Вирок № 78798530, 14.12.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/7830/18

н.п. 1-кп/415/885/18

ВИРОК

Іменем України

14 грудня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Бервено Ю.В.

номер кримінального провадження, внесеного 03.08.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018130240001825

про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Лисичанська Луганської області, громадянки України, незаміжньої, не працюючої, інвалідом не являється, судимої 26.01.1999 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст.140, ст. 44 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 46-1 КК України (1960 року), з відстрочкою виконання вироку на 1 рік; 23.12.1999 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 140, ст. 43 КК України (1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 29.11.2004 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст.185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі; 23.03.2007 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі; 10.08.2010 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, звільненої від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; 16.12.2010 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 9 місяців позбавлення волі; 22.06.2015 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст.185, ч. 1 ст. 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненої 28.02.2017 з місць позбавлення волі, по відбуттю строку покарання, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Свирипи В.А.

обвинуваченої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження

В С Т А Н О В И В

03 серпня 2018 року, в ранковий час доби, більш точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, обвинувачена ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, зайшла до подвір'я будинку АДРЕСА_3, де шляхом виставлення віконного скла, через отвір що утворився, проникла до вищевказаного будинку, звідки повторно, таємно викрала одну бензопилу марки «Stihl» модель MS 180, вартістю, згідно висновку експерта № 19/113/9-1107е від 26.09.2018, 2207 гривень 17 копійок. Заволодівши вказаним майном, обвинувачена ОСОБА_1, зникла з місця скоєння кримінального правопорушення та у подальшому розпорядилась ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними протиправними діями вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнала повністю. Користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовилася давати пояснення у суді. Відповідаючи на питання суду зазначила, що час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і вона їх у повному обсязі підтверджує.

Судом встановлено, що обвинувачена та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і правильно розуміють зміст цих обставин, окрім того, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився відповідями обвинуваченої ОСОБА_1 на питання суду і дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Отже суд, вислухавши відповіді обвинуваченої на питання суду, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останньої, приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, повністю доведена та кваліфікує її дії за ч. 3 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винної, яка офіційно не працює, має постійне місце проживання, незаміжня, у побуті характеризується задовільно (а.с. 76), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.73, 75), раніше судима (а.с. 67-69);

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

У якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, згідно до ст. 66 КК України, суд приймає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України, про те що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч.2 ст. 50 КК України, покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 можливе із застосуванням вимог ст. 75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України, та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_1, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченої ОСОБА_1, суд не вбачає.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою не пред'явлено, що не позбавляє права останню, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь держави.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369 - 371, ст. 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, процесуальні витрати у розмірі 1144 (однієї тисячі ста сорока чотирьох) гривень 00 копійок за проведення:

судової дактилоскопічної експертизи №19/113/6-1/354е від 14.09.2018, вартістю 715 (сімсот п'ятнадцять) гривень 00 копійок;

судової товарознавчої експертизи №19/113/9-1107е від 26.09.2018, вартістю 429 (чотириста двадцять дев'ять) гривень 00 копійок, (отримувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ - 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998, рахунок - 31112115012051, код класифікації доходів бюджету - 24060300).

Речові докази:

відповідно до постанов слідчого СВ Попаснянського ВП ГУНП в Луганській області від 17 серпня 2018 року та 15 вересня 2018 року:

- бензопилу «Stihl» MS 180, яка знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 - повернути потерпілій ОСОБА_2;

- чотири сліду папілярних ліній, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко