Ухвала суду № 78803480, 22.12.2018, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/592/17-ц

2/467/29/18

ОКРЕМА УХВАЛА

22.12.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – приватний нотаріус Братського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на земельні ділянки,-

ВСТАНОВИВ :

З 02 жовтня 2017 року в провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – приватний нотаріус Братського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на земельні ділянки.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2018 року позов задоволено частково, задоволено лише вимогу про встановлення факту родинних відносин.

Інтереси позивача у цій справі представляла адвокат ОСОБА_4, яка діяла спочатку на підставі договору про надання правових послуг адвоката від 28 липня 2017 року, а в подальшому – на підставі довіреності, посвідченої 23 серпня 2017 року секретарем виконавчого комітету Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області ОСОБА_5, зареєстрованої у реєстрі за № 19 та ордеру.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Згідно п. 1,6 ч.1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики, а також виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

За приписами ч.1 ст. 7 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з’їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, і не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам ( ч.3 ст. 7 Правил адвокатської етики).

Вимоги до компетентності та добросовісності адвоката, зокрема, визначені статтею 11 Правил адвокатської етики, відповідно до частини другої якої адвокат зобов’язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.

Стаття ж 42 Правил адвокатської етики зобов’язує адвоката, представляючи інтереси клієнта в суді, дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.

У тому числі, адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи (ч.2 ст. 44 Правил адвокатської етики).

Як учасник справи, адвокат, згідно з імперативними вимогами ч.2 ст. 43 ЦПК України, зобов’язаний, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні докази в порядку і строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Проте, адвокат ОСОБА_4, здійснюючи представництво інтересів позивача ОСОБА_1, протягом усього судового провадження ігнорувала вказані норми закону, про що свідчить наступне.

Зокрема, протягом жовтня 2017 року – січня 2018 року вона тричі подавала заяви про доповнення позовних вимог, при цьому, не усунувши недоліки кожної попередньої заяви та змінюючи статус учасників справи, а також не вчасно сплачуючи судовий збір при збільшенні позовних вимог, що, у свою чергу, призводило до неодноразового відкладення розгляду справи у зв’язку із необхідністю забезпечення дотримання прав і законних інтересів інших учасників та усунення недоліків поданих нею заяв, у тому числі, й у частині сплати судового збору.

Вказаними діями адвокат ОСОБА_4 затягувала розгляд справи, остаточно визначившись із позовними вимогами та статусом учасників справи лише у заяві від 01 лютого 2018 року, яка ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2018 року (судове засідання) була залишена без руху у зв’язку з її повною невідповідністю вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Вказане дало суду підстави розпочати підготовче провадження з метою дотримання прав та інтересів інших учасників справи.

Роз’яснення суду стосовно того, що процесуальні дії вчиняються згідно закону, який діє на час їх вчинення, і не мають зворотної дії у часі, адвокат ОСОБА_4 сприймати не бажала.

Більш того, позовні вимоги, які вона висувала протягом тривалого часу, були безпідставними, оскільки остання, обравши виключний спосіб захисту прав позивача у вигляді визнання за ним права власності у порядку спадкування, достовірно знала про те, що позивач ОСОБА_1 спадщину у встановленому законом порядку не прийняв, згоди інших спадкоємців на це не отримав, а його позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишено без розгляду ухвалою Братського районного суду Миколаївської області.

У той же час, якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом, про що свідчать положення Цивільного кодексу України та судова практика, з якими адвокат ОСОБА_4, в силу вимог, які висуваються до неї чинним законодавством, має бути обізнаною.

Про безпідставність висунутих адвокатом ОСОБА_4 в інтересах позивача вимог свідчить і те, що жодних доказів на підтвердження порушення прав позивача суду надано не було, що прямо суперечить положенням ст. 81 ЦПК України, в судовому ж засіданні адвокат факту порушених прав обґрунтувати не могла, лише вказуючи на те, що буде наполягати на задоволенні вимог про визнання свідоцтв про право на спадщина за заповітом недійсними.

Більш того, не дотримуючись обов’язку щодо сприяння всебічному, повному і об’єктивному встановленню всіх обставин справи, який визначено у ч.2 ст. 43 ЦПК України, представник позивача ОСОБА_4 в ході підготовчого провадження, незважаючи на неодноразові запитання суду щодо подання усіх доказів, не повідомила про наявність ухвали Братського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2018 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишено без розгляду. Про існування даної ухвали суду стало відомо лише в ході судового розгляду справи, під час вступного слова позивача, у той час, як усі наявні у сторони докази мають бути подані в ході підготовчого провадження, що прямо визначено нормами цивільного процесуального законодавства. Жодних перешкод для подання цього доказу у строки, визначені ЦПК України у сторони позивача не було.

Такі дії представника позивача призвели до витребування судом вказаної ухвали, як доказу, який має суттєве значення для правильного вирішення справи, що підтверджується ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2018 року, постановленою на підставі ч.7 ст. 81 ЦПК України, у зв’язку із наявністю сумнівів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних обов’язків щодо подання доказів.

Так, згідно п.3 ч.2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову.

Таким чином, висуваючи вимоги про визнання за позивачем права власності на спадкове майно, у той час, як останній не прийняв спадщину, адвокат ОСОБА_4 фактично подала безпідставний позов, що свідчить про зловживання процесуальними правами, яке, у свою чергу, є недопустимим в силу ч.1 ст. 44 ЦПК України.

Крім того, представник позивача ОСОБА_4, всупереч своєму обов’язку дотримуватись чинного законодавства України та сумлінно виконувати свої професійні обов’язки, проявляла необізнаність із положеннями закону, які регулюють правила здійснення цивільного судочинства.

Зокрема, представляючи інтереси позивача ОСОБА_1, ОСОБА_4 надала договір про надання правових послуг адвоката від 28 липня 2017 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 868 від 26.06.2014 року та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

Проте, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 9 Розділу ХІІІ перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Але в порушення вказаних положень закону, адвокат ОСОБА_4 ігнорувала неодноразові роз’яснення судом того, що повноваження адвоката, як представника сторони у цивільному процесі, з 15 грудня 2017 року підтверджуються виключно довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Натомість представник позивача ОСОБА_4, не знаючи вказаних положень Цивільного процесуального кодексу України, не розуміючи дії процесуальних норм у часі, в грубій формі відповідала суду, що всі документи, які підтверджують її повноваження, наявні у матеріалах справи, а ордер вона надавала в Апеляційному суді Миколаївської області.

Щоправда пізніше адвокат надала ордер, який підтверджував її повноваження у відповідності до вимог ч.4 ст. 62 ЦПК України, а також довіреність.

Крім того, адвокат ОСОБА_4 не розуміє наслідків подання ксерокопій документів, як письмових доказів, які не посвідчені належним чином, у відповідності до вимог закону ( тобто не є копіями), а так само і обов’язку учасника справи надати докази в оригіналі, посвідчивши надані нею докази лише після неодноразового роз’яснення відповідних наслідків.

Крім того, представник позивача, як було вказано вище, протягом тривалого часу подавала заяви про збільшення позовних вимог, проте, жодна із них не відповідала вимогам закону, про що судом неодноразово зверталась її увага, зокрема, в частині зазначення ціни позову та своєчасної сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Так, будучи зобов’язаною судом усунути недоліки кожної заяви про збільшення позовних вимог, адвокат ОСОБА_4 натомість подавала нову заяву, якою продовжувала збільшувати позовні вимоги та змінювати статус учасників справи, у той час, як належні докази сплати судового збору надавала невчасно, у зв’язку із чим тривалий час не могла остаточно визначитись із редакцією позовних вимог, які належить розглядати суду.

Так, в судовому засіданні 14 лютого 2018 року адвокат ОСОБА_4, подавши чергову уточнену позовну заяву, на пропозицію суду роз’яснити правильність сплати судового збору, у зв’язку із чим була оголошена перерва в судовому засіданні, додала наявні у квитанціях суми, без обрахунку за кожну висунуту позовну вимогу з урахуванням того, чи є та чи інша вимога майнового чи немайнового характеру.

Своїми діями адвокат ОСОБА_4 спричинила значну витрату процесуального часу, оскільки, судом, у зв’язку із неодноразовим збільшенням нею позовних вимог, без усунення недоліків попередніх заяв та вчасної і послідовної сплати судового збору, а також неспроможністю визначитись із заявою, яку слід розглядати, було здійснено перевірку правильності сплати судового збору в судовому засіданні.

Такі дії мають ознаки зневаги до суду та до інших учасників справи і неналежної підготовки адвоката до справи.

При цьому, на запитання суду, що стосуються підготовки справи до розгляду по суті, перевірці правильності сплати судового збору, адвокат ОСОБА_4 відповіла, що її не влаштовує такий формат роботи, у той час, як останній встановлений виключно Цивільним процесуальним кодексом України, а така заява адвоката свідчить про неспроможність надати чітку та обґрунтовану відповідь на запитання суду.

Крім того, адвокат ОСОБА_4, діючи всупереч інтересів позивача, достовірно знаючи про визнання його явки в судове засідання на 10 грудня 2018 року обов’язковою, про що завчасно отримала ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2018 року, направила на адресу суду заяву, якою просила розглядати справу за її відсутності та відсутності позивача, чим зловживала своїми процесуальними правами.

Крім того, адвокат ОСОБА_4, представляючи інтереси позивача, який вважає себе спадкоємцем четвертої черги за законом, пред’явивши позов про визнання за ним права власності на майно, яке входило до складу спадщини, в ході підготовчого провадження, та й в ході судового розгляду справи, замовчала про наявність інших осіб, які хоч і не прийняли спадщину, але за певних умов можуть бути спадкоємцями попередніх черг, не вказавши про них ні у позовні заяві, ні повідомивши про їх існування суду.

Але у зв’язку із тим, що наявність вказаних осіб була встановлена лише в ході судового розгляду, під час вступного слова позивача, то явка останнього в наступні судові засідання неодноразово визнавалась судом обов’язковою з метою з’ясування даних про цих осіб, про що і позивач і його представник були повідомлені належно, але за викликом суду не прибули, направляючи заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Вказаними діями представник позивача ОСОБА_4 позбавила суд можливості з’ясувати відомості про цих осіб, а також спроможність судового рішення вплинути на їхні права або ж обов’язки та залучити їх, у разі потреби, до участі у справі, принаймні, в якості третіх осіб на стадії підготовчого провадження, як того вимагають норми цивільного процесуального законодавства.

Таким чином, представник позивача, будучи наділеною правами позивача, не дотримались обов’язку, встановленого ст. 54 ЦПК України, чим грубо порушила свої обов’язки, як учасник справи.

У свою чергу, суд, внаслідок таких дій представника позивача, при відкритті провадження у справі та підготовці її до судового розгляду, жодних даних про таких осіб не мав, як то, їх прізвищ, імен та по - батькові, не те, що адрес проживання, встановивши наявність таких осіб лише в ході судового розгляду справи по суті під час вступного слова позивача та дослідженні у порядку ст. 229 ЦПК України письмових пояснень відповідача ОСОБА_2 та третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3, які також будь – яких даних (ПІБ, адреси) не повідомили.

Тому у ракурсі всього вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що представник позивача ОСОБА_4, представляючи інтереси позивача, як адвокат, порушила вимоги Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» в частині свого обов’язку дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики, а також виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством (ст. 21 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Крім того, адвокат ОСОБА_4 порушила Правила адвокатської етики,затверджені з’їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, зокрема, положення ст.ст. 7, 11 та 42, а також, являючись учасником судового провадження, й положення ч.1 ст. 43 ЦПК України щодо свого обов’язку сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню обставин справи, подавати усі наявні докази у порядку та строки, встановлені законом, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, що ставляться судом, виконувати процесуальні дії та інші процесуальні обов’язки.

Згідно ч.2 ст. 262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

На підставі ч.7 ст. 262 ЦПК України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

За таких обставин, суд вважає за необхідне довести до відома Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури в Миколаївській області про неналежне виконання адвокатом ОСОБА_4 своїх професійних обов’язків, вчинення дій всупереч завданням цивільного судочинства, що, у свою чергу, завдає шкоди авторитету правосуддя, не сприяє належному представництву інтересів особи і прямо суперечить правовим нормам, які регулюють діяльність адвоката.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 258, 260, 262 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Довести до відома Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури при ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7 про неналежне виконання адвокатом ОСОБА_4 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 868, видане ОСОБА_6 адвокатів Миколаївської області 26.06.2014 року) професійних обов’язків під час представництва інтересів позивача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – приватний нотаріус Братського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на земельні ділянки (справа № 471/592/17-ц).

Роз’яснити членам Кваліфікаційно – дисциплінарної комісії адвокатури про необхідність повідомити Арбузинський районний суд Миколаївської області про вжиті заходи щодо виконання ухвали протягом 1 (одного) місяця з дня набрання нею законної сили.

Копію ухвали направити адвокату ОСОБА_4 та до Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії при ОСОБА_6 адвокатів Миколаївської області.

Окрема ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується, у порядку ст.ст. 354, 355 ЦПК України до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Арбузинський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 (п’ятнадцяти) днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п’ятнадцяти) днів з дня її вручення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя І.В. Явіца