Постанова № 78802695, 23.11.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/11434/18

Провадження №3/428/2002/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Комплєктової Т.О.,

за участі секретаря Подрябінкіної М.О.,

особи, яка притягається

до адміністративної

відповідальності ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши матеріали, які надійшли від УПП в Луганській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 173 КУпАП,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, не працюючого, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 120468 від 06.09.2018 року, 06.09.2018 року о 19 годині 35 хвилин в м. Сєвєродонецьку біля перехрестя вул. Новікова та пр. Космонавтів, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння з використанням технічного засобу Драгер та у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 082434 від 06.09.2018 року, 06.09.2018 року приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в громадському місці, а саме: ЦМЛ м. Сєвєродонецька по вул. Єгорова, буд. 2-б, в присутності громадян, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав та пояснив, що він відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер, хотів пройти огляд у медичному закладі та здати біологічні зразки кров та сечу. Проте працівники поліції не дозволили йому це зробити. Просив закрити провадження в адміністративній справі в цій частині за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП він визнає, оскільки дійсно висловлювався нецензурною лайкою, бо був дуже схвильований.

Захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні просив закрити провадження у даній адміністративній справі за відсутності події і складу адміністративного

Інспектор взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Луганській області ОСОБА_3 пояснив, що 06.09.2018 року він в складі екіпажу патрульної поліції здійснював патрулювання в м. Сєвєродонецьку. Вони отримали виклик від іншого екіпажу патрульної поліції, які пояснили, що у них є підозра, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Вони запропонували водію пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер, проте водій відмовився та повідомив, що він хоче пройти огляд у медичному закладі та здати біологічні зразки кров та сечу. Вони доставили ОСОБА_1 до медичного закладу, де йому було запропоновано пройти медичний огляд за допомогою алкотестеру Драгер, проте він відмовився, хотів здати біологічні зразки, але вони йому відмовили.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що 06.09.2018 року він був свідком того, як КУ «СМБЛ», ОСОБА_1 було запропоновано лікарем пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру Драгер, на що ОСОБА_1 повідомив, що від проходження медичного огляду він не відмовляться, але просить відібрати у нього біологічні зразки кров та сечу. Проте лікар повідомила, що біологічні зразки відбирають лише у Лисичанському наркологічному диспансері.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, суд зобовязаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст.1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності,запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обовязків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Розглядаючи адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1 на підставі адміністративного протоколу серії БД 120468 від 06.09.2018 року, за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд виходить з того, що ч. 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, з урахуванням субєктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і яке інкримінується ОСОБА_1, предметом розгляду провадження в цій частині є встановлення факту відмови ОСОБА_1, який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного спяніння.

В якості доказів даного правопорушення, крім показань поліцейських, свідків, надано відеозаписи, які здійснено нагрудними камерами працівників поліції. Однак в ході проведеного огляду даних відеозаписів у судовому засіданні не встановлено відомостей, які підтверджуються відмову ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного спяніння. Так, як вбачається з наданих відеозаписів, ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан спяніння на місці зупинення транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер», виявивши бажання пройти медичний огляд у лікарні, зокрема здати біологічний матеріал у вигляді крові та сечі. Відеозаписи також містять обставини перебування ОСОБА_1 у лікарні, бесіду з лікарем, який питає чи згоден останній пройти огляд за допомогою алкотестеру «Драгер», якому ОСОБА_1 пояснює, що він бажає здати біологічний матеріал. Крім того, на одному з записів мається фрагмент, коли лікар пояснює, що вони могли б взяти у особи біологічний матеріал.

Зазначені обставини підтверджені в судовому засіданні свідком ОСОБА_4, який пояснив що ОСОБА_1 погоджувався пройти медичний огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння та просив відібрати у нього біологічні зразки.

Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоровя № 1452/735 від 09.11.2015 року зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (надалі Інструкція), визначено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан спяніння), та оформлення результатів такого огляду. Огляду на стан спяніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані спяніння згідно з ознаками такого стану. При цьому, огляд на стан спяніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоровя (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан спяніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоровя, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоровя).

Згідно розділу другому наведеної інструкції «Проведення огляду на стан алкогольного спяніння поліцейським і оформлення його результатів» визначено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан спяніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Розділом 3 «Проведення огляду на стан спяніння в закладах охорони здоровя і оформлення його результатів» визначено, що огляд у закладах охорони здоровя щодо виявлення стану спяніння проводиться лікарем закладу охорони здоровя (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. За результатами огляду на стан спяніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

З наведеної Інструкції можна зробити висновок, що поліцейські мають право на проведення огляду лише з застосуванням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а лікарем закладу охорони здоровя визначення стану алкогольного спяніння проводиться внаслідок проведення огляду та відібрання біологічних зразків для проведення лабораторних досліджень у визначеному законом порядку. Також з Інструкції видно, що в закладах охорони здоровя для проведення лабораторних досліджень може застосовуватись вимірювальна техніка та обладнання, дозволена МОЗ.

Отже, оскільки у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 відмовився пройти тест на стан алкогольного спяніння на місці зупинення транспортного засобу за допомогою алкотестер «Драгер», але дав згоду на проведення огляду у встановленому законом порядку, в закладі охорони здоровя зі здачею передбачених Інструкцією біологічних зразків, суд вважає, що особою, якою складено прокол серії БД 120468 від 06.09.2018 року не було належним чином виконано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Враховуючи викладене, суд, як орган уповноважений розглядати справу щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, через наявні недоліки та розбіжності, допущені посадовою особою при зібранні доказів та оформленні матеріалів справи щодо ОСОБА_1.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вказане правопорушення задокументовано в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифікованою Україною 17.97.1997р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету ОСОБА_6 Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обовязку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, а отже провадження в цій частині підлягає закриттю.

Розглядаючи справу в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративним протоколами серії АА № 082434 від 06.09.2018 року за фактом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП за фактом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, суд, оцінюючи надані на підтвердження викладених в них обставин, докази і досліджені у судовому відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Так, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АА 084434 від 06.09.2018 року, 06.09.2018 року приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в громадському місці, а саме: ЦМЛ м. Сєвєродонецька по вул. Єгорова, буд. 2-б, в присутності громадян, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.

Вищевказані обставини підтверджені рапортами, а також відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, які суд не ставить під сумнів.

Таким чином, суд вважає, що діїОСОБА_1 за ознаками ст. 173 КУпАП кваліфіковані правильно, оскільки він вчинив дрібне хуліганство, чим порушував громадський порядок і спокій громадян.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 не працює, інвалідом не являється, згідно адміністративного протоколу раніше притягувався до адміністративної відповідальності.

В якості обставини, що згідно зі ст. 34 КУпАП, помякшує відповідальність, суд визнає визнання вини. Обставин, що згідно зі ст. 35 КУпАП, обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, майнового стану, ступеню вини, відсутності обставин, що помякшують та обставин, що обтяжують його відповідальність, а також характеру вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу в дохід держави, передбаченого санкцією ст.173 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Також із ОСОБА_1 підлягає стягненню на корить держави судовий збір відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 352 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 9, 33, 40-1, ст. 173, ст.ст. 221, 276, 277, 283, 284 КУпАП та ст.4Закону України«Про судовийзбір»,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та призначити стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п'ятдесят одна) грн. 00 коп. (Отримувач- УК у м. СЄВЄРОД/СЄВЄРОД/24060300, код отримувача 37944909, банк отримувача: Казначейство України(ЕАП), код банку отримувача(МФО) -899998, номер рахунку-31116115012080, код класифікації доходів бюджету-21081100).

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106 (судовий збір) у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі протоколу серії БД № 120468 від 06 вересня 2018 року, закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Розяснити ОСОБА_1, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд.

Суддя Т. О. Комплєктова