Рішення № 78795631, 19.12.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/6011/18

2/465/2764/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

19.12.2018 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 Львівська державна нотаріальна контора про визнання частково недійним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 Збізнева – ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 Львівська державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після смерті дружини, він перебував у вкрай тяжкому стані, у зв’язку з хворобою «Цукровий діабет». Внаслідок стресу його самопочуття значно погіршилось, він не в повній мірі пригадую події, які відбулись безпосередньо після смерті дружини.

Через декілька після смерті дружини Відповідач привіз до квартири нотаріуса, яка надала заяву, яку Позивач підписав. Як він розумів на той час, це була заява про те, що він не заперечую проти того, щоб Відповідач прийняв спадщину за заповітом. При цьому Відповідач мене запевнив, що буде піклуватися та доглядати за Позивачем, оскільки останній значно обмежений у самообслуговуванні, не може вийти на вулицю, у зв’язку із захворюванням ніг та із труднощами пересовується по квартирі. Позивач був переконаний, що Відповідач приймає спадщину у частині майна, яке належало його дружині, проте його частка у квартирі залишається за ним до його смерті, і лише після його смерті перейде у власність Відповідача.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні викладеному у позові та до заяви про збільшення розміру позовних вимог. Просять позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі, а тому суд приходить до висновку що справу слід слухати у її відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання, відсутність відзиву на позовну заяву та заперечень представника позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оглянувши матеріали справи, дослідивши письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що згідно дублікату свідоцтва про право власності на квартиру №205214 від 27.05.1996р. квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_7.

25.04.2006 року ОСОБА_7 складено заповіт, яким квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_8.

З копії свідоцтва про смерть, 18.02.2018 року померла ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №125/2018, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 в нотаріальну контору звернувся, ОСОБА_2.

Згідно заяви від 27.02.2018 року, яка посвідчена за місцем проживання Позивача у зв’язку з похилим віком, ОСОБА_9 відомо про те, що його дружина написала заповіт на ОСОБА_2, яким заповіла належну їй квартиру. Також зазначено, що нотаріусом роз’яснено його право на видачу свідоцтва на обов’язкову частку.

В подальшому нотаріусом видано ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно ст. ст.1216,1217,1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідност.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261- 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч.ч.1,2ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, визначений ст. 1241 ЦК є вичерпним і не підлягає розширювальному тлумаченню.

Відповідно п. 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N20/5, чинної на момент видачі нотаріусом свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_7, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини. Такі заяви спадкоємців мають бути викладені у письмовій формі і подані нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину. Справжність підписів спадкоємців на заяві має бути засвідчена у відповідності до правил, викладених у пункті 207 цієї Інструкції. Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви.

Відповідно до ч.1 ст. 90 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Згідно письмового пояснення свідка ОСОБА_5, він знайомий з Позивачем упродовж тривалого періоду часу та є його сусідом по будинку. Неодноразово приходив до нього в квартиру та навідував останнього. Був знайомий з його покійною дружино. Стверджує про те, що після смерті дружини ОСОБА_1-В.В. перебував у тяжкому стані, пов’язаному зі стресом внаслідок смерті дружини. Він фактично мало спілкувався та постійно сумував за дружино. У зазначений період часу та і по даний час його стан здоров’я погіршився. Він впевнений, що Позивач не міг свідомо з розумінням обставин підписати документ, яким позбавити себе права на частку у квартирі, оскільки іншим житлом він не забезпечений.

Аналогічні пояснення надали суду свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 Іванінвна.

Заява про відмову від прийняття обов’язкової частки у спадщині є одностороннім правочином, який може бути визнаний судом недійсним, а відтак це буде підставою для часткового скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видано Відповідачу ОСОБА_3 Львівською державною нотаріальною конторою.

Згідно ст. 214 ЦК України особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.

Згідно ст.. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вищезазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати заяву ОСОБА_1 про відмову від прийняття обов’язкової частки у спадковому майні після смерті дружини ОСОБА_7 подану до Пятої Львівської державної нотаріальної контори недійсною.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом виданого 05 вересня 2018 року в частині спадку ? частки квартири АДРЕСА_2

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ванівський Ю.М.