Рішення № 78790981, 13.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року м. Київ №810/1394/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,

за участю секретаря судового засідання Радевича В.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" (далі позивач, ТОВ "СТЕЙТ ОІЛ") до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 28.03.2016 №315 "Про проведення фактичної перевірки".

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2018 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" задоволено, оскаржуваний наказ визнано протиправним та скасовано.

Постановою Верховного Суду від 22.05.2018 постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі та направляючи її на новий розгляд Верховний Суд виходив із того, що суди передчасно дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства, оскільки фактично судом не було встановлено чи оскаржуваний наказ підписаний уповноваженою на те особою (в.о. начальника), а отже судами попередніх інстанцій не в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

Крім того, суди не врахували і вищевказаного правового регулювання спірних правовідносин та не надали аналізу з урахуванням такого регулювання тому, чи має право контролюючий орган призначаючи фактичну перевірку здійснюючи функції, визначені законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, зазначати поряд з цим мету контролю "дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів", адже, як вже було зазначено вище, інші питання, а ні ж ті, що пов'язані з виробництвом та обігом підакцизних товарів під час проведення такої перевірки не досліджуються (не перевіряються).

Згідно з ухвалою від 04.07.2018, Київський окружний адміністративний суд прийняв адміністративну справу №810/1394/16 до провадження та визначив, що розгляд даної справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ухвали від 30.08.2018, розгляд справи №810/1394/16 проводиться за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, а також, продовжений строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Відповідно до ухвали від 18.10.2018, закрито підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ініціювання Головним управлінням ДФС у Полтавській області фактичної перевірки здійснено з порушенням вимог пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим наказ відповідача про призначення перевірки порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ "СТЕЙТ ОІЛ".

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що наказ ГУ ДФС у Полтавській області від 28.03.2016 №315 "Про проведення фактичної перевірки" містить наступні підстави для проведення перевірки позивача, а саме: на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Також, згідно з положеннями підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактичні перевірки проводяться, у т. ч. у частині здійснення контролюючими органами функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Так, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Крім цього, оскільки фактична перевірка, відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, здійснюється щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у т. ч. про виробництво та обіг підакцизних товарів, то відповідач вважає, що контролюючим органом правомірно прийнято рішення про проведення фактичної перевірки, в т.ч. на підставі підпункту 80.2.5 пункту.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" (ідентифікаційний код 39436796) зареєстроване в якості юридичної особи 10.10.2014 за адресою: 08702, Київська область, м. Обухів, вул. Миру, буд. 17-А, оф. 4А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.07.2018 №1004196709 (том 1, а.с. 165-167).

28 березня 2016 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято наказ №315 про проведення фактичної перевірки ТОВ "СТЕЙТ ОІЛ", з якого убачається, що посадовими особами контролюючого органу, на підставі вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 та пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, з 29.03.2016 буде проводитись фактична перевірка позивача тривалістю 10 діб, за місцем фактичного провадження діяльності його господарської одиниці - автозаправного комплексу (магазин та АЗС), розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Серьогіна, 4б, з метою контролю щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів за період з 01.01.2014 по 29.03.2016 (том 1, а.с. 26).

На підставі вказаного наказу та направлень на перевірку від 28.03.2016 №495, від 28.03.2016 №500, від 28.03.2016 №501 та від 28.03.2016 №502 (том 1, а.с. 27-30), посадовими особами відповідача 29.03.2016 здійснено виїзд за адресою об'єкта перевірки, проте уповноважена особа (директор) автозаправного комплексу ТОВ "СТЕЙТ ОІЛ" ознайомившись з наказом відмовила посадовим особам відповідача у допуску до проведення перевірки. Факт відмови зафіксовано контролюючим органом в акті від 29.03.2016 (зареєстрований в органі доходів і зборів 30.03.2016 за № 55/16-31-39436796) (том 1, а.с. 31-33).

Позивач вважає, що наказ, яким ініційовано фактичну перевірку, суперечить вимогам чинного податкового законодавства, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.

Так, позивач зазначає, що відповідачем не дотримано вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, яким передбачено, що керівник контролюючого органу вправі прийняти рішення про призначення фактичної перевірки виключно у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Крім того, представник позивача звертає увагу суду на те, що посадовими особами відповідача до початку проведення контролюючого заходу уповноваженому представнику позивача не вручено копії наказу про проведення перевірки та не предявлено йому документів, передбачених пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, що дають посадовим особам контролюючого органу право приступити до її проведення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В силу приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункт 61.1 ст.61 ПК, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 62.1 статті 62 ПК, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК, Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності певних обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Пунктом 80.7 статті 80 ПК передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Згідно з приписами пункту 80.5 статті 80 ПК, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацами сьомим та восьмим цього пункту передбачено, що при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У свою чергу, підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки, відповідно до абзацу п'ятого пункту 81.1 статті 81 ПК є непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) визначених вище документів, що дають право приступити до проведення перевірки, або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (пункт 81.2 статті 81 ПК).

Відповідно до пункту 81.3 цієї ж статті, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Суд зазначає, що фактична перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ від 28.03.2016 №315 про проведення фактичної перевірки ТОВ "СТЕЙТ ОІЛ" прийнято керівником контролюючого органу на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Аналогічні підстави для проведення фактичної перевірки позивача містяться у направленнях на перевірку від 28.03.2016 №495, 28.03.2016 №500, 28.03.2016 №501 та 28.03.2016 №502.

Як було зазначено раніше, контролюючий орган має право ініціювати проведення фактичної перевірки на підставі приписів підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК виключно у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Жодних документальних доказів на підтвердження наявності підстав для прийняття оскаржуваного наказу, а саме: наявності та/або отримання інформації, яка б свідчила про порушення позивачем вимог законодавства в частині обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів за період з 01.01.2014 по 29.03.2016 відповідачем надано не було.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі та направляючи її на новий розгляд Верховний суд звернув увагу, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Поряд з цим необхідно зазначити, що призначаючи фактичну перевірку щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального фахівці контролюючого органу вправі здійснювати перевірку виключно з вказаних питань.

При цьому, Верховний суд зазначив, що суди не врахували і вищевказаного правового регулювання спірних правовідносин та не надали аналізу з урахуванням такого регулювання тому, чи має право контролюючий орган призначаючи фактичну перевірку здійснюючи функції, визначені законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, зазначати поряд з цим мету контролю "дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів", адже, як вже було зазначено вище, інші питання, а ні ж ті, що пов'язані з виробництвом та обігом підакцизних товарів під час проведення такої перевірки не досліджуються (не перевіряються).

Як вбачається з матеріалів справи, фактична перевірка ТОВ "СТЕЙТ ОІЛ" була призначена наказом Головного управління ДФС у Полтавській області від 28.03.2016 №315 "Про проведення фактичної перевірки", на підставі вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, з метою контролю щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів за період з 01.01.2014 по 29.03.2016.

Суд зазначає, що відповідачем не враховано, що у контролюючого органу відсутнє право призначати фактичну перевірку, здійснюючи функції, визначені законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, та поряд з цим зазначати іншу мету контролю "дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів", адже, як вже було зазначено вище, інші питання, а ні ж ті, що пов'язані з виробництвом та обігом підакцизних товарів не досліджуються (не перевіряються).

З огляду на зазначене, суд вважає, що наказ від 28.03.2016 №315 "Про проведення фактичної перевірки" прийнято відповідачем з порушенням вимог ПК, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Крім того, виконуючи вказівки Верховного Суду та з'ясовуючи, чи оскаржуваний наказ підписаний уповноваженою на те особою (в.о. начальника ОСОБА_3В.), судом встановлено, що наказом Державної фіскальної служби України від 15.03.2016 №851-о, у звязку із службовою необхідністю, покладено виконання обовязків начальника Головного управління ДФС у Полтавській області на заступника начальника Головного управління ДФС у Полтавській області ОСОБА_3 (том 1, а.с. 215).

Водночас, твердження представника позивача про порушення посадовими особами відповідача процедури проведення фактичної перевірки, що виявилось у неврученні копії оскаржуваного наказу та непредявленні уповноваженому представнику позивача направлень на перевірку та відповідних службових посвідчень судом до уваги не приймаються, оскільки предметом розгляду даної адміністративної справи є саме рішення відповідача по суті, а не дії (бездіяльність) посадових осіб органу доходів і зборів щодо проведення контролюючого заходу.

Посилання відповідача на практику Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі №820/4766/17 не може бути взяте судом до уваги, оскільки встановлені обставини у наведеному рішенні не є тотожними, справі, що розглядається.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 21.04.2016 №21722, позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1378,00 грн. (том 1, а.с. 2).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1378,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДФС у Полтавській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Полтавській області від 28.03.2016 №315 "Про проведення фактичної перевірки" Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЙТ ОІЛ" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Миру, буд. 17-А, офіс 4А, ідентифікаційний код: 39436796) за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Головного управління ДФС у Полтавській області (36014, Полтавська область, м. Полтава, Октябрський район, вул. Європейська, буд. 4, ідентифікаційний код: 39461639) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складене 22.12.2018.

СуддяБасай О.В.