Рішення № 78805835, 18.12.2018, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2320/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

/заочне/

"18" грудня 2018 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7, Служба у справах дітей Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, про виселення, -

в с т а н о в и в:

У поданій в суд позовній заяві позивач ТОВ "Кредитні ініціативи" просить виселити відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з житлового будинку № 51А по вул.Коперника у м.Здолбунів Рівненської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 28 листопада 2012 року між ПАТ “Сведбанк” і ФК “Вектор Плюс” та ФК “Вектор Плюс” і ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договори факторингу, згідно умов яких банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, у тому числі за кредитним договором №1703/0608/55-020, за яким ОСОБА_7 отримала кредит у розмірі 80000 доларів США. 11 липня 2012 року в якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між кредитором та ОСОБА_7 укладено іпотечний договір, за яким остання передала в іпотеку кредитору належне їй нерухоме майно – житловий будинок по вул..Коперника, 51а у м.Здолбунів Рівненської області. Свої зобов’язання позичальник належним чином не виконувала, а тому рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 25 березня 2015 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було звернуто стягнення на предмет іпотеки, в якому зареєстровані відповідачі, що унеможливлює його реалізацію. Письмову вимогу іпотекодержателя про добровільне виселення з житлового приміщення відповідачі залишили без задоволення, а тому підлягають виселенню у судовому порядку.

Сторони у судове засідання не з’явилися з невідомої суду причини, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило та відзиву на позов відповідач не подав. Згідно поданого представником позивача клопотання позовні вимоги підтримує повністю та просить розглянути справу без її участі.

При таких умовах суд вважає за можливе винести заочне рішення по справі на підставі наявних доказів, при цьому позивач не заперечує проти такого порядку вирішення спору.

З’ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Установлено, що 25 червня 2008 року між ВАТ “Сведбанк”, правонаступником якого є ПАТ “Сведбанк”, та ОСОБА_7 укладено кредитний договір №1703/0608/55-020 із змінами та доповненнями, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 80000 доларів США зі строком повернення кредиту до 25 червня 2023 року та зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,9% річних.

На забезпечення виконання даного кредитного договору, 25 червня 2008 року між Бога тюк Л.М. та банком був укладений договір іпотеки №1703/0608/55-020-Z-1, за яким остання передала в іпотеку належний їй на праві власності житловий будинок загальною площею 312,1 кв.м., що знаходиться по вул.Коперника, 51а у м.Здолбунів Рівненської області.

28 листопада 2012 року між ПАТ “Сведбанк” та Факторинговою компанією “Вектор Плюс” укладено договір факторингу, згідно умов якого банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, у тому числі за договором №1703/0608/55-020 25 червня 2008 року. У той же день, 28.11.2012 року, між ТОВ “ФК “Вектор Плюс” та ТзОВ “Кредитні ініціативи” також укладено договір факторингу, за яким ТОВ “ФК “Вектор Плюс” відступив ТОВ “Кредитні ініціативи” свої права вимоги за вказаним кредитним договорам.

З моменту відступлення клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору і такі обставини свідчать про заміну кредитора у спірних правовідносинах.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 25 березня 2015 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено та у рахунок погашення заборгованості, що виникла у ОСОБА_7 за кредитним договором №1703/0608/55-020 25 червня 2008 року та складала станом на 25 березня 2013 року 132737,19 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок по вул.Коперника, 51а у м.Здолбунів Рівненської області, що належить останній на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 25 травня 2006 року, виданого виконкомом Здолбунівської міської ради Рівненської області , шляхом продажу з прилюдних торгів.

За повідомленням Здолбунівської міської ради Рівненської області від 08 листопада 2017 року відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6за відомостями органу реєстрації зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується наявним у паспорті громадянина України на ім’я ОСОБА_1 штампом про реєстрацію місця проживання з 13 грудня 2007 року (до отримання кредиту його дружиною ОСОБА_7М.).

За змістом ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч.2 ст.109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення ст.40 Закону України «Про іпотеку», так і норма ст.109 ЖК Української РСР.

Аналогічний висновок висловлено в постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 450/701/15-ц, ОСОБА_9 Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-317цс18.

Належних та допустимих доказів придбання предмету іпотеки – належного з 25 травня 2006 року на праві власності ОСОБА_7 житлового будинок по вул.Коперника, 51а у м.Здолбунів Рівненської області, в якому зареєстровані члени її сімї, за рахунок отриманих за договором №1703/0608/55-020 від 25 червня 2008 року коштів, суду не надано, а відомості про надання відповідачам іншого постійного жилого приміщеннявідсутні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, а тому у задоволені слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.258-273, 351 – 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселеннявідмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанціїпротягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Цивільного процесуального кодексу України (п.15.5 «Перехідних положень»).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: