Рішення № 78790992, 20.12.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/3259/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного (письмового) провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області (далі - відповідач) про скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить суд :

- скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області №8/2076313573/11-28-52-04 від 29.12.2017 року про анулювання свідоцтва платника єдиного податку №1711233401911 від 01.08.2017 року фізичної особи-підприємця;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області щодо виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку;

- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області включити до реєстру платників податків єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01.08.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування. 06.11.2018 року ним було внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо основного виду діяльності. Вказує, що ним було подано запит про отримання витягу з реєстру платника єдиного податку до Кропивницької ОДПІ ГУ ДФС України у Кіровоградській області щодо проведених змін. Натомість, йому зателефонував інспектор Кропивницької ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області та в телефонній розмові повідомила про анулювання його свідоцтва платника податків. Позивач наголошує, що письмових повідомлень про анулювання його свідоцтва він не отримував, вважає такі дії податкового органу протиправними та таке рішення неправомірним, оскільки таким порушено умови перебування позивача на спрощеній системі оподаткування. Відтак, просить суд задовольнити адміністративний позов та відповідно зобов'язати податковий орган вчинити відповідні дії.

Ухвалою суду від 29.11.2018 року по справі відкрито спрощене провадження без виклику сторін (а.с.1).

Вказана ухвала направлена учасникам справи за правилами визначеними Кодексом адміністративного судочинства України, та учасниками справи отримана, про що свідчать відповідні поштові рекомендовані повідомлення про вручення судової кореспонденції (а.с.11-12).

Представник відповідача своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов скористався подавши його до суду, за змістом якого позивач не погоджується із поданим адміністративним позовом, наполягає на правомірності дій посадових осіб Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області (а.с.25-27).

На виконання процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України позивач надав до суду відповідь на відзив із викладенням власної позиції, вказавши, що факти викладені у відзиві суперечать діючому законодавству (а.с.24-26).

Згідно до ст. ст. 262, 263 КАС України, дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

ОСОБА_1 зареєстрований 27.07.2017 року як фізична особа-підприємець, що посвідчується відповідною випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.5,7), та з того часу перебуває на обліку в податковому органі як платник єдиного податку, що посвідчується копією витягу з реєстру платників єдиного податку (а.с.6).

29.12.2017 року заступником начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Кропивницького управління ГУ ДФС у Кіровоградській області було підготовлено доповідну записку №119/11-23-52-04, за змістом якої, в результаті проведення інвентаризації встановлено, що ФОП ОСОБА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1, має податковий борг по податках на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме: з 01.07.2017 року по 01.12.2017 року в сумі 36,83 грн. На підставі абз. 8 п. 298. 2 ст. 298 та абз. 3 п. 299 Податкового кодексу України реєстрація платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1, підлягає анулюванню за рішенням податкового органу з 31.12.2017 року (а.с.16).

До матеріалів справи відповідачем надано відомості податкового органу про наявний податковий борг, що обліковується за позивачем у інформаційній системі Державної фіскальної служби України (а.с.17-18).

29.12.2017 року в.о. заступника начальника-начальника Кропивницького управління Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області прийнято рішення №8/2076313573/11-28-52-04, за яким, на підставі доповідної записки №119/11-28-52-04 від 29.12.2017 року, у зв'язку із наявністю податкового боргу, керуючись пп. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України від 20.12.2010 року, анулювати реєстрацію платника єдиного податку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1, з 31.12.2017 року, в зв'язку з тим що платник має податковий борг по податках на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме: з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року в сумі 36,83 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи його неправомірним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Главою І «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України встановлено право юридичної особи чи фізичної особи-підприємця самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України на групи платників єдиного податку, зокрема, четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно п. п. 299.10.3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених абз. 8 пп. 298.2.3 п.298.2 ст. 298 Податкового кодексу, а саме у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, основною обставиною яка підлягає встановленню у цій справі є встановлення наявності чи відсутності податкового боргу у позивача у строки визначені ст. 298 Податкового кодексу України.

Поряд з тим, суд звертає увагу, що особливістю вказаної законодавчої норми є те, що податковий борг повинен бути зафіксований саме з того виду податку, платником якого є суб'єкт господарювання, в даному випадку позивач є фізичною особою-підприємцем та є платником єдиного податку.

Обґрунтовуючи відзив та заперечуючи проти позовних вимоги представник відповідача зазначив, що відповідно інтегрованої картки платника встановлено наявність податкового боргу, що рахується за позивачем у період протягом двох послідовних кварталів а саме: з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року в сумі 36,83 грн.

Натомість, в матеріалах справ наявна виписка з електронного кабінету платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з якої вбачається, що за позивачем як платником єдиного податку платником якого він є, з єдиного податку рахується переплата (а.с.26), водночас, сума податкового боргу у розмірі 36,83 грн., рахується як залишок несплаченої пені з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на законодавчі положення п. 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, за змістом якого у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першою-третьою груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи на виконання вищевказаних законодавчих приписів Податкового кодексу України, відповідна перевірка, відповідачем проведена не була, а була проведена лише інвентаризація ІКП платника єдиного податку (а.с.16).

Отже, суд приходить до висновку, що податковий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, лише після встановлення факту наявності у платника податкового боргу протягом двох послідовних кварталів за результатами проведеної контролюючим органом перевірки.

Викладене узгоджується, з позицією Верховного суду викладеною у постанові від 21.02.2018 року по справі №К/9901/5215/17.

Відтак, з врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача включити до реєстру платників податків єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01.08.2017 року, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки це є втручанням в діяльність податкового органу, а саме, в дискреційні повноваження.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними)

Таким чином, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав останнього є зобов'язання відповідача вирішити питання щодо включення до реєстру платників податків єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01.08.2017 року.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України, судові витрати ОСОБА_1 у розмірі 1762,00 грн. судового збору, що посвідчуються відповідною квитанцією (а.с.2), підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 260-263, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1, 25006) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 39393501; адреса: вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006) про скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області №8/2076313573/11-28-52-04 від 29.12.2017 року про анулювання свідоцтва платника єдиного податку №1711233401911 від 01.08.2017 року фізичної особи-підприємця.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області щодо виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області вирішити питання щодо включення до реєстру платників податків єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01.08.2017 року.

Стягнути на користь фізична особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 39393501) у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) грн. 00 коп.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії. Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько