Рішення № 78803378, 20.12.2018, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1095/15-ц

2/468/82/18

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2018 рокуБаштанський районний судМиколаївської областів складі: головуючогосудді Янчук С.В.при секретарі Хижняк К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Баштанка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач за звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач в заяві зазначив, що відповідно до укладеного договору № NKT0GA00000023 від 26.07.2007 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 24000 дол. США строком до 25.07.2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в порядку, встановленому даним договором.

В порушення умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором не виконав належним чином. У звязку з цим, станом на 25.06.2015 року виникла заборгованість в розмірі 9759,85 дол. США, яка складається з наступного: 8966,90 дол. США заборгованість за кредитом; 268,45 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 48 дол. США заборгованість по комісії, 0,50 дол. США пеня, а також штрафи в розмірі 11.81 дол. США (фіксована частина) та 464,19 дол. США штраф (процентна складова). На підставі вищевикладеного позивач просив стягнути з відовідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати.

Ухвалою від 17.07.2015 року було відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом.

14.09.2015 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 15.09.2015 року було об'єднано в одне провадження позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину з вимогами за первісним позовом Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 17.02.2017 року позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 03.04.2017 року вищевказану ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 17.02.2017 року скасовано.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 17.02.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 03.04.2017 року вищевказане рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 17.02.2017 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.10.2017 року рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 17.02.2017 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 03.04.2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 27.11.2017 року розєднано первісний позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочинів, виділивши в самостійне провадження вимоги позивача ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочинів.

В провадженні судді Янчук С.В. залишено позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, матеріали справи за позовними вимогами ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочинів - передано до канцелярії суду для виконання вимог ст. 11-1 ЦПК України.

Ухвалами Баштанського районного суду Миколаївської області від 20.12.2018 року було відмовлено у прийняті заяви позивача про зміну (збільшення) позовних вимог та заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позов підтримують в повному обсязі.

В судове засідання відповідач не з'явися, надавши заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідачем було надано до суду відзив на позов, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що кредитний договір містить неточності щодо визначення розміру відсотків за кредитом (п. 7.1 договору розмір відсотків цифрами становить "0,92%", при цьому прописом зазачено розмір "одна ціла дев'яносто дві сотих %"), наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом підтвердження заборгованості за кредитом, позивач не довів належними та допустимими доказами, якими в даному випадку можуть бути лише первинні бухгалтерські документи (платіжними дорученями, розписками, чеками та ін.) розмір заборгованості, вимога про дострокове стягнення всієї суми кредиту є передчасною, оскільки позивач попередньо не направив йому (відповідачау) письмове попередження, як того вимагають умови договору. Крім того, відповідач зазначив, що позивач не надав обгрунтованих розрахунків з приводу того, яким саме чином було розраховано заборгованість по тілу кредиту, відсотках, а також штрафи, вважає безпідставним нарахування позивачем сум винагороди, передбаченої п.7.1 договору, оскільки дане положення договору за рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області, залишеного без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 13.02.2018 року, визнано недійсним. Також вважає безпідставним одночасне стягнення неустойки у виді пені (п.4.1 договору) та штрафу (п. 5.4 договору), що на його думку порушує вимоги ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те ж саме порушення, а також нарахування пені в доларах США без зазначення суми в гривневому еквіваленті.

Дослідивши матеріали справи (розрахунок заборгованості станом на 25.06.2015 року; курс валют станом на 25.06.2015 року; копію кредитного договору від 26.07.2007року; копію додаткової угоди №1/1-1 від 22.07.2014 року до договору від 26.07.2007 року, копію заяви на видачу готівки №3, копію ордеру-розпорядження про видачу довгострокового кредиту від 26.07.2007 року; копію банківської ліцензії; копії квитанцій про погашення кредиту, копії заяв від ОСОБА_1 до голови правління ПАТ КБ «Приватбанк» від 11.06.2012 року, 23.12.2014 року, 10.06.2015 року та 30.06.2015 року, лист ПАТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 від 20.06.2012 року, копію іпотечного договору від 26.07.2007 року, виписку по рахунку на ім'я ОСОБА_1 за період з 26.07.2007 року по 21.09.2015 року; висновок експерта за результатами проведення судово-економічно експертизи №5366/16-45 від 29.07.2016 року, копію постанови апеляційного суду Миколаївської області від 13.02.2018 року), суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 26 липня 2007 року укладено кредитний договір №NKT0GA00000023 на строк до 25 липня 2017 року, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 26400 доларів США, з яких 24 000 доларів США на споживчі цілі, 2 400 доларів на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбаченому п.п. 2.1.3,2.27 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 11.04% ( 0.92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50% від суми наданого кредиту у момент надання кредиту, а також у розмірі 0.20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п.6.2 даного договору.

Періодом сплати вважається з 21 по 28 число кожного місяця.

Порядок погашення заборгованості за цим договором здійснюється у такому порядку - щомісяця у період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти ( щомісячний платіж) у сумі 381.23 долари США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді ( п.7.1 Договору).

За порушення зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1,2.2.4,2.3.3 цього Договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2.34% на місяць на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом ( п.7.4).

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність банківський кредит це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст. 611,612 ЦК України У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1)припинення зобов'язаннявнаслідок односторонньоївідмови відзобов'язання,якщо цевстановлено договоромабо законом,або розірваннядоговору; 2)зміна умовзобов'язання; 3)сплата неустойки; 4)відшкодування збитківта моральноїшкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України у разі невиконання позичальником обовязків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобовязання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. ст. 76,77,78,79,80,81 ЦПК України доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Належнимиє докази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленогозаконом. Обставинисправи,які зазакономмаютьбути підтвердженіпевними засобамидоказування,не можутьпідтверджуватися іншимизасобами доказування. Достовірнимиє докази,на підставіяких можнавстановити дійсніобставини справи. Достатнімиє докази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупронаявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питанняпродостатністьдоказів длявстановлення обставин,що маютьзначення длясправи,суд вирішуєвідповідно досвого внутрішньогопереконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості (а.с. 4-8) вбачається, що станом 25.06.2015 року позивач нарахував відповідачу заборгованість в розмірі 9759,85 дол. США, яка складається з наступного: 8966,90 дол. США заборгованість за кредитом, в тому числі прострочене тіло в розмірі 828,37 доларів США; 268,45 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, в тому числі прострочені відсотки в розмірі 168,16 доларів США; 48 дол. США заборгованість по комісії, 0,50 дол. США пеня, а також штрафи в розмірі 11.80 дол. США (фіксована частина) та 464,19 дол. США штраф (процентна складова). Загальна сума заборгованості становить 9759,84 доларів США, окрім вказаної суми позивачем мало місце списання пені в розмірі 283, 39 долірів США.

Разом з тим, в ході розгляду справи було встановлено, що рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 12.12.2017 року було визнано недійсною умову вищевказаного кредитного № NKT0GA00000023 від 26.07.2007 року щодо обовязку позичальника по сплаті винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, а також у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця. Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 13.02.2018 року, що набрала законної сили в день її прийняття, вищевзкане рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 12.12.2017 року, в частині визнання недійсними вказаних положень кредитного договору, залишено без змін (Т.2 а.с. 100-107).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановленозаконом.

Згідно з ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З наведеного вбачається, що у відповідача за весь час дії кредитного договору був відсутній обовязок щодо сплати винагороди, передбаченої п. 7.1 договору.

З розрахунку заборгованості (а.с.4-8 колонка «Комісія отримана») вбачається, що в період з 26.07.2007 року по 25.06.2015 року відповідачем було сплачено комісію (0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця) в загальній сумі 4512 доларів США.

Крім того, в ході розгляду справи не знайшли свого спростування обставини сплати відповідачем винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, що становить 360 доларів США.

Таким чином, загальна сума коштів, сплачених (безпідставно) відповідачем в якості винагороди, становить 4872 долара США.

Зважаючи на підтвердження в ході розгляду справи обставин відсутності у відповідача обовязку щодо сплати винагороди (комісії), суд вважає необґрунтованим нарахування позивачем в заявлену загальну суму заборгованості 9759,85 доларів США комісії в розмірі 48 доларів США, що відображена в розрахунку заборгованості (а.с.4-8) в колонці «Заг.заборг.за коміс (накопич). Щодо вирішення позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені) суд керується наступним.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач, посилаючись на умови договору, просить одночасно стягнути пеню та штраф.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою в Постанові Верховного Суду України №6-1374цс17 від 11.10.2017 року.

За такого суд вважає, що достатнім буде лише стягнення штрафу, а в частині стягнення пені слід відмовити за наведених обставин. При цьому слід зазначити, що позивачем пеню нараховано в розмірі лише 0,50 доларів США, а загальну заборгованість з пені, зазначену в розрахунку заборгованості (а.с.4-8 колонка «Заг.заборг.з пені (накопич)»), в розмірі 283,89 доларів США позивачем була списана та не предявлена до стягнення, а тому допущене позивачем застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення є фактично не суттєвим.

Зважаючи навстановлення підчас розглядусправи обставинщодо безпідставності нарахуванняпозивачем сумвинагороди тапені,суд дослідившизібрані всправі докази,оцінюючи доказизібрані усправі коженокремо,їх достатністьта взаємнийзв'язокдоказів уїх сукупності,розглядшувшисправу вмежах заявленихвимог,приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором, яка станом на 25.06.2015 року становить 4839,35 доларів США (8966,90 доларів США + 268,45 доларів США + 11,81 доларів США + 464,19 доларів США = 9711,35 доларів США - 4872 доларів США (безпідставно сплачена сума винагороди) = 4839,35).

На підставі ст. 141 ЦПК України, виходячи з принципу пропорційності покладення судових витрат при частковому задовленню позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по оплаті судового збору в сумі 1024 грн. 40 коп. (враховуючи, що судом задоволено 49.58% заявлених позовних вимог - ціна позову становила 9759,85 доларів США, стягнуто 4839,35 доларів США).

Крім того, по справі призначалася судово-економічна експертиза. За проведення такої експертизи відповідачем було сплачено 9532 грн.80 коп.

Зважаючи на часткове задоволення позову (в розмірі 49,58%), на підставіст.141ЦПК України суд важає необхідним стягнути з позивача на користь відповідача суму коштів сплачених на проведення експерти пропорційно в тій частині позову, в задоволенні якої було відмовлено, а саме 50,42%, що становить 4806 грн. 44 коп.

На підстав викладеного та керуючись ст.ст.2,10-13,81,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_1 (вул.Полтавська 11/19,м.Баштанка Баштанськогорайону Миколаївськоїобласті,ідент.код НОМЕР_1)на користьПублічного акціонерноготовариства комерційногобанку «Приватбанк» (вул. Грушевського 1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № NKT0GA00000023 від 26.07.2007 року станом на 25.06.2015 року в сумі 4839 (чотири тисячі вісімсот тридцять дев'ять) доларів США 35 центів.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути зОСОБА_1 (вул.Полтавська 11/19,м.Баштанка Баштанськогорайону Миколаївськоїобласті,ідент.код НОМЕР_1)на користьПублічного акціонерноготовариства комерційногобанку «Приватбанк» (вул.Грушевського 1-Д,м.Київ,код ЄДРПОУ14360570)витратипо оплатісудового зборув сумі1024(одна тисяча двадцять чотири) гривні 40 копійок.

Стягнути зПублічного акціонерноготовариства комерційногобанку «Приватбанк» (вул.Грушевського 1-Д,м.Київ,код ЄДРПОУ14360570)на користьОСОБА_1 (вул.Полтавська 11/19,м.Баштанка Баштанськогорайону Миколаївськоїобласті,ідент.код НОМЕР_1)витрати пооплаті експертизив сумі4806(чотири тисячі вісімсот шість) гривень 44 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: