Рішення № 78791658, 22.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2018 року № 826/7001/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1) з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (02225, м. Київ, вул. Каштанова 6, код ЄДРПОУ 40379527), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке викладено у листі від 23.02.2018 року №1570/17 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії з 03.05.2017 року;

- зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію 3 03.05.2017 року.

Позивні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно призначив пенсію з 02.10.2017 року, так як на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії з 03.05.2017 року, останньому було відомо про дату встановлення інвалідності.

Ухвалою суду від 10.05.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що відповідно до п.2 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох днів з дня встановлення інвалідності. Оскільки заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 подав 02.10.2017 року, заяву подану з пропущенням трьох місячного терміну з дати настання права на призначення пенсії, то протиправних дій зі сторони відповідача не вбачається, вини управління в тому, що ОСОБА_1 пропустив строк подачі документів на призначення пенсії немає.

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи.

З 03.05.2017 року перебував на огляді у Дніпровській районній МСЕК та 10.05.2017 року отримав рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні інвалідності.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач подав скаргу, за результатом якої 22.05.2017 року від Центральної МСЕК №1 м. Києва також отримав відмову у призначенні інвалідності.

Рішення Центральної МСЕК №1 оскаржено до Центральної МСЕК МОЗ України, якою 14.06.2017 року встановлено інвалідність третьої групи, пов'язану із загальним захворюванням довічно.

Відповідно до довідки Центральної МСЕК МОЗ України серії АВ №0215637 від 11.09.2017 року ОСОБА_1 призначено інвалідність третьої групи з 03.05.2017 року довічно.

ОСОБА_1 02.10.2017 року звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відповідачем прийнято рішення про призначення пенсії по інвалідності з 02.10.2017 року.

24 листопада 2017 року позивачем подана заява до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з проханням призначити пенсію з 03.05.2017 року.

Листом від 23.02.2018 року №1570/17 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.10.2017 року.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 45 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Підставою для призначення пенсії є заява особи про призначення пенсії, яка подається особисто або за дорученням через представника.

Зазначено, що заява на призначення пенсії була подана ОСОБА_1 особисто 02.10.2017 року, з порушенням трьох місячного терміну з дати настання права на призначення пенсії.

Враховуючи зазначене, в управління відсутні підстави проводити призначення пенсії з дати встановлення інвалідності.

Роз'яснено порядок оскарження рішення.

З такою позицією відповідача позивач не погодився, тому звернувся із адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03. 2017 № 203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві» ліквідовано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та утворено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно із ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

У зв'язку з тим, що згідно відомостей з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинено, необхідно здійснити заміну відповідача у справі на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує із преамбули до Закону № 1058-IV, основним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон № 1058-IV.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються види пенсійних виплат, умов набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

За загальним правилом передбаченим частиною першою статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Такі випадки передбачені у пунктах 1-3 частини першої вказаної норми Закону.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Отже, у іншому випадку, зокрема, у разі звернення за пенсією після спливу трьох місяців з дня встановлення інвалідності, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Судом встановлено, що з 03.05.2017 року перебував на огляді у Дніпровській районній МСЕК та 10.05.2017 року отримав рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні інвалідності.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач подав скаргу, за результатом якої 22.05.2017 року від Центральної МСЕК №1 м. Києва також отримав відмову у призначенні інвалідності.

Рішення Центральної МСЕК №1 оскаржено до Центральної МСЕК МОЗ України, якою 14.06.2017 року встановлено інвалідність третьої групи, пов'язану із загальним захворюванням довічно.

Відповідно до довідки Центральної МСЕК МОЗ України серії АВ №0215637 від 11.09.2017 року ОСОБА_1 призначено інвалідність третьої групи з 03.05.2017 року довічно.

За таких обставин суд приходить до висновку, що призначаючи пенсію позивачу з 02.10.2017 року, тобто з часу звернення, а не з часу встановлення інвалідності, управління ПФУ не було взято до уваги той факт, що звернення позивача з пропущенням трьох місячного терміну відбулося не з його причини, так як довідка Центральної МСЕК МОЗ України серії АВ №0215637 про призначення ОСОБА_1 інвалідність третьої групи з 03.05.2017 року довічно від 11.09.2017 року.

Так, як позивач звернувся про призначення пенсії поза межами трьохмісячного терміну з моменту виникнення права на призначення зазначеної пенсії не з власних причин, тому суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пільгової пенсії з 03 травня 2017 року.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно вимог ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Вимогами ст.74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів законності та обґрунтованості відмови у призначенні пенсії позивачу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, та враховуючи те, що відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо відмови позивачу в призначенні йому пенсії по інвалідності з дня встановлення інвалідності, суд приходить до висновку про визнання протиправним рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке викладено у листі від 23.02.2018 року №1570/17 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії з 03.05.2017 року та, виходячи з встановлених обставин справи, вважає наявними законні підставі для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію з 03.05.2017 року.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (02094, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке викладено у листі від 23.02.2018 року №1570/17 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії з 03.05.2017 року

3. Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію з 03.05.2017 року.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа