Рішення № 78791309, 11.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 грудня 2018 р. справа № 520/9219/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Михайлової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ №6082 Головного управління ДФС у Харківській області від 17 серпня 2018 року про проведення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що наказ Головного управління ДФС у Харківській області №6082 від 17 серпня 2018 року про проведення фактичної перевірки не містить посилання на підставу для призначення та проведення фактичної перевірки, а саме не зазначено, яка саме інформація стала підставою для видачі наказу (номер реєстрації вхідної документації та стислий виклад змісту обставин, які свідчать про необхідність перевірки саме в порядку пп. 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України тощо).

Представником відповідача надано до суду відзив на позов, в яких зазначив, що даний позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Позиція відповідача мотивована тим, що жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено такої вимоги до наказу на проведення фактичної перевірки, як, зазначення в його тексті конкретної (розширеної) підстави. Вказує, що достатнім є зазначення в тексті наказу підстави визначеної Податкового кодексу України (у даному випадку підстава визначена пп. 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України), а зі змісту оскаржуваного наказу можливо ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки з огляду на існування в його тексті посилань на пункти Податкового кодексу України.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій вказує, що під поняттям «підстава» розуміється не нумераційне позначення підпункту ст. 80 Податкового кодексу України, а обставини, які в цих підпунктах розкриваються та мають об'єктивно існувати. Іншими словами під «підставою» в п. 80.2. ст. 80, абз. 3 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України слід розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередні інформацію, відомості та інші обставини. Також, вказує, що лист з прокуратури від 24.04.2018 разом з доданою до нього заявою не доводять факту законності дій контролюючого органу та вже слугували підставою для прийняття іншого наказу про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4, а саме № 4097 від 07.06.2018. Інших допустимих доказів в розумінні ч. 2 ст. 74 КАС України, зокрема, доповідної записки керівника структурного підрозділу, в якій, відповідно до пп. 1.2.2., п. 1.2. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 року № 22, викладено обґрунтовані пропозиції щодо необхідності призначення перевірки саме за пп. 80.2.2, 80.2.5., 80.2.7., п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України представником відповідача не надано.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що лист з прокуратури та додана до нього заява не є одноразовими документами, і хоч вказана інформація вже використовувалася, проте чинне законодавство не містить заборони повторно використати як підставу для призначення перевірки. Також, представник відповідача вказав на помилковість посилань позивача на приписи Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 року № 22, адже вони не є нормативно-правовими актами в розумінні КАС України, а той факт, що позивач в слові «підстава» розуміє «не нумераційне позначення підпункту п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України», а «обставини, які в цих підпунктах розкриваються» є додатковими вимогами, не передбаченими Податковим кодексом України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 17 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, на підставі п.п.80.2.5, п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України винесено наказ № 6082 "Про проведення фактичної перевірки" ФОП ОСОБА_3.

20 серпня 2018 року ГУ ДФС у Харківській області сформовано направлення на проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 № 2050, 2051, 2052, 2053.

20 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області здійснено вихід за податковою адресою платника податку для проведення фактичної перерірки.

Представником ФОП ОСОБА_3 не допущено фахівців контролюючого органу до проведення вказаної перевірки, про що складено акт від 20.08.2018 № 6441/20-40-13-14-08/НОМЕР_1.

Не погоджуючись із наказом Головного управління ДФС у Харківській області № 6082 від 17.08.2018, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підстави для проведення фактичної перевірки визначені в пункті 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 80.2.2, 80.2.5, та 80.2.7, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

З аналізу вищевказаних норм, вбачається, що необхідною підставою для прийняття наказу на проведення такої перевіркі є фактична наявність та/або фактичне отримання контролюючим органом вказаної у цих нормах Податкового кодексу України інформації.

Відповідно до абзацу 3 п. 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються, зокрема, підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав передбачених цим пунктом.

З огляду на зміст вищенаведених правових норм, суд зазначає, що оцінка правомірності наказу про проведення фактичної перевірки, повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки.

Як вбачається з тексту копії наказу від 17.08.2018 № 6082, у ньому міститься лише посилання на пп. 80.2.2., 80.2.5. та 80.2.7. п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, та не відображено, яка саме інформація, що фактично наявна та/або фактично отримана контролюючим органом та відповідає вимогам пп. 80.2.2., 80.2.5. та 80.2.7. п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, стала підставою для його прийняття.

Тобто, в оскаржуваному наказі відсутні будь-які посилання на наявність конкретної інформації, що відповідає приписам Податкового кодексу України, як підстави призначення перевірки, окрім посилання на норми, що регулюють питання про те, яка інформація може бути підставою для призначення перевірки.

У зв'язку з цим з оскаржуваного наказу неможливо ідентифікувати передбачену Податкового кодексу України підставу для призначення фактичної перевірки позивача та чи дійсно в наявності була така інформація у розпорядженні контролюючого органу на час прийняття спірного наказу, і чи саме ця інформація слугувала такою підставою, що свідчить про невідповідність наказу № 6082 від 17.08.2018 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3, вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.05.2018 у справі № 813/3977/16.

Посилання представника ГУ ДФС у Харківській області на те, що однією з передумов для призначення фактичної перевірки позивача відповідно до пп. 80.2.2. п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України стало отримання супровідного листа прокуратури Харківської області від 24.04.2018 № 04/5-73-18 із заявою гр. ОСОБА_5 суд вважає необґрунтованими, оскільки це не зазначено в оскаржуваному наказі як фактична підстава для проведення зазначеної перевірки, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б пов'язували заяву гр. ОСОБА_5 з оскаржуваним наказом з огляду на наступне.

Дослідивши копію заяви, яка надійшла до відповідача від прокуратури Харківської області від 24.04.2018 № 04/5-73-18, суд зазначає, що вказана заява не містить даних, що могли б ідентифікувати особу ОСОБА_5, зокрема, адреса, підпис, прізвище, ім'я по батькові заявника. Крім того, наслідки надходження до відповідних органів анонімних заяв, передбачені та мають бути застосовані такими органами згідно з приписами чинного законодавства.

Відповідно до пп. 1.2.2., п. 1.2. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 року № 22 зі змінами внесеними наказом від 23.06.2018 року № 398, при організації проведення документальної позапланової або фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства.

Представником позивача надано копію доповідної записки на ім'я начальника ГУ ДФС у Харківській області щодо розгляду заяви гр. ОСОБА_5, та пропозицією здійснити без попередження платника податків фактичну перевірку його діяльності за наявності підстав визначених пп. 80.2.3. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України . За наслідками розгляду цієї доповідної записки керівником контролюючого органу прийнято наказ про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3, за № 4097 від 07.06.2018 з підстав, передбачених саме п. 80.2.3. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України. З наведеного вбачається, що ГУ ДФС у Харківській області при прийнятті наказів про проведення фактичних перевірок позивача використано одну і ту ж інформацію, що не оспорюється відповідачем. Тобто, контролюючим органом повторно був виданий інший наказ та було призначено повторну фактичну перевірку позивача з тих самих підстав, що не передбачено приписами Податкового кодексу України.

Щодо твердження представника відповідача про те, що контролюючий орган не обмежений у кількості виданих наказів з однієї (одних) підстави, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством закріплено правовий механізм, яким визначено алгоритм дій контролюючого органу у випадку недопуску до проведення фактичної перевірки призначеної за наслідками опрацювання отриманої інформації, серед яких, зокрема і застосування заходів податкового примусу.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.п. 42-44 Рішення від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство має відповідати вимозі "якості" закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні.

Якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи, що законодавцем не визначено право контролюючого органу здійснювати спроби на проведення перевірки у вигляді повторного видання наказів, суд приходить до висновку про неприйнятність такого аргументу відповідача.

Щодо посилання в наказі на пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України суд зазначає, що факт покладення на контролюючий орган функцій здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального) не поширюється на можливість проведення перевірки з інших підстав, визначених п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України України.

Крім того, суд не погоджується із твердженням відповідача про те, що обсяги виплаченої заробітної плати та кількості найманих працівників свідчить про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки відповідач не надав до суду доказів того, в якій саме частині надані розрахунки сум є невірними і яким саме приписам законодавства вони не відповідають.

У п. 30 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від « 19» квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» заява № 13942/88, встановлено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У Рішенні Конституційного Суду України від « 14» грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю видання, зокрема, наказу на проведення такої перевірки за відсутності належним чином зафіксованих підстав для такої перевірки.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 6082 Головного управління ДФС у Харківській області від 17 серпня 2018 року про проведення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 22 грудня 2018 року.

Суддя О.Г. Котеньов