Рішення № 78791585, 22.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2018 року № 826/496/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовомКвартирно-експлуатаційного відділу м. ДніпродоДержавної фіскальної служби України провизнання протиправним та скасування рішення від 19.12.2017р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Квартирно-експлуатаційного відділ м. Дніпро (далі - позивач) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги від 19.12.2017 року № 30522/6/99-09-11-02-02-25.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2018 року відкрито спрощене позовне провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі № 826/496/18 матеріалами та надано відповідачу час для надання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

08.06.2018 року представником Державної фіскальної служби України подано до суду відзив на позов.

Позивні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення за результатами розгляду скарги на рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 10.10.2017 року № 0061611310 про застосування штрафних фінансовий санкцій та нарахування пені за несплати (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки було винесено неправомірно та безпідставно, так як Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплатило вчасно всі платежі, що виключало застосування до нього штрафних фінансовий санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідач у поданому до суду відзиві вважає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини 2 стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Отже, предметом оскарження є рішення, дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

На думку відповідача, рішення про результат розгляду скарги та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки. Зазначене рішення є виключно носієм інформації про правомірність чи неправомірність будь-якого нарахування, здійсненого контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке іншого рішення. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в рішенні власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

В даному випадку, рішення про результат розгляду скарги не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для платника податків.

Отже, як зазначав відповідач, мотивація, спосіб її викладення при прийняті рішення в процесі адміністративного оскарження, визначеного нормами Податкового кодексу, є досудовим порядком вирішення спору, а тому не підлягає оцінці судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

10.10.2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області рішенням № 0061611310 застосовано до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро штрафні фінансові санкції та нарахування пені за несплати (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у загальному розмірі 70 954, 95 грн.

Вважаючи протиправність вказаного рішення, з урахуванням своєчасності сплати єдиного внеску, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро 27.11.2017 року за вих. № 4107 оскаржив в адміністративному порядку вказане рішення до Державної фіскальної служби України, подавши відповідну скаргу.

Державною фіскальною служби України за результатами розгляду вказаної скарги, рішенням № 30522/6/99-09-11-02-02-25 від 19.12.2017 року, рішення № 0061611310 від 10.10.2017 року про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплати (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску залишено без змін, скаргу - без задоволення.

Незгода з вказаним рішенням, обумовила позивач на звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частина одинадцята статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює штрафні санкції, які орган доходів і зборів має право застосувати до платника єдиного внеску.

Приписами пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктами 56.2-56.3 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями пункту 56.6 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з пунктами 56.8-56.9 статті 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Процедура подання та розгляду контролюючим органом скарг на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначена Порядком розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок).

Згідно п. 9 розділу І Порядку рішення за результатами розгляду скарг у межах процедури оскарження вимог та рішень про нарахування пені та накладення штрафу приймають:

у Державній фіскальній службі України (далі - ДФС) - Голова, його заступники відповідно до розподілу функціональних повноважень або уповноважена особа;

у головних управліннях ДФС в областях, місті Києві - начальники головних управлінь, їх заступники відповідно до розподілу функціональних повноважень або уповноважена особа.

Відповідно до п.1 розділу II Порядку, у разі якщо скаржник вважає, що контролюючий орган у районі, місті (крім міста Києва), районі у місті, об'єднаний чи спеціалізований неправильно визначив суму недоїмки або прийняв рішення про накладення штрафу та нарахування пені, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, він має право оскаржити таке рішення у відповідному головному управлінні ДФС в області, місті Києві.

У разі якщо головні управління ДФС в областях, місті Києві надсилають скаржнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий скаржник має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до ДФС (п. 1 розділу ІІІ Порядку).

Як встановлено матеріалами справи, враховуючи прийняття рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області рішенням № 0061611310 від 10.10.2018 року про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплати (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся з скаргою до ДФС України.

Згідно Розділу IV «Розгляд скарг» Порядку контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Скарга на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу подана з дотриманням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу II та пунктом 1 розділу III цього Порядку, зупиняє строки їх сплати до винесення рішення контролюючим органом вищого рівня або дня набрання судовим рішенням законної сили.

Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до дня набрання рішенням суду законної сили в разі оскарження платником вимоги, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

У разі якщо останній день строків, зазначених у пункті 1 цього розділу, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.

Скарга, подана з порушенням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу II та пунктом 1 розділу III цього Порядку, а також відкликана відповідно до цього Порядку, не підлягає розгляду контролюючими органами, про що виноситься рішення про залишення скарги без розгляду та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення;

скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині;

скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу;

направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу;

залишає скаргу без розгляду.

У разі скасування вимоги або рішення контролюючого органу про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення контролюючим органом вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного контролюючого органу.

Рішення, прийняте за розглядом скарги, може бути менш сприятливе для скаржника, ніж вимога або рішення, яка(е) оскаржувалася(ося).

У разі збільшення контролюючим органом суми єдиного внеску, пені та штрафів, які належать до сплати, або недоїмки раніше надіслані вимоги про сплату недоїмки або рішення про нарахування пені та накладення штрафу не відкликаються, а на суму такого збільшення контролюючим органом надсилається окрема вимога про сплату недоїмки (рішення про нарахування пені, накладення штрафу).

Збільшена сума вимоги про сплату недоїмки, штрафу та пені повинна бути сплачена або може бути оскаржена скаржником із застосуванням строків, визначених цим Порядком, до контролюючого органу вищого рівня.

У той же час, пунктом 2 Розділу VI «Прикінцеві положення» Порядку, платник єдиного внеску зобов'язаний самостійно сплатити узгоджену суму недоїмки (суми пені, штрафів) протягом десяти календарних днів після отримання рішення за результатом розгляду скарги.

Як було зазначено вище, Державною фіскальною служби України за результатами розгляду вказаної скарги, рішенням № 30522/6/99-09-11-02-02-25 від 19.12.2017 року, рішення № 0061611310 від 10.10.2017 року про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплати (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску залишено без змін, скаргу - без задоволення.

Отже, сума штрафних санкцій та пені, застосованих рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області рішенням № 0061611310 від 10.10.2018 року, підлягає сплаті протягом десяти календарних днів після отримання рішення за результатом розгляду скарги.

У той же час, суд зазначає що відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частини перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначає завдання адміністративного судочинства як справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 5 цього ж Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

У той же час, згідно позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі № 826/3662/16 (адміністративне провадження №К/9901/57675/18) оскаржуване рішення саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, рішення про результати розгляду скарги від 19.12.2017 року № 30522/6/99-09-11-02-02-25 безпосередньо не порушують права та інтереси позивача.

Разом із тим, шляхом оскарження та прийняття за результатами розгляду скарги позивача рішення, ним, як платником податків реалізоване право на альтернативне, досудове оскарження, при якому об'єктом захисту є право на розгляд скарги та справедливе прийняття рішення за результатами її розгляду, суб'єктами владних повноважень (першим та другим відповідачами) реалізований обов'язок розгляду скарг та прийняття рішень, як способу реалізації владних управлінських функцій.

Відтак, межі розсуду про відсутність правових наслідків при залишенні скарг без задоволення не може обмежуватись виключно результатом прийняття рішення.

Таким чином, оскаржуване рішення ДФС України від 19.12.2017 року № 30522/6/99-09-11-02-02-25 про результати розгляду скарги було прийнято у відповідності до зазначених вище норм законодавства.

В свою чергу, суд зазначає, що ДФС України як суб'єкт владних повноважень, наділений правом для прийняття рішення про результати розгляду скарги.

При цьому, невірність суджень посадових чи службових осіб контролюючого органу при застосуванні норм ПК України, зроблених ними на основі фактичних даних, не може бути достатньою підставою для висновку про порушення прав чи інтересів платника, який в цьому випадку не позбавлений права оскаржити в судовому порядку визначені йому податковим повідомленням рішенням, рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій грошові зобов'язання.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (код ЄДРПОУ 08004581, 49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 13) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін