Рішення № 78791375, 11.12.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

11 грудня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/2991/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Якуш І.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Приватного підприємства «Агенство безпеки «Сонар» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Агенство безпеки «Сонар» (далі ПП «АБ «Сонар», позивач) звернулось до суду з позовом (зі змінами) до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі Управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-01-062/0416/187 від 31.07.2018

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.07.2018 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-01-062/0416/187, якою на позивача накладено штраф у розмірі 111690 грн. Як вказано у оскаржуваній постанові, штраф накладений на підставі акта інспекційного відвідування від 10.07.2018 № 25-01-062/0416 щодо порушень ПП «АБ «Сонар» законодавства про працю, яке, на думку відповідача, полягало у недотриманні мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а саме: не нарахування та невиплаті компенсації за 32 календарних дня невикористаної щорічної відпустки ОСОБА_3, звільненому з роботи 14.03.2017; не нарахування та невиплата компенсації за 2 календарних дня невикористаної щорічної відпустки ОСОБА_4, звільненому з роботи 31.03.2017; не нарахування та невиплата компенсації за 9 календарних днів невикористаної щорічної відпустки ОСОБА_5, звільненому з роботи 03.07.2017 (ч.1 ст.83 Кодексу Законів про працю України). Також 10.07.2018, відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень № 25-01-062/0416-0268. Однак, Кодекс законів про Працю України та Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР розмежовують поняття «оплата щорічної відпустки» (ст. 21 Закону України «Про відпустки») та «грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки» (ст. 24 Закону України «Про відпустки»). А тому, грошова компенсація за невикористанні щорічні відпустки не є мінімальною державною гарантією, а підпадає під визначення «інших виплат», які належать працівникові, в звязку з чим відповідач безпідставно застосував до позивача санкції передбачені абзацом 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про Працю України, замість застосування санкції передбаченої абзацом 3 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про Працю України, а саме: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі. Оскаржувана постанова відповідача підлягає скасуванню як протиправна.

11.09.2018 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду надано термін для подачі до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

27.09.2018 Управлінням, в межах встановленого судом строку, подано відзив, в якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначає, що під час проведення інспекційного відвідування позивача, складання постанови про накладення штрафу від 31.07.2018 № 25-01-062/0416/187, Управлінням не було допущено порушень вимог діючого законодавства. У звязку з виявленими під час інспекційного відвідування порушень ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117, ч. 1 ст.83 Кодексу законів про Працю України та ч. 1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю та 10.07.2018 винесено припис про усунення виявлених порушень № 25-01-062/0416-0268, який вручено позивачу. 31.07.2018 начальником Управління винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 111690,00 грн за вище вказане порушення, оскільки працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не нарахована та не виплачена компенсація за невикористані дні відпустки в повному обсязі.

Також вказує, що підтвердженням визнання факту порушення трудового законодавства є лист позивача від 29.07.2018 № 2907/18, в якому повідомляється про усунення всіх виявлених порушень, а тому позовні вимоги є такими, що не відповідають обставинам справи та не спростовують матеріалів інспекційного відвідування (а.с.105-112).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку із надходженням на адресу Управління заяви ОСОБА_4 від 18.06.2018 (а.с.113), відповідачем видано наказ від 23.06.2018 № 183 «Про проведення контрольних заходів», який передбачав здійснення інспекційних відвідувань, в тому числі і позивача щодо додержання законодавства про працю в частині невиплати заробітної плати та розрахункових коштів при звільненні відповідно до вищезазначеного звернення (а.с.115).

На підставі даного наказу та направлення на проведення контрольного заходу від 23.06.2018 № 729 (а.с.116) посадовим особам доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині невиплати заробітної плати та розрахункових коштів при звільненні в період з 26.06.2018 по 27.06.2018, за результатами якого 27.06.2018 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № 25-01-062/0040 у звязку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію (а.с.117).

В подальшому, Управлінням винесено вимогу про надання документів № 25-01-062/0031 від 27.06.2018 відповідно до якої у звязку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливості проведення інспекційного відвідування строк його проведення зупинено на 7 робочих днів та зобовязано в.о. директора ПП «АБ «Сонар» у строк до 9 год. 00 хв. 10.07.2018 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування (а.с.118).

У звязку з виявленими під час інспекційного відвідування порушень ч. 1 ст. 115, ч. ст. 116, ч. 1 ст.117, ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про Працю України (далі - КЗпПУ) та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 25-01-062/0416 від 10.07.2018 (а.с.12-13).

Також, 10.07.2018 Управлінням винесено припис про усунення виявлених порушень № 25-01-062/0416-0268, яким зобовязано в.о. директора ПП «АБ «Сонар» усунути встановлені порушення КЗпПУ та Закону України «Про оплату праці» в строк до 09.08.2018 (а.с.11).

На вимогу вищевказаного припису листом № 2907/18 від 29.07.2018 про усунення порушень ПП «АБ «Сонар» повідомило Управління, що усунуло всі виявлені порушення трудового законодавства, а саме: виплата заробітної плати проводиться два рази на місяць; при наступних звільненнях працівників виплата всіх сум, що належать йому від підприємства буде проведено в день звільнення; в день фактичного розрахунку проводиться і виплати середнього заробітку за весь час затримки; звільненим працівникам ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 поштовим відправленням було перераховано відповідні суми, що належали до виплати (а.с.57).

В подальшому, Управлінням винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № 165 від 18.07.2018, яким вирішено прийняти до розгляду акт інспекційного відвідування від 10.07.2018 № 25-01-062/0416, розгляд справи призначити на 10 год. 20 хв. 31.07.2018 за адресою відповідача, про що повідомити субєкт господарювання (а.с.119).

19.07.2018 Управлінням на адресу позивача направлено відповідне повідомлення (а.с.120).

Згідно протоколу від 31.07.2018 № 187 про розгляд справи щодо накладення штрафів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» на позивача вирішено винести постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами з накладенням на ПП «АБ «Сонар» штрафу у розмірі 111690 грн. на підставі ст. 265 КЗпПУ (а.с.121).

31.07.2018 Управлінням прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-01-062/0416/187, якою вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 111690 грн. (далі оскаржувана постанова) (а.с.10), один примірник якої отримано позивачем (а.с.10).

Як встановлено актом інспекційного відвідування при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства не провадиться в день звільнення.

Так, відповідно до наказів ПП «АБ «Сонар» від 14.03.2017 № 314-17к 14.03.2017 з посади диспетчера звільнено ОСОБА_3, від 31.03.2017 № 331-17 к 31.03.2015 з посади інженера-програміста звільнено ОСОБА_4 Відповідно до табеля обліку робочого часу за березень 2017 року останнім днем роботи ОСОБА_3 є 14.03.2017, ОСОБА_4 31.03.2017 (а.с.17,20).

Виплати сум, які належали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від підприємства проведені 11.04.2017, що підтверджується платіжною відомістю СН000000008 від 11.04.2017 (а.с.122).

Відповідно до наказу ПП «АБ «Сонар» від 03.07.2017 № 703-17к 03.07.2017 з посади електромонтера ОПС 4-го разряду звільнено ОСОБА_5 (а.с.22).

Відповідно до табеля обліку робочого часу за липень 2017 року останнім днем роботи ОСОБА_5 є 03.07.2017 (а.с.44).

Виплата сум, які належали ОСОБА_5 від підприємства проведена 19.08.2017, що підтверджується платіжною відомістю СН000000012 від 19.08.2017 (а.с.123).

Також, в ході інспекційного відвідування встановлено, що при звільненні працівника виплачується грошова компенсація не за всі використані ним дні щорічної відпустки.

Так, відповідно до наказу ПП «АБ «Сонар» від 14.03.2017 № 314-17к 14.03.2017 з посади диспетчера звільнено ОСОБА_3, яка за даними особової картки типової форми № П-2, наказу від 14.04.2016 № 414-16 к та табелів обліку робочого часу за квітень-травень 2016 року перебувала у відпустці з 14 квітня 2016 року по 07.05.2016 року (22 календарні дні без врахування 1,2 Травня- святкові дні) за період роботи з 18.07.2014 по 18.07.2015 (а.с.18, 52-53).

За робочий період з 19.07.2015 по 14.03.2017 ОСОБА_3 слід нарахувати компенсацію за 42 календарні дні, в тому числі: за період роботи з 18.07.2014 по 18.07.2015 2 календарні дні, з 19.07.2015 по 18.07.2016 24 календарні днів, з 19.07.2016 по 14.03.2017 16 календарних днів.

Станом на 10.07.2018 року грошова компенсація за 32 календарні дні невикористаної щорічної відпустки ОСОБА_3 не нарахована і відповідно не виплачена.

Відповідно до наказу від 31.03.2017 № 331-17к 31.03.2017 з посади інженера-програміста звільнено ОСОБА_4 За даними особової картки типової форми № П-2, наказів від 01.10.2015 № 10001-15 к, від 11.07.2016 № 711-16 к та табелів обліку робочого часу за жовтень 2015 року, липень серпень 2016 року ОСОБА_4 перебував у відпустках:

з 01.10.2015 по 24.10.2015 (23 календарні дні, без врахування 14 жовтня святковий день) за період роботи з 16.03.2015 по 01.10.2015 (а.с.15, 49-50);

з 11.07.2016 по 30.08.2016 (24 календарні дні) за період роботи з 01.10.2015 по 11.07.2016 (а.с.16).

За робочий період з 15.03.2015 по 31.03.2017 ОСОБА_4, має право на 49 календарних днів відпустки, з яких використано 47.

Станом на 10.07.2018 грошова компенсація за 2 календарних дні невикористаної щорічної відпустки ОСОБА_4, не нарахована і відповідно не виплачена.

Відповідно до наказу ПП «АБ «Сонар» від 03.07.2017 № 703-17к 03.07.2017 з посади електромонтера ОПС 4 го розряду звільнено ОСОБА_5, який був прийнятий на неповний робочий день (05, ставки) з 18.04.2017 (а.с.21-22).

За робочий період з 18.04.2017 по 03.07.2017 ОСОБА_5 має право на 09 календарних днів відпустки.

Станом на 10.07.2018 грошова компенсація за 09 календарних днів невикористаної щорічної відпустки не нарахована і відповідно не виплачена.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Стаття 68 ОСОБА_6 України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_6 України, законів України.

Статтею 8 ОСОБА_6 України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_6 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_6 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_6 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_6 України гарантується.

Відповідно до ст. 19 ОСОБА_6 України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_6 та законами України.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення № 96 Держпраці у своїй діяльності керується ОСОБА_6 та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до ОСОБА_6 та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Державна служба України з питань праці (Держпраця) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон № 877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 (далі Порядок № 295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних рад обєднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (пп.1 п.5 Порядку № 295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як на одну із підстав скасування оскаржуваної постанови зазначає, що в звязку з виконанням ПП «АБ «Сонар» вимог припису у відповідача відсутні підстави для застосовування до останнього заходів притягнення до відповідальності.

Відповідач в своїх запереченнях посилається на лист ПП «АБ «Сонар» від 29.07.2018 № 2907/18 про усунення виявлених порушень, як на підставу підтвердження визнання факту порушення позивачем трудового законодавства.

З даних тверджень сторін, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п. 28 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

При цьому п. 29 Порядку № 295 встановлено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Таким чином, не зважаючи на виконання ПП «АБ «Сонар» вимог припису, відповідач мав правові підстави щодо притягнення позивача до відповідальності незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

При цьму, необхідно зазначити, що під час винесення оскаржуваної постанови в порушення вимог чинного законодавства, відповідачем притягнуто ПП «АБ «Сонар» до відповідальності за зовсім інше порушення, що підтверджується наступним.

, к зазначено останові, штраф накладений на підставі акта інспекційного відвідування від 10.07.2018 № 25-01-062/0416 щодо порушень П «А? «Сонар», законодавства про працю, яке полягало у недотриманні мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а саме: не нарахування та невиплаті компенсації за 32 календарні дня невикористаної щорічної відпустки ОСОБА_3, звільненому з роботи 14.03.2017; не нарахування та невиплата компенсації за 2 календарних дні невикористаної щорічної відпустки ОСОБА_4, звільненому з роботи 31.03.2017; не нарахування та невиплата компенсації за 9 календарних днів невикористаної щорічної відпустки ОСОБА_5, звільненому з роботи 03.07.2017 (ч. 1 ст.83 К).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексу Законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Проте, застосування відповідачем в оскаржуваній постанові санкції, передбаченої абзацом 4 частини 2 ст. 265 К є незаконним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, відповідно до абзацу 3 та абзацу 4 частини 2 ст. 265 К:

абзац 1 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ: юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

абзац 3 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

абзац 4 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно із абзацом 3 статті 1 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст. 95 КЗпПУ та ст. 3 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР), мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону №108/95-ВР норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями. Так, згідно з частиною 1 статті, до них належать: норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо. Зазначені норми та гарантії встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Разом з цим, главою VIII КЗпПУ визначено перелік гарантій та компенсацій працівникам, до яких віднесено такі: гарантії для працівників, обраних на виборні посади, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, гарантії для донорів, компенсація за зношування інструментів, належних працівникам, гарантії для працівників - авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій, обмеження відрахувань із заробітної плати, обмеження розміру відрахувань із заробітної плати, заборона відрахувань з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат.

Компенсація за невикористану щорічну відпустку при звільненні ч. 1 ст. 83 КЗпПУ не зазначена в переліку ст. 12 Закону України «Про оплату праці».

Більш того, як і КЗпПУ так і Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» розмежовують поняття «оплата щорічної відпустки» (ст. 21 Закону України «Про відпустки») та «грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки» (ст. 24 Закону України «Про відпустки»).

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд приходить до висновку, що грошова компенсація за невикористанні щорічні відпустки не є мінімальною державною гарантією, а підпадає під визначення «інших виплат», які належать працівникові, як наслідок відповідач безпідставно застосував до позивача санкції передбачені абзацом 4 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ, замість застосування санкції передбаченої абзацом 3 ч. 2 ст. 265 КЗпПУ, а саме: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі, в звязку з чим оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 ОСОБА_6 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_6 та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_6 та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ПП «АБ «Сонар» підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Приватного підприємства «Агенство безпеки «Сонар» підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 1762 грн.

Керуючись статтями 168, 227, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства «Агенство безпеки «Сонар» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області № 25-01-062/0416/187 від 31.07.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238) на користь Приватного підприємства «Агенство безпеки «Сонар» (АДРЕСА_1, 14000, код ЄДРПОУ 34653999) судові витрати в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Приватне підприємство «Агенство безпеки «Сонар» (АДРЕСА_1, 14000, код ЄДРПОУ 34653999);

Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).

Рішення суду в повному обсязі виготовлено 21.12.2018.

Суддя О.М. Тихоненко