Рішення № 78792114, 13.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 грудня 2018 р. № 820/1775/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ділбаряна А.О.,

за участю представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" (86020, Донецька обл., Ясинуватський р-н., смт. Очеретине, вул. Залізнична, 10, код ЄДРПОУ 30844997) до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40980123) про скасування рішення про застосування штрафних санкції та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест", з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС № НОМЕР_1 від 22.02.2018.

Ухвалою суду від 19.03.2018 відкрито загальне позовне провадження у цій справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 провадження по справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду по зразковій справі № 812/292/18 за адміністративним позовом Обласної комунальної установи Луганський центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою ОСОБА_3 Верховного Суду залишено без змін рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року по зразковій справі № 812/292/18 позовні вимоги Обласної комунальної установи «Луганський центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень» задоволено. Скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області від 13 грудня 2017 року № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій та застосування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 45082,77 гривні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 поновлено провадження у цій справі.

Відповідно до положень п.п. 21, 22 ч.1 ст. 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий субєкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач отримав рішення про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0000435006 від 22.02.2018. Позивач вважає зазначене рішення про застосування штрафних фінансових санкцій незаконним, посилаючись на те, що рішення стосується періоду, в який підприємство перебувало на обліку у зоні проведення АТО.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за період з жовтня 2014 по грудень 2014 позивач сплачував зобовязання з єдиного внеску з порушенням строків, визначених чинним законодавством, а звіт за січень 2015 надійшов з відємним значенням -157623,7 грн, платником самостійно було зменшено суму єдиного внеску у звязку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах-коригування ЄВ за жовтень 2014 року, у звязку з чим і були нараховані штрафні санкції та пеня, отже, відповідач вважає що діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством. Додатково зазначив, що позивачем не надавався сертифікат Торгово-промислової палати України.

Представник позивача не погодився з позицією податкового органу та надав відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на рішення Верховного Суду у зразковій справі № 812/292/18 від 03.03.2018.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представники відповідача - Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив такі обставини.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" знаходиться за адресою: 86020, Донецька обл., Ясинуватський р-н., смт. Очеретине, вул. Залізнична, 10.(а.с.14, 20)

З 14.03.2000 позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску у Ясинуватській ОДПІ, а з 01.01.2018 - у Харківському управлінні Офісу великих платників податків ДФС.

Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС прийняло Рішення № НОМЕР_1 від 22.02.2018, яким до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску в загальній сумі 203869,11 грн, у тому числі: за період 20.11.2014 до 31.12.2014 - штраф у розмірі 86790,73 грн (10%), за період з 01.01.2015 по 20.02.2015 - штраф у розмірі 86940,95 грн(20%), та пеню у розмірі 30137,43 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За вимогами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі за текстом Закон № 2464-VI) та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Стаття 4 Закону № 2464-VI визначає перелік суб'єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 1 ч 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, частиною 1 якої передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

Закон № 1669-VII, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом 8 п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підп. «б» розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 93 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу».

Згідно з п. 2 Закону України від 02 березня 2015 року № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», п. 93 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважати п. 94.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Тобто, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VI.

З урахуванням абз. 3 п. 93 (у подальшому п. 94) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Судом встановлено, що спірне рішення органу доходів і зборів від 22.02.2018 прийнято стосовно позивача, як платника єдиного внеску, який перебував на обліку в податковому органі, який розташований в м. Ясинувата (переліком віднесений до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція), та з 01.01.2018 перебуває на обліку в Харківському управлінні Офісу великих платників податків ДФС, отже спірне рішення про накладення на позивача штрафу та нарахування пені відповідно до ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI прийнято за період з 20.11.2014 по 20.02.2015, тобто в період проведення антитерористичної операції.

З аналізу наведених правових норм й встановлених обставин справи та з урахуванням безпосередньо абз. 3 п. 93 (у подальшому п. 94) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Стосовно твердження відповідача, що, окрім перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, необхідною додатковою умовою для звільнення платників від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, є подання заяви про звільнення від виконання цих обов'язків, а також отримання сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску в період 2014 - 2015 років, суд зазначає таке.

Дійсно, відповідно до ст. 10 Закону №1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 141 Закону України № 1669-VІІ Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Також в абз. 2 п. 93 (у подальшому п. 94) Закону №1669-VII зазначено про підставу для звільнення платників єдиного внеску від виконання їх обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, а саме, подання заяви до органу доходів та зборів за місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Зміни до Закону № 2464-VI у частині звільнення платників єдиного внеску, які перебувають на території антитерористичної операції, від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати внесено саме Законом №1669-VII.

За змістом ст. 1, ч. 1, 2 ст. 8 Конституція України Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше актом.

Податкові органи, а також платники єдиного внеску під час здійснення своїх повноважень та обов'язків застосовують приписи Закону № 2464-VI, оскільки правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, передбачені саме цим Законом, норми якого є спеціальними в порівнянні з нормами Закону №1669-VII.

Крім того, суд критично ставиться до твердження представника відповідача, що обов'язковість подання сертифікату Торгово-промислової плати України обумовлена необхідністю підтвердження здійснення господарської діяльності платниками єдиного внеску безпосередньо на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, оскільки єдина підстава для звільнення від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску зазначена в нормі п. 93 (у подальшому п. 94) розд.ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, яка не передбачає обов'язку подання такого сертифікату.

З урахуванням наведеного, суд вказує на те, що подання сертифікату Торгово-промислової палати України як умови для звільнення від штрафу та/або пені за несвоєчасне та/або не в повному обсязі нарахування, обчислення чи сплату єдиного внеску, є необґрунтованою вимогою з боку органу доходів та зборів.

Щодо подання заяви як обов'язкової підстави для звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, суд зазначає, що її подання є додатковою умовою для списання і в подальшому ненарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань по єдиному внеску, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу. Платник єдиного внеску має можливість подання такої заяви протягом певного строку (тридцяти днів) після закінчення антитерористичної операції.

Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі № 2464-VI та не потребує додаткового звернення, оскільки ця норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Отже, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - Суд), викладену, зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Не спростовують доводи позовної заяви й посилання представників відповідача на те, що Законом № 911-VIII із Закону № 1669-VIІ виключено підп. 8 п. 4 ст. 11, яким і було доповнено розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ п. 93 (у подальшому п. 94), оскільки безпосередньо до Закону № 2464-VІ відповідні зміни не вносились. Отже, п. 93 (у подальшому п. 94) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ залишився чинним.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а Рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС № НОМЕР_1 від 22.02.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 203869,11 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

За приписами ч.1 та ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ч.3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

При застосуванні судом висновків Верховного Суду в зразковій справі при розгляді даного адміністративного позову враховано, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач - платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464-VІ; б) відповідач - органи доходів і зборів; в) предмет спору - рішення про застосування штрафних санкцій та/або нарахування пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, а також перебування позивачів як платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1699-VІІ, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, що обумовлює звільнення від застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до п. 93 (змінений у подальшому на п. 94) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI на період проведення антитерористичної операції.

Також судом враховано, що висновки ОСОБА_3 Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах за зверненням платника єдиного внеску до суду з позовом до органів доходів і зборів з вимогами скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

У зв'язку з викладеним, враховуючи правові висновки ОСОБА_3 Верховного Суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по зразковій справі №812/292/18, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" (86020, Донецька обл., Ясинуватський р-н., смт. Очеретине, вул. Залізнична, 10, код ЄДРПОУ 30844997) до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40980123) про скасування рішення про застосування штрафних санкції та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС № НОМЕР_1 від 22.02.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 203869,11 грн.

Стягнути з Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40980123) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" (86020, Донецька обл., Ясинуватський р-н., смт. Очеретине, вул. Залізнична, 10, код ЄДРПОУ 30844997) у розмірі 3058,04 (три тисячі пятдесят вісім гривень 04 копійки).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 грудня 2018 року.

Суддя Білова О.В.