Рішення № 78791537, 19.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2018 року № 826/2129/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у якому просить суд:

- визнати бездіяльність Голови Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сфері ринків фінансових послуг протиправною та зобов'язати призначити позивача на посаду начальника відділу нормативно-правового забезпечення департаменту юридичного забезпечення з 10 жовтня 2017 року та укласти з ОСОБА_1 трудовий договір відповідно до умов проведення конкурсу;

- стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг заробітну плату за час змушеного прогулу в розмірі 19835 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, що виразилась у не призначенні останнього на вакантну посаду державної служби - начальника відділу нормативно-правового забезпечення департаменту юридичного забезпечення Нацкомфінпослуг за результатами проведеного конкурсу, відповідно до яких позивач є переможцем. Позивач стверджує, що відповідач порушив його законні права та інтереси, а тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, з яких вбачається, що не призначення позивача на посаду за результатами конкурсу, зумовлено виходом основного працівника з відпустки по догляду за дитиною. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядалась у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України та враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом керівника апарату Нацкомфінпослуг від 04.08.2017 року №198 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» та «В» у Нацкомфінпослуг» затверджено умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державних службовців та оголошено про проведення конкурсу.

Листом Нацкомфінпослуг від 17.08.2017 року позивача було повідомлено про допуск до участі у конкурсі.

Листом Нацкомфінпослуг від 08.09.2017 року №6729/19-12 «Щодо результатів конкурсу» позивача було повідомлено про результати отримані ОСОБА_1 за результатами конкурсу та зазначено, що інформацію про переможця конкурсу оприлюднено на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та Національного агентства України з питань державної служби.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Нацкомфінпослуг, позивача проголошено переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби - начальника відділу нормативно-правового забезпечення департаменту юридичного забезпечення, однак на посаду ОСОБА_1 не призначено.

Позивач вважає бездіяльність відповідача, що виразилась у непризначені на посаду - протиправною, а тому звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - Закон).

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу (частина перша статті 21 Закону).

Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 22 Закону України «Про державну службу» з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проведення конкурсу здійснюється з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів на зайняття вакантної посади.

Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 246 (далі по тексту - Порядок № 246).

Зокрема, відповідно до п.п. 2, 5, 6, 8 Порядку № 246, проведення конкурсу здійснюється відповідно до визначених в установленому законом порядку вимог до професійної компетентності кандидата на вакантну посаду державної служби на основі оцінювання його особистих досягнень, знань, умінь і навичок, моральних і ділових якостей для належного виконання посадових обов'язків.

Рішення про призначення приймається:

1) на посаду державної служби категорії "А" - суб'єктом призначення, визначеним Конституцією та законами України, у порядку, передбаченому Конституцією України, цим та іншими законами України;

2) на посади державної служби категорій "Б" і "В" - керівником державної служби.

Рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу - після прийняття рішення за скаргою суб'єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом. Таке рішення приймається на підставі протоколу засідання конкурсної комісії. (ч. 3 ст. 31 Закону України «Про державну службу»).

Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та за результатами перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади"(ч. 4 ст. 31 Закону України «Про державну службу»).

Конкурс проводиться поетапно: 1) прийняття рішення про оголошення конкурсу; 2) оприлюднення рішення про оголошення конкурсу; 3) приймання документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі; 4) попередній розгляд поданих документів на відповідність встановленим законом вимогам; 5) проведення тестування та визначення його результатів; 6) розв'язання ситуаційних завдань та визначення їх результатів (крім категорії «В»); 7) проведення співбесіди та визначення її результатів; 8) проведення підрахунку результатів конкурсу та визначення переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата; 9) оприлюднення результатів конкурсу.

Особи, які подали необхідні документи для участі у конкурсі, є кандидатами на зайняття посади державної служби (далі - кандидати).

Нормами ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну службу» та положеннями п. 18 Порядку № 246 визначено, що особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, подає в установленому порядку до конкурсної комісії документи згідно переліку.

Одночасно, згідно ч. 3 ст. 25 Закону України «Про державну службу» особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, може додати до заяви про участь у конкурсі інші документи, крім тих, що зазначені у частині першій цієї статті, у тому числі документи про підтвердження досвіду роботи.

В силу приписів ч.ч. 1 - 3 ст. 26 цього Закону, служба управління персоналом державного органу, в якому проводиться конкурс, проводить перевірку документів, поданих кандидатами, на відповідність встановленим законом вимогам та повідомляє кандидата про результати такої перевірки.

Кандидати, документи яких пройшли перевірку, передбачену частиною першою цієї статті, проходять тестування відповідно до Порядку проведення конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Кандидати, які пройшли тестування, передбачене частиною другою цієї статті, проходять співбесіду та/або інші види оцінювання відповідно до Порядку проведення конкурсу.

За змістом ч. 4 ст. 27 Закону України «Про державну службу» під час засідання конкурсної комісії її члени: 1) вивчають результати проведеної службою управління персоналом перевірки документів кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби; 2) проводять відбір кандидатів з використанням видів оцінювання відповідно до Порядку проведення конкурсу; 3) проводять співбесіду з кандидатами на зайняття вакантних посад з урахуванням результатів тестування для уточнення їхньої професійної компетентності; 4) особисто оцінюють рівень професійної компетентності кандидатів та визначають в особистому порядку їхній загальний рейтинг; 5) за результатами складення загального рейтингу кандидатів визначають переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади.

Рішення конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується присутніми на засіданні членами комісії, не пізніше ніж протягом трьох календарних днів після його проведення (ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну службу»).

Судом встановлено, що відповідно до наказу керівника апарату Нацкомфінпослуг від 04.08.2017 року №198 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» та «В» у Нацкомфінпослуг» посада на яку претендував ОСОБА_1 була вакантна на період відпустки основного працівника або до фактичного виходу його на роботу, про що позивачу було відомо з моменту оголошення конкурсу.

Як вже зазначалось вище, за результатами проведеного конкурсу переможцем на зайняття посади державної служби категорії «Б» - начальника відділу визнано - ОСОБА_1.

Частиною четвертою статті 31 Закону України «Про державну службу» визначено, що рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та за результатами перевірки відповідно до Закону України «Про очищеним влади».

Враховуючи вимоги пункту 6, 10 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 171 (далі - Порядок), спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою претендента на посаду на її проведення, яка подається разом із заявою про призначення.

Як зазначив відповідач та не заперечувалось позивачем, заява ОСОБА_1 про призначення 12.09.2017 до управління персоналом не надавалась.

26.10.2017 до управління персоналом Нацкомфінпослуг надійшов лист Міністерства юстиції України від 23.10.2017 №40825/19880-0-26-17/19, вх. від 25.10.2017 № 4946/5 на підставі якого 27.10.2017 управлінням персоналом підготовлено довідку про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1, який претендує на зайняття посади начальника відділу за формою визначеною Порядком та подано керівникові апарату Нацкомфінпослуг для розгляду та прийняття рішення.

Разом з тим, 27.10.2017 року на ім'я керівника апарату надійшла заява ОСОБА_4, начальника відділу нормативно-правового забезпечення департаменту юридичного забезпечення Нацкомфінпослуг, щодо дострокового припинення відпустки без збереження заробітної плати, як матері дитини, яка потребує домашнього догляду з 16.11.2017.

Так відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР працівникам забезпечується збереження місця роботи (посади) на період відпустки, зокрема у зв'язку з вагітністю та пологами.

Згідно до пункту другого ст. 85 Закону України «Про державну службу», державний службовець, призначений на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього державного службовця.

У зв'язку з чим, ОСОБА_1 - переможцю конкурсу на посаду начальника відділу, листом від 27.10.2017 № 7882/19-12 повідомлено щодо причин не призначення його на посаду державної служби.

Як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи відповідно до наказу керівника апарату Нацкомфінпослуг від 13.11.2017 № 510-к «Про вихід із відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_4» ОСОБА_4, приступила до виконання обов'язків на посаді начальника відділу нормативно - правового забезпечення департаменту юридичного забезпечення з 16.11.2017 по теперішній час.

Крім того з матеріалів справи судом встановлено, що в період з 27.10.2017 по 15.11.2017 до управління персоналом від ОСОБА_1 заява про призначення його на посаду начальника відділу нормативно-правового забезпечення департаменту юридичного забезпечення на період відпустки основного працівника або до фактичного виходу його на роботу, як переможця конкурсного відбору не надходила. Зазначене вище, спростовує доводи позивача, щодо звернення до відповідача з листом про призначення його на посаду.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що призначення позивача на посаду було унеможливлене виходом з відпустки основного працівника, крім того про те що посада була вакантна на період відпустки основного працівника позивача було повідомлено заздалегідь, відтак зазначені вище обставини повністю спростовують доводи позивача про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, що виразилась у не призначенні ОСОБА_1 на посаду.

Стосовно доводів позивача про допущення Головою Нацкомфінпослуг протиправної бездіяльності слід зазначити наступне.

Згідно до підпункту першого пункту 10 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Голова Нацкомфінпослуг:

очолює Нацкомфінпослуг, здійснює керівництво поточною діяльністю Нацкомфінпослуг та вирішує всі питання її діяльності за винятком тих, які належать до компетенції Нацкомфінпослуг як колегіального органу;

Згідно до пункту 11 Положення послуг Голова Нацкомфінпослуг: Організаційно-технічну та іншу роботу щодо забезпечення діяльності Нацкомфінпослуг, Голови та членів Комісії здійснює апарат Нацкомфінпослуг.

Апарат очолює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою Нацкомфінпослуг. Керівник апарату підзвітний і підконтрольний безпосередньо Голові Нацкомфінпослуг. Обов'язки та повноваження керівника апарату визначаються Головою Нацкомфінпослуг.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини другої статті 31 Закону рішення про призначення на посади державної служби категорій «Б» і «В» приймається керівником державної служби.

Пунктом 4 частини другої статті 17 Закону визначено, що керівник державної служби призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на вакантні посади державної служби категорій «Б» і «В», звільняє з таких посад відповідно до цього Закону.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 17 Закону повноваження керівника державної служби у Нацкомфінпослуг здійснює керівник апарату.

За таких обставин, твердження ОСОБА_1 про те, що його повинен був призначити на посаду начальника відділу Голова Нацкомфінпослуг, а також позовна вимога - зобов'язати Голову Нацкомфінпослуг призначити ОСОБА_1 на посаду начальника відділу з 10.10.2017 та укласти з ним трудовий договір - є необґрунтованими та не відповідають приписам чинного законодавства, оскільки Голова Нацкомфінпослуг не наділений такими повноваженнями.

Таким чином, до компетенції Голови Нацкомфінпослуг не відноситься питання про призначення на посаду Позивача, а тому заявлені позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню й інші позовні вимоги, оскільки вони є похідними.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( 04134, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.А. Качур