Рішення № 78802249, 21.12.2018, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1987/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2018 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судового засідання Голоти О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Літинського району Вінницької області про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом мотивуючи його тим, що 26.11.2017 р. померла ОСОБА_3 За життя ОСОБА_3 зробила заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_1 Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина до складу якої входить житловий будинок по вул. Генерала Гандзюка, 11, с. Багринівці Літинського району Вінницької області та право на земельну частку (пай) площею 2,3716 га, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Літинського району Вінницької області. На даний час державний акт на даний втрачений. Коли позивач звернулась до Літинської нотаріальної контори для оформлення спадкових прав на спадкове майно їй було повідомлено, що оформлення спадщини неможливе так, як відсутні документи необхідні для вчинення нотаріальних дій. Просить визнати за нею право власності на житловий будинок та право на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилася надавши до суду заяву, відповідно до якої просить розгляд справи проводити у її відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Судові витрати просить залишити за нею.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Літинського району Вінницької області до судового засідання також не з'явився, надали суду листа про розгляд справи без присутності відповідача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання. Позов підтримують.

Як зазначено у ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд вважає, що позов підлягає до задоволення за таких підстав.

Із копії свідоцтва про смерть (а.с. 6) судом встановлено, що ОСОБА_3 померла 26.11.2017 р. Із заповіту посвідченого 24.09.2013 р. (а.с. 7) судом встановлено, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно якого все майно, де б воно не було б і з чого б вона не складалося, взагалі все те, що буде їй належати заповідає ОСОБА_1 Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 12.12.2017 р. (а.с. 8) підтверджується факт реєстрації спадкової справи до майна померлої 26.11.2017 р. ОСОБА_3 Із довідки ОСОБА_2 сільської ради за № 60 від 23.01.2018 року (а.с.9) судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є спадкоємцем домогосподарства по вул. Генерала Гандзюка 11, с. Багринівці Літинського району Вінницької області після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 26.11.2017 р. Відповідно до довідки ОСОБА_2 сільської ради за № 968 від 12.12.2017 року (а.с.10) встановлено, що ОСОБА_3 до дня смерті 26.11.2017 р. проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3, одиноко. Довідкою ОСОБА_2 сільської ради за № 76 від 30.01.2018 року (а.с. 11) власником житлового будинку в с. Багринівці вул. Генерала Гандзюка, 11, Літинського району Вінницької області являлася ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка померла 26.11.2017 р. Довідкою сільської ради за № 780 від 10.09.2018 р. (а.с. 12) підтверджується, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка померла 27.11.2017 р. земельна ділянка загальною площею 0,73 га. по вул. Генерала Гандзюка, 11, с. Багринівці Літинського району Вінницької області, не приватизовувалась, державний акт не виготовлявся. Із копії технічного паспорту на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований по вул. Генерала Гандзюка, 11, в с. Багринівці (а.с.13-17) встановлено про відсутність відомостей про наявність правовстановлюючих документів. Відповідно до оголошення у газеті «Літинський вісник», випуск за № 29 від 19.07.2018 р. (а.с. 18) зазначається, що втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 141722, виданий на ім’я ОСОБА_3. Із інформаційної довідки за №31-0.3-137/2-18 від 12.10.2018 року (а.с.23) встановлено, що земельна ділянка №912 площею

Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року. Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року"). Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Пунктом 23 Постанови пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Пунктом 23 Постанови пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в зв'язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла 26.11.2017 року в нотаріальному порядку позивач ОСОБА_1 не може оформити спадщину, тому позов в цій частині необхідно задовольнити та визнати за нею право власності на житловий будинок з по господарськими спорудами, який розташований за адресою вул. Генерала Гандзюка, 11, с. Багринівці Літинського району Вінницької області та право на земельну частку (пай), оскільки судом встановлено, що вона є спадкоємицею за заповітом має право на оформлення спадщини.

Витрати зі сплати судового збору за клопотання позивача, слід залишити за останньою.

На підставі ст.ст. 328, 392, 1218, 1225, 1261, 1268, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 48, 76, 81, 200, 206, 247, 259, 263-268 ЦПК України, Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити.

Визнати право власності за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на житловий будинок загальною площею 62,2 кв.м., житловою площею 30,5 кв.м. літера «А», веранда «а.» ганок «.», сарай «Б», погріб з шиєю «В», огорожа №1, ворота з хвірткою №2, які розташовані за адресою вулиця вул. Генерала Гандзюка,11, с. Багринівці Літинського району Вінницької області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 26.11.2017 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на земельну ділянку площею 2,3716 га., яка розташована Вінницька область Літинський район ОСОБА_2 сільська рада, кадастровий номер 0522480400:03:000:0459, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після смерті ОСОБА_3, яка померла 26.11.2017 р.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів після проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.