Рішення № 78810206, 13.12.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

13.12.2018

Справа № 644/3678/18

н/п 2/644/1694/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 грудня 2018 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря - Трач М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі Управління ведення реєстру територіальної громади про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив усунути йому перешкоди у здійсненні ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, шляхом позбавлення ОСОБА_2 права користування зазначеною квартирою.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 6825 він є власником спірної квартири. Право власності на квартиру зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 20.12.2006 року.

Син позивача ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 у звязку з чим остання була вселена до спірної квартири, яка належить позивачу і який як власник надав їй право користуватися квартирою.

В 2010 році відповідач забрала належні їй речі та добровільно пішла з квартири, з зазначеного часу в квартирі не мешкає, житловою площею не цікавиться, квартплату та плату за комунальні послуги не вносить, але з реєстраційного обліку за місцем знаходження квартири не знімається.

Будь-які договірні відносини щодо користування квартирою відсутні. В добровільному порядку відповідач ОСОБА_2 зніматися з реєстраційного обліку у квартирі, яка належить позивачу на праві приватної власності, не бажає.

Реєстрація відповідача, порушує права позивача, як власника квартири.

Сторони у судове засідання не зявилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.

Від позивача до суду надійшла заява, в якій він просить справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Проти розгляду справи в заочному порядку не заперечує. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Від представника третьої особи ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення зі змісту яких вбачається, що третя особа проти задоволення позову не заперечує та просить розглянути справу за відсутності її представника.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 6825 належить квартира АДРЕСА_1. Право власності на квартиру зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 20.12.2006 року.

Позивач зареєстрований та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Син позивача ОСОБА_4 перебував з 23 лютого 2010 року у шлюбі з ОСОБА_2 у звязку з чим остання була вселена до спірної квартири, яка належить позивачу і який як власник надав їй право користуватися квартирою.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2017 року шлюб між сином позивача та відповідачем розірвано. В мотивувальній частині рішення зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 шлюбно-сімейні відносини припинили з осені 2010 року, мешкають окремо.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 21.05.2018 року у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Відповідно до акта від 25.05.2018 р., складеного проживаючим у спірній квартирі ОСОБА_4, сусідами проживаючими у кв. 67, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в присутності власника квартири було оглянуто зазначену квартиру та встановлено, що ОСОБА_2 у ній не проживає, особистих її речей немає.

Відповідачка спільно з власником квартири ніколи не проживала, спільним побутом не була повязана; після розірвання шлюбу з сином позивача вибула із зазначеної квартири, має інше місце проживання. Будь-які договірні відносини щодо користування вказаним житловим приміщенням між позивачем, як власником квартири, та відповідачем відсутні.

Реєстрація відповідача ОСОБА_2 порушує права позивача ОСОБА_1, як власника квартири, в зв'язку з чим є підстави для усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності на вказане нерухоме майно шляхом позбавлення відповідача ОСОБА_2 права користування вказаним житлом.

Так, у відповідності до ст. 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно змісту ч. ч. 1, 2 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 383 Цивільного кодексу України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

За змістом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Разом з цим, згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Звернення позивача ОСОБА_1 до суду із даною позовною заявою про позбавлення права користування відповідача житловим приміщенням - є однією із форм захисту власником своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

У відповідності до ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України право на користування житлом відповідно до закону мають лише члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним.

Пунктом 4 частини 1 та частиною 2 статті 406 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, право відповідача ОСОБА_2 на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 є похідним від права власності позивача ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не проживає разом з позивачем за місцем своєї реєстрації, спільне господарство з позивачем не веде, участь в утриманні квартири не приймає та її особистих речей в квартирі за вказаною адресою немає, а тому в силу її формальної реєстрації у цій квартирі, яка належить на праві приватної власності позивачу, вона створює перешкоди позивачу в користуванні належною йому квартирою та порушує право позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому нерухомим майном як складовими частинами права власності, у зв'язку з чим маються всі підстави для усунення власнику квартири перешкоди у здійсненні ним права власності, шляхом позбавлення відповідача права користування вказаним житловим приміщенням.

В свою чергу, рішення суду про усунення власнику квартири - позивачу ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні ним права власності на вказану квартиру шляхом позбавлення відповідача ОСОБА_2 права користування вказаним житловим приміщенням, є підставою для зняття з реєстрації місця проживання відповідача за вказаною адресою.

Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Виходячи зі змісту ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - це лише внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. При цьому, реєстрація місця проживання не пов'язана з будь-якими іншими правами особи.

Будучи зареєстрованою у будинку, який належить позивачу ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 не набуває за фактом реєстрації ніяких майнових прав відносно вказаної квартири і, відповідно, будучи знятою з реєстрації в цієї квартири, вона ніяких майнових прав не втрачає.

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись п. 9 ч. 1, п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень, ст. ст. 10, 12, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі Управління ведення реєстру територіальної громади про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням задовольнити у повному обсязі.

Усунути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації та проживання: 61072, АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1) перешкоду у здійсненні ним права власності на квартиру № 66, розташовану в будинку № 17-А по вул. Електровозна у місті Харкові, шляхом позбавлення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 права користування житловим приміщенням квартирою №66 в будинку № 17-А по вул. Електровозна в м. Харкові.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: 31211256026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) за подання позовної заяви в розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Харківського апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Повне судове рішення складено 21.12.2018 року.

Суддя: А. К. Сітало