Рішення № 78794657, 14.12.2018, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/1576/18

Провадження №2/672/735/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року м.Городок

Городоцький районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Жиловської Т.В.,

представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених сум при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, одноразової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, компенсації невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 01.09.1976 року був прийнятий на роботу в ДП «Донецька залізниця» ( на даний час реорганізовано в ПАТ «Донецька залізниця»), де працював до 07.03.2017 року. Після виходу на пенсію по досягненню пенсійного віку на пільгових умовах, підприємство не провело з ним повного розрахунку. В добровільному порядку відповідач відмовляється сплатити заборговані кошти, тому він змушений звернутися до суду. Тому просив стягнути з відповідача на його користь одноразову допомогу у зв’язку з виходом на пенсію в розмірі 29 263,10 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 118 957,76 грн.; грошову компенсації невиплаченої заробітної плати в розмірі 5578,33грн. Оскільки відповідачем порушенні його трудові права, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, що вимагають додаткових зусиль для організації його життя та життя його сім’ї, просив стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди в сумі 15000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав відзив, в якому зазначив прохання розгляд справи проводити за його відсутності. У відзиві проти задоволення позову заперечив , вказуючи, що непроведення з позивачем розрахунку при звільненні відбулось у зв’язку з тим, що регіональна філія «Донецька залізниця» знаходиться на непідконтрольній українській владі території, що ускладнило передачу первинних докумен6тів, необхідних для нарахування заробітної плати позивачу. Крім того, вважає, що ОСОБА_2 неправильно здійснено розрахунок належних сум за затримку розрахунку.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, давши оцінку наданим у справі доказам в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені йому в день звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов’язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні цього обов’язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Докази у справі достовірно вказують на те, що позивач працював у регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». 07.03.2017 року звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком на пільгових умовах. В день звільнення із ОСОБА_3 та на час ухвалення рішення відповідач не провів розрахунку з останнім. Доказів того, що позивач в день звільнення був відсутній на роботі, а також доказів в підтвердження виплати останньому належних сум при звільненні відповідачем не надано.

Надані у справі докази з достатністю свідчать про те, що у день звільнення позивачу нараховано 29569,1 грн. (після утримання податків) заробітної плати, компенсації за щорічну відпустку та одноразову допомогу у зв’язку з виходом на пенсію за віком. Проте, виплачено було лише 306 грн. А тому кошти в сумі 29263,1 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судом встановлено, що з вини відповідача мала місце затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_2, тому наявні підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України- з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно довідки-розрахунку оплати середньої заробітної плати № 364/1 від 10.12.2018 р., наданої відповідачем, середньоденний заробіток позивача за останні два місяці складає 223,84 грн. Суд вважає, що такий розмір визначено у відповідності з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (з подальшими змінами), а тому приймає його до уваги.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 99161,12 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (223,84 грн. середньоденного заробітку *443 робочих дні затримки розрахунку з дня, наступного за днем звільнення, по день постановлення рішення).

При визначенні розміру грошової компенсації за порушення строків виплати заробітної плати суд враховує вимоги абз. 2 ст..2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», згідно яких під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

З огляду на зазначені вимоги закону, розрахунок компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, наданий позивачем, котрий здійснений із врахуванням компенсації за щорічну відпустку та одноразової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію, суд не може взяти до уваги.

З копії довідки розрахунку заробітної плати за березень 2017 року, виданої ВП Луганське БМЕУ, видно, що ОСОБА_2 нараховано заробітну плату в розмірі 359,40 грн. (без вирахування обов’язкових платежів). Інші нарахування мають одноразовий характер.

В порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що вказаний розмір заробітної плати був виплачений позивачу.

Таким чином, сума компенсації втрати ОСОБА_2 частини доходів за період з квітня 2017 року по вересень 2018 року складає 415,1 грн. (без утриманих обов’язкових платежів): сума нарахованого, але не виплаченого доходу* індекс інфляції: 100, а саме:

359,4 грн* (100,9 *101,3* 101,6* 100,2* 99,9* 102* 101,2* 100,9* 101* 101,9* 100* 99,3 *100* 100* 100,8* 101,1* 100,9* 101,5): 100= 415,1 грн.

У відповідності до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що з вини відповідача з позивачем не було проведено розрахунок у день звільнення, він змушений був докладати зусиль для відновлення порушених трудових прав, суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості , вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.. 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 29263 грн. (визначено після вирахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов’язкових платежів) невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, одноразової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію; 94236,64 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (сума середнього заробітку визначена без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов’язкових платежів); 14613,76 грн. грошової компенсації невиплаченої заробітної плати та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду безпосередньо або через Городоцький районний суд Хмельницької області .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», місце знаходження: вул.Тверська, 5, м.Київ,03680.

Повне судове рішення складено 22.12.2018 р.

Суддя І.М.Федорук