Постанова № 78801813, 21.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року по справі № 2040/8141/18 (головуючий 1 інстанції:Бабаєва А.І.) за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Харкові, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Харкові від 06.04.2018 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати Шевченківське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м.Харкові провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату ОСОБА_1 - пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Апелянт наголошує, що на його думку він має право на перерахунок пенсії відповідно до ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи обраний спосіб судового захисту в межах спірних правовідносин, характер спору, положення п.20 ч.1 ст.4, ч.6 ст.12, 263 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про незначну складність цієї справи та про розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що позивач брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, проте, він не надав суду жодного доказу, який б підтверджував, що він проходив строкову військову службу в цей період.

Як зазначено позивачем, згідно з копією військового квитка НОМЕР_1 він дійсну строкову службу проходив у період з 10.11.1965 року по 03.12.1968 року.

Відповідно до архівної довідки Міністерства оборони України №13352 від 09.11.2004 року позивач в період з 12.06.1987 року по 11.09.1987 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Тобто, позивач приймав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи та надаючи оцінку судовому рішенню першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями пункту 6статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон №796).

В межах справи не є спірним стосовно наявності у позивача 2 групи інвалідності отриманої внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яка отримана ним та пов'язана з перебуванням на спеціальних зборах з 10.06.1987 року по 11.09.1987 року.

Основним спірним питанням в межах справи є наявність або відсутність права позивача на здійснення перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону №796 у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. На думку позивача він таке право має, тому як відноситься до категорії військовослужбовців та пов'язує з перебуванням його на спеціальних зборах та прийняття участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з червня 1987 року по вересень 1987 року, в той же час, як за висновками відповідача таке право мають особи, які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби. Позивач під час ліквідації наслідків на ЧАЕС не перебував на дійсній строковій службі.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону № 796-ХІІпенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Позивачу пенсія призначена на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інваліду другої групи у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Статтею 59 зазначеного Закону регулюються питання пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким частину третю статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 з урахуванням внесених змін постановою КМУ від 15 листопада 2017 року № 851, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Виходячи з правового аналізу вищенаведених правових норм, що регулюють спірні правовідносини, основною умовою для отримання зазначеної допомоги, є саме проходження дійсної строкової військової служби на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Такий статус особи, як віднесення до категорії військовослужбовець на час ліквідації, що має право відповідно до положень ч.3 ст.59 Закону №796 на перерахунок та виплату пенсії у відповідному розмірі не передбачений.

Як вже було встановлено, що позивач проходив дійсну строкову службу у інший період, отже на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу в армії, а тому висновки суду першої інстанції стосовно того, що положення ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІна позивача не поширюються є цілком обґрунтованими та правомірними.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що врегулювання питання та можливості перерахунку пенсії для зазначеної у ч.3 ст.59 Закону №796 категорії осіб, які стали інвалідами у п'ятикратному розмірі обумовлено саме особливістю проходження такої служби, тому як особи, які проходили дійсну строкову військову службу не мали доходу (заробітку) чи інші. у порівняні з іншими особами, які призивались на військові (спеціальні) збори з підприємств, установ, організацій та за якими зберігався їх заробіток з якого у подальшому здійснювалось нарахування та виплата пенсій за іншими правилами встановленими цим ж Законом №796, постановами Кабінету Міністрів України. У військовослужбовців строкової служби за призовом не було заробітку з якого можливо здійснити обрахунок пенсії, тому законодавець вніс зміни до положень ст. 59 Закону №796 встановив тим самим мінімальну соціальну гарантію. Зазначена категорія осіб, з огляду на вік, тривалість страхового стажу, розмір оплати праці, особи цієї категорії (на відміну від перелічених вище інших категорій військовослужбовців) об'єктивно не мали змоги претендувати на призначення соціальних виплат у фінансово розумному розмірі.

Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для поширення на інші категорії військовослужбовців того правила, котре було запроваджено законодавцем для військовослужбовців дійсної строкової служби, адже це суперечить призначенню норми закону.

Також враховуючи правові позиції Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 08 травня 2018 року (справа № 820/1148/18 (провадження № Пз/9901/33/18), в якій також зазначено, що право на обчислення пенсії п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати виникає лише за наявності трьох умов у сукупності (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, відмовляючи позивачеві у перерахунку пенсії на підставі ч.3ст.59 Закону № 796-ХІІ, п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 796-ХІІ, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача, скасування рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії, та як наслідок відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивача з 01.10.2017 року з 5-кратного розміру мінімальної заробітної плати.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. ч.6 ст.12, 23, 31, 33, 90, 257, 263, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року по справі

№ 2040/8141/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню, а у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.