Рішення № 78791694, 22.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2018 року № 640/17948/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Груп Україна»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

від 26 липня 2018 року №0010261401, №0010271401 та №0010321401,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелект Груп Україна» (далі - ТОВ «Інтелект Груп Україна») звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010261401, №0010271401 та №0010321401 від 26 липня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після проведеної документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Союз Кепітал Строй» за липень 2017 року, ТОВ «Івамар Трейд» за серпень, вересень 2017 року, ТОВ «Батіаль Груп» за жовтень 2017 року відповідачем складено Акт від 10 липня 2018 року №46426-15-14-01-01/35315435 з висновками про заниження податку на прибуток, податку на додану вартість та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, пов'язаних з неможливістю здійснення господарських операцій із зазначеними товариствами та наявністю в АІС «СФП» по зазначених контрагентах карток суб'єктів фіктивного підприємництва.

Не погодившись із висновками Акту від 10 липня 2018 року, позивачем подано заперечення, проте за результатами їх розгляду висновки Акту залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі зазначених висновків складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2018 року:

- № 0010261401 з податку на прибуток приватних підприємств, згідно якого визначено суму зобов'язання у розмірі 195 594,00 грн та штрафні санкції на суму 48 899,00 грн;

- № 0010271401 з податку на додану вартість, згідно якого визначено суму податкових зобов'язань у розмірі 203 909,00 грн та штрафні санкції на суму 50 977,00 грн;

- № 0010321401 згідно якого зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 13 418,00 грн.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач намагався оскаржити їх у досудовому порядку до ДФС України, проте отримав рішення від 04 жовтня 2018 року № 32435/6/99-99-118102-25 про залишення їх без змін, а скарги без задоволення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що, висновки контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операції із товариствами «Союз Кепітал Строй», ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Батіаль Груп» є хибними та спростовуються документальними доказами, які надавалися відповідачу під час перевірки, та свідчать про відповідність придбаних послуг характеру діяльності ТОВ «Інтелект Груп Україна», а також про те, що їх використання при виконанні замовлень третіх осіб принесло реальний прибуток.

Крім того позивач стверджує, що посилання відповідача в Акті від 10 липня 2018 року на відкриті кримінальні провадження щодо контрагентів не свідчить про незаконну діяльність останніх за умов відсутності обвинувального вироку суду, а також не свідчить про причетність ТОВ «Інтелект Груп Україна» до можливої незаконної діяльності контрагентів у відношеннях з іншими товариствами, оскільки про таку діяльність він не обізнаний і незаконних дій щодо такої діяльності не вчиняв.

Позивач зазначає крім іншого, що для ТОВ «Інтелект Груп Україна» передбачено річний податковий звітний період з податку на прибуток, тоді як уповноваженими представниками відповідача перевірка провадилася за конкретні періоди (серпень, вересень, жовтень 2017 року), у зв'язку з чим ревізорами не проаналізовано показники, які в кінцевому результаті вплинули на формування звіту про фінансові результати за 2017 рік та відповідно на декларацію з податку на прибуток за 2017 рік.

Посилаючись на такі на інші обставини, позивач звертається до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою суду від 12 листопада 2018 року відкрито провадження у справі, визначено провадити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позов з наданням підтверджуючих обставини документів.

21 листопада 2018 року уповноважений довіреністю від 09 лютого 2018 року № 81/26-15-10-02-33, виданої строком на один рік, представник відповідача Гайдай В.М. отримав пакет позовних матеріалів, зокрема адміністративний позов та додатки до нього.

У подальшому від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що реальність здійснення господарських операцій з контрагентами позивачем не підтверджена під час перевірки, складений Акт повністю відображає встановлені обставини, на підставі висновків якого складено податкові повідомлення-рішення, отже дії контролюючого органу цілком відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними і скасуванню, на думку відповідача, не підлягають.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи з урахуванням наявних у справі матеріалів та ухвалює рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, на підставі направлень від 25 червня 2018 року відповідно до положень підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС України від 22 червня 2018 року № 10315, уповноваженими представниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтелект Груп Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Союз Капітал Строй» за липень 2017 року, ТОВ «Івамар Трейд» за серпень, вересень 2017 року, ТОВ «Батіаль Груп» за жовтень 2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 10 липня 2018 року №464/26-15-14-01-01/35315435 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Груп Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по відносинах з ТОВ «Союз Капітал Строй» за липень 2017 року, ТОВ «Івамар Трейд» за серпень, вересень 2017 року, ТОВ «Батіаль Груп» за жовтень 2017 року», за висновками якого встановлено порушення товариством вимог:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пункту 3 Національного положення (стандарту) Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, у зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток на 195 594,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, підпунктів 198.1 та 198.3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 203 909, 00 грн., у тому числі по періодах: за липень 2017 року - 2000,00 грн., за серпень 2017 року - 24 215, 00 грн., за вересень 2017 року - 126 170, 00 грн., за жовтень 2017 року - 51 524,00 грн.

Висновки Акту перевірки від 10 липня 2018 року обґрунтовані, зокрема відсутністю реального здійснення господарських операцій за участю ТОВ «Інтелект Груп Україна» з його контрагентами - ТОВ «Союз Капітал Строй», ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Батіаль Груп».

На підставі зазначених висновків складено податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2018 року, які безуспішно оскаржувалися позивачем у досудовому порядку та які оскаржуються у даній судовій справі, при цьому незгода позивача з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 26 липня 2018 року обґрунтована тим, що висновки контролюючого органу за результатами проведеної перевірки є упередженими, надуманими, поспішними, зроблені без об'єктивного аналізу усіх обставин і документів, що надавалися товариством.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Крім того, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суду належить з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В Акті від 10 липня 2018 року зафіксовано, що податковим органом перевірено податкову звітність ТОВ «Інтелект Груп Україна», зокрема декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень 2017 року, декларації з податку на прибуток за 2017 рік, звіт про фінансові результати за 2017 рік, первинні документи, зокрема договори про надання послуг, укладені між позивачем та ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Союз Кепітал Строй», ТОВ «Батіаль-Груп», рахунки-фактури, платіжні доручення, тощо.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Інтелект Груп Україна» здійснює такі види діяльності: проведення розслідувань (КВЕД 80.30); діяльність у сфері права (основний вид) (КВЕД 69.10); діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування (КВЕД 69.20); консультування з питань комерційної діяльності й керування (КВЕД 70.22); дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (КВЕД 73.20); інша професійна, наукова та технічна діяльність (КВЕД 74.90).

Судом встановлено, що у період, який перевірявся, між позивачем та ТОВ «Союз Кепітал Строй» укладено договір про надання послуг щодо здійснення досліджень споживчого ринку України на наявність контрафактних товарів, надання консультаційних та інформаційних послуг, що стосуються захисту інтелектуальних прав. Крім того, між позивачем та ТОВ «Івамар Трейд» укладено договір про надання послуг щодо виконання маркетингових досліджень, здійснення досліджень споживчого ринку, надання консультаційних та інформаційних послуг, що стосуються захисту інтелектуальних прав, з ТОВ «Батіаль Груп» укладався договір про надання послуг щодо здійснення досліджень споживчого ринку України, включаючи моніторинг і аналіз відкритих джерел України з метою виявлення фактів здійснення реалізації контрафактних товарів.

Метою укладення зазначених договорів зазначено як забезпечення ефективності господарської діяльності та відповідає напрямкам діяльності позивача.

На підтвердження виконання зазначених договорів постачальниками складено акти виконаних робіт, виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, проведено розрахунки за поставлений товар.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платників податків.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Як вбачається із змісту Акту від 10 липня 2018 року, органом фіскальної служби встановлено перерахування грошових коштів від ТОВ «Інтелект Груп Україна» за придбані послуги на розрахункові рахунки ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Союз Кепітал Строй», ТОВ «Батіаль-Груп». Отже, здійснення господарської операції з вказаними контрагентами мало наслідком не лише надання послуг, а й зміну майнового стану, та у подальшому отримані послуги надали змогу позивачу виконати його зобов'язання перед замовниками.

Таким чином, на переконання суду, поставлений товар підтверджений належним пакетом фінансових документів та наявністю ознак реального здійснення господарської та економічної діяльності.

Стосовно посилань на відкриті кримінальні провадження стосовно посадових осіб контрагентів позивача, щодо яких йдеться в Акті від 10 липня 2018 року, суд зазначає, що чине законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, що відповідає принципу персональної податкової відповідальності у спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, а отже, не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таку ж позицію висловлює Європейський суд з прав людини, зокрема у справах: «Інтерсплав проти України (2007, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03). Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Покладення юридичної відповідальності на платника податків на підставі одного лише факту набрання законної сили рішенням суду у кримінальному провадженні, за відсутності беззаперечного доведення фіктивності господарських операцій саме з цим платником податків, не узгоджується із цим принципом.

Навіть використання юридичної особи у процесі скоєння злочинів, передбачених статтею 205 КК України (фіктивне підприємництво) не виключає можливості реального здійснення окремих господарських операцій даною юридичною особою.

Крім іншого, обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду кримінальної справи стосовно цієї особи, не можна вважати обов'язковими під час оцінки адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі стосовно фізичної особи не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимими доказами.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом, і не набувають властивості преюдиціальності.

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 7 КК України в Україні діє презумпція невинуватості. Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає також, що для ТОВ «Інтелект Груп Україна» передбачено річний податковий звітний період з податку на прибуток, при цьому уповноваженими особами контролюючого органу провадилися перевірка лише за чітко визначені наказом на проведення перевірки звітні податкові періоди.

За таких обставин висновки щодо встановлених порушень податкового законодавства в загальній сумі 195 594,00 грн є передчасними, оскільки декларація з податку на прибуток подається за період з 01 січня по 31 грудня 2017 року, а проведення перевірки відбувалося за період серпень, вересень, жовтень 2017 року. При цьому ревізорами не проаналізовано показники, які у кінцевому результаті вплинули на формування звіту про фінансові результати за 2017 рік та відповідно на декларацію з податку на прибуток за 2017 рік.

Суд враховує також, що з 01 липня 2015 року діє система електронного адміністрування ПДВ, яка зокрема передбачає:

- відкриття ПДВ-рахунку у Держказначействі кожному платнику ПДВ;

- переведення всього документообігу, починаючи з податкових накладних і закінчуючи податковою декларацією з ПДВ, в електронний формат, для чого вводилася обов'язкова реєстрація всіх податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- введення штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН;

- обмеження права постачальників на реєстрацію в ЄРПН податкових накладних певною умовою, а саме: постачальник може зареєструвати податкову накладну, в якій сума ПДВ знаходиться в межах залишку коштів на його ПДВ-рахунку. У випадку недостатності такого залишку ПДВ-рахунок слід поповнювати власними коштами;

- надання права покупцю на податковий кредит лише за умови реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Таким чином, суд не знаходить підтверджень висновкам Акту від 10 липня 2018 року в частині відсутності можливості здійснення господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Союз Кепітал Строй», ТОВ «Батіаль-Груп», оскільки зазначеними товариствами здійснено реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, а отже, на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ контрагентів було достатньо коштів для здійснення зазначеної операції.

Крім того, характер господарських операцій передбачав саме надання послуг, а не поставку товару, тому не обов'язковим є відповідність номенклатур товарів, робіт, послуг у другій та інших ланцюгах постачання.

Відтак, позивачем надано належні та необхідні докази, які свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Під час вирішення справи знайшли своє підтвердження твердження позивача про передчасність та поверховість висновків Акту від 10 липня 2018 року, зокрема щодо непідтвердженості справжності здійснення фінансово-господарської діяльності позивачем з його контрагентами.

Надані позивачем документи підтверджують правомірність формування та декларування даних податкового обліку за наслідками господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які складено за результатами проведених операцій з дотриманням вимог податкового законодавства і які містять у собі відомості щодо змісту та обсягу господарських операцій, що фактично відбулися, та які узгоджуються між собою за своїм господарсько-правовим змістом.

Крім того, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

На спростування зазначених висновків відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за договорами поставки, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників.

Проаналізувавши встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Інтелект Груп Україна» підлягає задоволенню, оскільки твердження позивача, на які він посилається як на підставу позову, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Суд, крім іншого вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

У даній справі позивачем виступає ТОВ «Інтелект Груп Україна», яке не є суб'єктом владних повноважень та при подачі адміністративного позову до суду сплатило судовий збір у розмірі 7 691,97 грн. відповідно до квитанції про сплату № 46799 від 31 жовтня 2018 року.

За таких обставин судові витрати, сплачені ТОВ «Інтелект Груп Україна» у зазначеному розмірі, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Груп Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2018 року №0010261401, №0010271401, №0010321401- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Держаної фіскальної служби у м. Києві від 26 липня 2018 року №0010261401, №0010271401, №0010321401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Груп Україна» судові витрати у розмірі 7 691,97 грн.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелект Груп Україна», адреса: 02121, м. Київ, вул. Колекторна, 24/26, код ЄДРПОУ 35315435, р/р 34310206084021 у АТ «Ощадбанк», м. Київ, код банку 300465.

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, тел. +380444547004(05), електронна пошта: kyiv.official@sfs.gov.ua.

Суддя В.І. Келеберда