Рішення № 78792551, 21.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2018 року № 826/6167/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах

енергетики та комунальних послуг

треті особи 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕК «Енолл»,

2. Приватне акціонерне товариство «Карбон»,

3. Приватне підприємство «Ярослава-96», про визнання протиправною та скасування постанови від 04 квітня 2017 року № 471,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») звернулося з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) з вимогами щодо визнання протиправною та скасування постанови від 04 квітня 2017 року № 471, згідно якої на ПАТ «Київенерго» накладено штраф у розмірі 85 000,00 грн. за ухилення від виконання попередньої постанови від 29 грудня 2016 року № 2453 про накладення штрафу за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії, ухилення від виконання рішення НКРЕКП та про необхідність усунення порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та Ліцензійних умов з передачі електричної енергії.

Позов обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, викладені в Акті від 03 березня 2017 року та в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать чинному законодавству, оскільки у відносинах з третіми особами у справі - ПП «Ярослава-96», ПрАТ «Карбон», ТОВ «ЕК «Енолл», ПАТ «Київенерго» чітко та послідовно дотримувалося Ліцензійних умов, укладалися договори з передачі електричної енергії, розбіжності усувалися шляхом звернення до господарського суду міста Києва, рішення у справах станом на день проведення перевірки не ухвалені, у зв'язку з чим позивач вважає, що перевіряючим органом застосовано до нього протилежний підхід до аналогічних за змістом та правовою природою ситуацій, зроблено необґрунтовані висновки, не прийнято до уваги та не оцінені пояснення позивача.

Крім того, позивач стверджує, що НКРЕКП не уповноважена законом та підзаконними актами на втручання у господарську діяльність суб'єкта господарювання та не може примушувати його до вчинення дій, які порушують права і законні інтереси товариства, тому, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач перевищив надані повноваження, у зв'язку з чим постанова є протиправною ще й з цих підстав.

Ухвалою суду від 16 травня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Іншою ухвалою суду від 16 травня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні 13 червня 2017 року оголошено перерву за клопотанням відповідача, яким 15 червня 2017 року подано письмові заперечення на позовну заяву (а.с. 211-222).

У запереченнях відповідачем зазначено, що повноваження щодо проведення позапланової перевірки дотримання ліцензіатом виконання рішень НКРЕКП належать виключно Комісії, уповноважені особи якої на законних підставах провели стосовно позивача перевірку виконання вимог пункту 2 постановляючої частини постанови НКРЕКП від 29 грудня 2016 року № 2453, склали відповідний Акт від 03 березня 2017 року № 9 з певними висновками, за результатами розгляду якого прийнято оскаржувану постанову, якою застосовано штрафні санкції до позивача.

04 липня 2017 року в судовому засіданні протокольною ухвалою залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог, у зв'язку з чим оголошено перерву для вручення їм позовних матеріалів та надання пояснень по суті позовних вимог.

Через відпустку судді судове засідання 29 серпня 2017 року не відбулося.

В судовому засіданні 07 листопада 2017 року сторони виклали свої вимоги та заперечення, обмінялися репліками, після чого судом ухвалено подальший розгляд справи провадити у письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні у справі документи і матеріали, з урахуванням письмових пояснень третіх осіб без самостійних вимог, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» орган ліцензування для цілей цього закону за відповідним видом господарської діяльності здійснює контроль за додержанням ліцензіатом вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.

Згідно Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Закон про НКРЕКП) Комісія є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах передачі, розподілу, постачання електричної енергії. Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом державного контролю та застосування заходів впливу.

Серед основних завдань Регулятора є забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг (стаття 3 Закону про НКРЕКП).

Відповідно до статті 19 цього ж Закону Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

За результатами перевірки складається Акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

У разі виявлення порушення акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання , що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Підставою для проведення перевірки є, зокрема, перевірка виконання рішень Регулятора щодо усунення порушень вимог законодавства, прийнятих за результатами планових або позапланових перевірок.

Постановою НКРЕКП від 09 лютого 2017 року № 1823 «Про проведення позапланових виїзних та невиїзних перевірок суб'єктів господарювання , що проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено проводити у 2017 році позапланові перевірки суб'єктів господарювання у разі наявності такої підстави, як перевірка виконання рішень НКРЕКП про усунення порушень ліцензійних умов, виданих за результатами проведення планових заходів, а позапланові перевірки проводити на підставі наказу голови НКРЕКП.

Суб'єкти господарювання відповідно до положень статті 22 Закону про НКРЕКП, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені Законами України «Про електроенергетику», «Про природні монополії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.

Регулятор може застосовувати санкції за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, у вигляді: застереження; накладення штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії.

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 27 Закону України «Про електроенергетику» суб'єкти господарювання несуть відповідальність за правопорушення в електроенергетиці, зокрема, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у вигляді штрафу у розмірі від п'ятисот до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши позовні вимоги на предмет дотримання відповідачем положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що проведення позапланової перевірки дотримання ліцензіатом, яким є, зокрема і позивач, рішень НКРЕКП, відноситься до виключних повноважень Комісії, через що посилання та твердження позивача про те, що відповідачем перевищено повноваження, не підтвердилися під час розгляду справи та спростовуються положеннями вищенаведених законів та інших нормативно-правових актів, відповідач у даному випадку діяв у межах своєї компетенції та наданих повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу НКРЕКП від 20 лютого 2017 року № 19 та посвідчення на перевірку від 27 лютого 2017 року № 34 з 01 по 03 березня 2017 року Комісіє проведено позапланову виїзну перевірку виконання позивачем вимог пункту 2 резолютивної частини постанови НКРЕКП від 29 грудня 2016 року № 2453 «Про накладення штрафу на ПАТ «Київенерго» за порушення ліцензійних умов з передачі електричної енергії, ліцензійних умов з постачання електричної енергії, ухилення від виконання рішення НКРЕКП та необхідності усунення порушень Ліцензійних умов з передачі електричної енергії та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії».

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 03 березня 2017 року № 9 про невиконання постанови про усунення порушень Ліцензійних умов, за результатами розгляду висновків якого Комісією було прийнято оскаржувану постанову № 471 «Про накладення штрафу на ПАТ «Київенерго».

Суть висновків Акту від 03 березня 2017 року зводиться до того, що пунктом 2 резолютивної частини постанови НКРЕКП від 29 грудня 2016 року № 2453 за порушення Ліцензійних умов з передачі електричної енергії та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії, ухилення від виконання рішення НКРЕКП та необхідність усунути порушення Ліцензійних умов, у термін до 01 лютого 2017 року позивача було зобов'язано:

- привести дії по відношенню до ПП «Ярослава-96», ПрАТ «Карбон», ТОВ «ЕК «Енолл» у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення заходів щодо укладення договорів на передачу електроенергії та про вжиті заходи письмово повідомити з наданням підтверджуючих документів НКРЕКП та управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області;

- привести свої дії по відношенню до споживачів у відповідність до вимог чинного законодавства та інших нормативно-правових актів, а саме: до ФОП ОСОБА_2, громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5

ПАТ «Київенерго» листом від 01 лютого 2017 року № 42 АУ/142 ОРЕ/398 повідомило НКРЕКП про незгоду з такими зобов'язаннями, у зв'язку з чим звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування зазначених пунктів постанови НКРЕКП від 29 грудня 2016 року № 2453.

У цьому зв'язку представник відповідача зазначив, що оскарження рішення НКРЕКП не зупиняє його виконання та стверджує, що у визначений постановою від 29 грудня 2016 року строк позивач зобов'язуючих дій не вчинив.

Крім того, на запит Комісії від 01 березня 2017 року № 42/144-17 про надання підтверджуючих матеріалів щодо вжиття заходів по укладенню договорів на передачу електричної енергії із ПП «Ярослава-96», ПрАТ «Карбон» та ТОВ «ЕК «Енолл» ПАТ «Київенерго» надано

- ухвалу господарського суду міста Києва від 22 липня 2016 року у справі №910/7014/16 за позовом ПАТ «Київенерго» до ПрАТ «Карбон» про врегулювання розбіжностей, що залишилися неврегульованими при укладенні договору про передачу електричної енергії місцевими (локальними) мережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією;

- ухвалу господарського суду міста Києва від14 листопада 2016 року у справі №910/12024/16 за позовом «Київенерго» до ТОВ «ЕК «Енолл» про врегулювання розбіжностей, що залишилися неврегульованими при укладенні договору про передачу електричної енергії місцевими (локальними) мережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією;

- лист ПП «Ярослава-96» від 07 лютого 2017 року № 2/02 про надання проекту договору про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на 2017 рік;

- лист ПАТ «Київенерго» від 13 лютого 2017 року № 42АУ/141ОРЕ/541 до ПП «Ярослава-96» щодо залишення заяви ПП «Ярослава-96» без розгляду;

- лист ПП «Ярослава-96» від 16 лютого 2017 року № 5/02 щодо надання проекту договору про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між ПАТ «Київенерго» та ПП «Ярослава-96» на 2017 рік та надання ПП «Ярослава-96» копій документів для укладення договору.

Таким чином, надані для перевірки документи свідчать про те, що станом на 01 березня 2017 року між ПАТ «Київенерго» та третіми особами у справі, які є незалежними постачальниками електричної енергії, договори про її передачу не були укладені.

Крім того, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду твердження позивача про триваючий процес укладення договору з ПП «Ярослава-96», та неможливістю у цьому зв'язку виконати зобов'язання, накладені постановою НКРЕКП від 29 грудня 2016 року. У цьому зв'язку судом встановлено, що листом від 07 лютого 2017 року № 2/02 ПП «Ярослава-96» звернулося до ПАТ «Київенерго» з питання укладення договору про передачу з інформацією про реквізити підприємства, необхідні для укладення договору та переліком споживачів, з якими незалежним постачальником укладено договори купівлі-продажу електричної енергії. У листі також зазначено, що копія наказу про призначення директора та копія протоколу зборів власників про визначення повноважень директора підприємства вже направлялася ПАТ «Київенерго».

Проте, у відповідь ПАТ «Київенерго» повідомило ПП «Ярослава-96» про залишення заяви про укладення договору без розгляду у зв'язку з неподанням всіх необхідних документів, після чого ПП «Ярослава-96» повторно звернулося до позивача із заявою про надання проекту договору про передачу між ПАТ «Київенерго» та ПП «Ярослава-96» на 2017 рік, одночасно надавши копію наказу про призначення директора від 20 липня 2001 року № 1 та копію протоколу зборів власників від 28 березня 2016 року № 12 про визначення повноважень директора підприємства.

Водночас, листом від 03 березня 2017 року позивач повідомив Комісію, що у термін п'ятнадцять робочих днів буде підготовлено та надано оферту Договору про передачу, тоді як у дійсності, як зазначив у позові сам позивач, проект договору на передачу електричної енергії було направлено до ПП «Ярослава-96» лише 27 квітня 2017 року.

Крім того, в Акті від 03 березня 2017 року відповідачем зазначено, що аналіз наданих ПАТ «Київенерго» пояснень та документів свідчить про відсутність змін у взаємовідносинах із незалежними постачальниками електроенергії у порівнянні з фактами, викладеними в акті планової перевірки від 05 грудня 2016 року № 210, а також у порівнянні з взаємовідносинами на момент прийняття постанови НКРЕКП від 29 грудня 2016 року № 2453, а також про відсутність вжиття заходів з боку позивача щодо укладення договору про передачу з ПП «Ярослав-96».

Доводи позивача стосовно триваючих судових проваджень стосовно усунення розбіжностей між ПАТ «Київенерго» та третіми особами у справі з приводу укладення договорів суд до уваги не приймає, оскільки результати розгляду таких справ не входять в обсяг предмету даного адміністративного позову та обставин, які досліджуються судом у даній справі № 826/6167/17.

Також в цій частині суд вважає за необхідне зазначити, що, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Стосовно взаємовідносин позивача із споживачами ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 судом встановлено таке.

Актом планової перевірки від 05 грудня 2016 року № 210 за результатами розгляду звернень споживачів зафіксовано порушення з боку ПАТ «Київенерго» підпунктів 1 та 2 пункту 2.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року № 562 (далі - Методика № 562), а саме за умови наявності акта про збереження пломб, складеного у порядку, встановленому ПКЕЕ, або іншого документа, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження приладів обліку, установлених пломб та індикаторів по відношенню до споживача ФОП ОСОБА_2 в частині проведення нарахувань за Актом про порушення ПКЕЕ від 19 листопада 2014 року № 39182.

Згідно Акту планової перевірки від 05 грудня 2016 року № 210 встановлено, що енергопостачальником не було у встановленому порядку передано на збереження споживачу (ФОП ОСОБА_2.) засіб обліку типу НІК 2301АПЗ № 0154477 та пломби, встановлені на ньому.

У подальшому, після проведення криміналістичної експертизи відповідно до висновку експертного дослідження Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 03 грудня 2015 року № 5-214т, виявлені ознаки втручання в роботу засобу обліку типу НІК 2301 АПЗ № 0154477 та ознаки порушення (заміни) встановлених на вказаному засобі обліку пломб про повірку та заводу виробника, а також ознаки пошкодження пломби ПАТ «Київенерго» № 6161659, встановленої на ньому.

На підставі експертного дослідження споживачу було надано рахунок на оплату витрат по експертизі в сумі 3 553,20 грн., а також прийнято рішення здійснити розрахунок обсягу та вартості не облікованої електричної енергії згідно з пунктом 2.5 Методики № 562 за період з 20 листопада 2011 року по 19 листопада 2014 року. Сума нарахувань склала 87 165, 91 грн.

За результатами розгляду повторного звернення ФОП ОСОБА_2 НКРЕКП листом від 24 травня 2016 року № 5153/20.3/7-16 рекомендувала позивачу скасувати зазначені нарахування.

Проте, на підставі звернення орендаря приміщення ОСОБА_6 від 27 вересня 2016 року ПАТ «Київенерго» прийнято рішення здійснити перерахунок обсягу та вартості не облікованої електричної енергії, прийнявши період нарахування з 02 жовтня 2014 року по 19 листопада 2014 року, після якого 03 жовтня 2016 року споживачем сплачено 6 909,56 грн. за 4 668 кВт*год.

При цьому позивач листом від 03 березня 2017 року повідомив Комісію, що взаємовідносини сторін приведені у відповідність до чинного законодавства.

Водночас, Комісією під час перевірки встановлено, що нарахування за Актом № 39182 здійснено неправомірно та з порушенням Методики № 562, про що було зазначено і в Акті від 05 грудня 2016 року № 210, де зазначено, що врегулювання із споживачем ФОП ОСОБА_2 можливе лише шляхом скасування нарахувань за Актом № 39182.

Таких тверджень відповідача позивачем не спростовано та не підтверджено достатніми доказами в цій частині, а отже не можна вважати, що ПАТ «Київенерго» виконало вимоги абзацу 3 пункту 2 резолютивної частини постанови НКРЕКП від 29 грудня 2016 року № 2453 щодо приведення взаємовідносин із ФОП ОСОБА_2 у відповідність до вимог чинного законодавства та інших нормативно-правових актів, оскільки нарахування за Актом № 39182 не скасовані.

В Акті планової перевірки від 05 грудня 2016 року № 210 також встановлено порушення з боку ПАТ «Київенерго» пункту 3.1 Методики № 562 у взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 05 травня 2015 року під час проведення рейдової перевірки представниками ПАТ «Київенерго» за адресою: АДРЕСА_1 виявлено порушення Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі - ПКЕЕН), про що складено Акт № 30725.

З метою усунення порушень лічильник типу НІК 2102-04 (6) № 3154625 демонтовано та встановлено прилад обліку типу НІК 2102-04М2 (6) № 3181991.

Після проведеної експертизи вилучений лічильник визнано непридатним д подальшої експлуатації, оскільки внаслідок пошкодження пломб держповірки та виробника отримано несанкціонований доступ до конструкції лічильника, метрологічні параметри не відповідають класу точності, в лічильник встановлено пристрій для відключення лічильного механізму (гекон).

За результатами розгляду Акта № 30725 позивачем ще до отримання експертного висновку прийнято рішення про проведення нарахувань згідно з пунктом 3.3 Методики № 562 за період з 04 жовтня 2012 року до 05 травня 2015 року, сума нарахування склала 18 981, 77 грн.

Оскільки споживачем зазначена сума сплачена добровільно не була, позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості.

Водночас, відповідачем зафіксовано в Акті від 29 грудня 2016 року, що приведення взаємовідносини із ФОП ОСОБА_4 у відповідність до вимог чинного законодавства та інших нормативно-правових актів не приведені, оскільки нарахування за Актом № 30725 не скасовані.

При цьому суд зазначає, що до закінчення розгляду справи по суті, позивачем не надано суду інформації стосовно результатів розгляду Шевченківським районним судом м. Києва справи про стягнення з ФОП ОСОБА_4 заборгованості.

Окрім іншого суд враховує й ті обставини, що під час розгляду справи відповідно до платіжного доручення № 2117087865 від 09 лютого 2018 року позивачем сплачено 85 000,00 грн. штрафу відповідно оскаржуваної постанови від 04 квітня 2017 року № 471.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене, суд не знаходить підтверджень обґрунтуванням позивача та вважає, що прийнята відповідачем оскаржувана постанова відповідає вимогам Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про електроенергетику», постанови НКРЕКП від 09 лютого 2017 року № 182, постанови НКРЕ від 13 червня 1996 року № 15, постанови НКРЕ від 13 червня 1996 року № 15/1, з використанням повноважень, з метою, з якою такі повноваження надано, обґрунтовано та своєчасно, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень. У даній справі позивачем виступає ПАТ «Київенерго», яке не є суб'єктом владних повноважень, та сплатило 1 600,00 грн. судового збору при подачі адміністративного позову до суду, що підтверджується платіжним дорученням №2116849411 від 20 квітня 2017 року. Проте, за обставин відмови позивачу у задоволенні позову, судовий збір відшкодуванню не підлягає.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕК «Енолл», Приватне акціонерне товариство «Карбон», Приватне підприємство «Ярослава-96», про визнання протиправною та скасування постанови від 04 квітня 2017 року № 471 - відмовити.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Київенерго», адреса: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, тел. +0380442076075.

Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, адреса: 03680, м. Київ, вул. Смоленська, 19, тел. +380442773047, +380442044827.

Суддя В.І. Келеберда