/ 100) Х (100,0/100) = 2,10432474

Таким чином, інфляційне збільшення суми боргу складає 174791,15 грн. (158278,76 Х 2,10432474 = 333069,91 – 158278,76 = 174791,15)

Отже суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_2 інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 128363,99 грн. в межах суми визначеної позивачем.

Таким чином з ОСОБА_2 підлягають стягненню інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 128363,99 грн., три проценти річних від суми прострочення у розмірі 17406,32 грн., а всього 145770,31 грн

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України в зв’язку з чим вважає за

необхідне стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1457,70 грн. витрат понесених при сплаті судового збору при зверненні до суду та повернути ОСОБА_1 надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 167,69 грн. в зв’язку зі зменшенням ним позовних вимог 11.06.2018 року.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 229, 247 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 128363,99 грн. (сто двадцять вісім тисяч триста шістдесят три грн. 99 коп.), три проценти річних від суми прострочення у розмірі 17406,32 грн. (сімнадцять тисяч чотириста шість грн. 32 коп.), а всього стягнути 145770,31 грн. (сто сорок п’ять тисяч сімсот сімдесят грн. 31 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1457,70 грн. витрат понесених при сплаті судового збору при зверненні до суду.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 167,69 грн. сплаченого за платіжним дорученням № 10_12 від 23 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 розділу VІІІ перехідних положень ЦПК України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 22.12.2018 р.

Позивач: ОСОБА_1 - 61064, м. Харків пров. Тітаренківський, 1/206, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;

Відповідач: ОСОБА_2 - 61143, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2;

Суддя: І.К. Ізмайлов