Рішення № 78790544, 23.11.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідачів:

Виконавчий комітет ОСОБА_3 міської ради, представник - ОСОБА_4,

ОСОБА_3 міська рада, представник - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_3 міської ради про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним і скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 03 грудня 2018 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_3 міської ради, яким просить суд визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради по невнесенню з метою подальшого затвердження ОСОБА_3 міською радою змін до генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням ХХІХ сесії ОСОБА_3 міської ради IV скликання №313 від 04.06.2004р., щодо змін функціонального призначення території міста Ужгород в межах пров. Мостовий, 2 та 3, з врахуванням існуючого права власності з «зеленої зони загального користування» на землі з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування об'єктів торгівлі»(а.с. 88) та просив суд визнати протиправним і скасувати: (а.с. 88) Рішення І сесії VІІ скликання ОСОБА_3 міської ради №119 від 10.03.2016р. в частині що стосується земельних ділянок за адресою Ужгород за адресою: провулок Мостовий, 2 та 3 за кадастровим номером 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111 (п.17 Додатку до рішення «Перелік територій м. Ужгород щодо яких встановлено мораторій на прийняття рішень сесії міської ради до затвердження в установленому порядку містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану» та плану зонування території міста»), Рішення ХVІІ сесії VІІ скликання ОСОБА_3 міської ради №846 від 09.11.2017р. «Про зміни та доповнення Рішення ОСОБА_3 міської ради №119 від 10.03.2016р.», Рішення ХХІV сесії VІІ скликання ОСОБА_3 міської ради № 1141 від26.06.2018р. «Про зміни та доповнення Рішення ОСОБА_3 міської ради №119 від 10.03.2016р.»

Позовні вимоги мотивовані тим, що, позивач є власником двох земельних ділянок що знаходяться за адресою: м. Ужгород провулок Мостовий, 2 та 3 (кадастрові номери: 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111). Вказане право власності виникло після завершення аукціону та внаслідок якого були укладені в 2010р. договори купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення між відповідачем ОСОБА_3 міською радою (продавець) та позивачем, ОСОБА_1І.(покупець)

Цільове призначення обох земельних ділянок, які були придбані з аукціону ще у 2010 році зазначено – «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі». Право власності належним чином підтверджено ОСОБА_4 на право власності та не оспорюється відповідачами.

30.05.2017р. власником було укладено договори суперфіцію з ТОВ «Континент ОСОБА_5» для проведення забудови, яка повинна була відбуватися відповідно до отриманих у 26.06.2018р. містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок (не більше 40% земельної ділянки), що не суперечило умовам аукціонної документації.

Проте, рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради № 176 від 27.06.2018 року містобудівні умови та обмеження № 51/03-01/18 від 26.06.2018 року, які були видані на підставі Наказу управління містобудування та архітектури № 50-М від 26.06.2018 року та які зобов’язав суд видати Постанову ЗОАС від 14.12.2017р та Постановою ЛААС від 31.05.2018р., були скасовані з огляду на прийняття ОСОБА_3 міською радою нового рішення № 1140 від 26 червня 2018 року «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб для суспільних потреб»

Рішення міської ради № 1140 вмотивовано «намірами влаштування скверів і зон відпочинку на територіях в межах вулиці Льва ОСОБА_6 та провулку Мостовий, які передбачені генеральним планом міста Ужгорода як зелені зони загального користування». Відповідно до Генерального плану міста Ужгорода затвердженого рішенням XXIX сесії ОСОБА_3 міської ради IV скликання № 313 від 04.06.2004 року.

Однак пропозиція щодо викупу була власником відповідно до визначеного законодавством порядку відхилена та додатково зазначено про аукціон, укладені та діючі договори купівлі продажу з міською радою та інші обставини в т.ч. про завдані збитки.

Крім того Позивач зазначає, що Відповідачем в супереч діючому законодавству не було здійснено необхідних дій в межах обов'язків та вимог законодавства України для внесення на протязі тривалого часу змін до генерального плану міста Ужгорода з огляду на фактичну наявність іншого цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності фізичної особи та які продані міською радою саме з іншим цільовим призначення.

Періодично мотивуючи неможливість внесення таких змін до Генерального плану наявністю Рішення ОСОБА_3 міської ради №119 від 10.03.2016р. в частині що стосується земельних ділянок за адресою Ужгород за адресою: провулок Мостовий, 2 та 3 за кадастровим номером 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111 (п.17 Додатку до рішення «Перелік територій м. Ужгород щодо яких встановлено мораторій на прийняття рішень сесії міської ради до затвердження в установленому порядку містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану» та плану зонування території міста»). Та постійно вносить зміни у вказане вище рішення шляхом винесення інших рішень, якими обмежує права власника та забороняє сам собі та своїм структурним підрозділам видавати документи в той же час продовжує протиправну бездіяльність триваючу роками щодо невнесення та затвердження змін до генерального прану.

Позивач з огляду на протиправність такого «мораторію» вказаного в рішенні, незаконності інших рішень, якими звужують його права та вносять зміни в рішення яким встановлений "мораторій" та при цьому не вносять зміни до генплану просить позовні вимоги задовольнити - визнати протиправною бездіяльність щодо невнесення протягом тривалого часу змін до генерального плану та їх затвердження, визнати протиправними та скасувати рішення в частині, що стосуються земельних ділянок та безпідставно обмежують існуюче право власності.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, та просили суд їх задовольнити.

Представником відповідачів було подано відзив на позовну заяву, згідно з яким заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Представник відповідачів не погоджується з твердженнями про те, що орган місцевого самоврядування бездіє в частині затвердження нового генплану або внесення змін до нього. Зазначив, що робота з розроблення, обговорення та затвердження детальних планів територій міста Ужгорода проводиться.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

На виконання пункту 1 рішення ОСОБА_3 міської ради «Про перелік земельних ділянок, які підлягають продажу шляхом аукціону» від 16 липня 2007 року за № 1181 та п.1 рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради «Про проведення аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення» від 23 вересня 2009 року за № 256, за результатами проведеного аукціону з продажу земельних ділянок, а також на підставі укладених договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення між відповідачем ОСОБА_3 міською радою (продавець) та позивачем, ОСОБА_1І.(покупець), придбано у приватну власність дві земельні ділянки 0,06 та 0,11 га, що знаходяться за адресою: м. Ужгород провулок Мостовий, 2 та 3 (кадастрові номери: 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111).

Цільове призначення обох земельних ділянок, які були придбані з аукціону ще у 2010 році зазначено – «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі». Право власності належним чином підтверджено ОСОБА_4 на право власності (знаходяться в матеріалах справи) та не оспорюється відповідачами.

Листом від 06.07.2018 р. за № 03-20/322 відповідач повідомив позивача про прийняття Рішення ОСОБА_3 міською радою за № 1140 від 26 червня 2018 року «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб для суспільних потреб». Та звернули в листі увагу, що вирішено викупити земельні ділянки, що знаходяться за адресою: м. Ужгород провулок Мостовий, 2 та 3, кадастрові номери: 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111.

В листі зазначено, що міська рада просить позитивно розглянути пропозицію, щодо продажу територіальній громаді земельних ділянок, які перебувають в приватній власності та просять в місячний строк повідомити ОСОБА_3 міську раду про надання згоди на проведення переговорів, щодо умов викупу земельних ділянок.( а.с.23)

Листом від 06.07.2018р. позивачем ОСОБА_1 повідомлено про відмову у наданні згоди на викуп земельних ділянок та наголошено, що вказані земельні ділянки були продані міською радою з аукціону з визначеними містобудівними умовами, перебувають в приватній власності на законних підставах, а право на їх забудову передано юридичній організації, яка внаслідок неправомірних дій міської ради несе матеріальні збитки.( а.с.25)

30.05.2017р. власником було укладено договір суперфіцію з ТОВ «Континент ОСОБА_5» для проведення забудови земельних ділянок (не більше 40% земельної ділянки). Умови та обмеження забудови вказаних ділянок були предметом аукціонної документації та були складовою частиною лота.

Судом встановлено, що 31.05.2018р. Постановою ЛААС залишено без змін (а.с.15) Постанову ЗОАС від 14.12.2017р. в справі про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов’язати вчинити певні дії, яким визнано відмову у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок з посиланням на рішення ОСОБА_3 міської ради №119 від 10.03.2016р. протиправною, зобов’язано видати містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок.

Також даними судами досліджено обставини на які посилаються сторони, зокрема розташування земельної ділянки на якій планується будівництво в зоні Р-3 (зони озеленення територій загального користування за генпланом 2004), де забороняється розміщення об’єктів, правомірність посилань відповідача на неможливість видачі містобудівних умов та обмежень та нібито можливість видачі таких після внесення змін до містобудівної документації та плану зонування території міста, досліджено питання необхідності погодження з органами охорони культурної спадщини, та питання безпідставності відмов у наданні містобудівних умов саме через розбіжність цільового призначення земельних ділянок куплених у міської ради в 2010р. та не приведеного самою ж міською радою у відповідність Генерального плану 2004р. (а.с.18) та інші питання.

Рішенням виконкому ОСОБА_3 міської ради № 176 від 27.06.2018 року містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 51/03-01/18 від 26.06.2018 року, які були видані на підставі Наказу управління містобудування та архітектури № 50-М від 26.06.2018 року, були скасовані з огляду на прийняття ОСОБА_3 міською радою нового рішення № 1140 від 26.06.2018 року «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб для суспільних потреб»

Рішення ОСОБА_3 міської ради № 1140 від 26 червня 2018 року вмотивовано «намірами влаштування скверів і зон відпочинку на територіях в межах вулиці ОСОБА_6 та провулку Мостовий, які передбачені генеральним планом міста Ужгорода як зелені зони загального користування». Відповідно до Генерального план міста Ужгорода затвердженого рішенням XXIX сесії ОСОБА_3 міської ради IV скликання № 313 від 04.06.2004 року.

Правомірність Рішення № 176 від 27.06.2018 року, яким містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 51/03-01/18 видані 26.06.2018р. були скасовані є предметом розгляду іншої справи, яка розглядається Закарпатським окружним адміністративним судом в іншому складі суду.

В той же час судом встановлено, що відповідачем в супереч діючому законодавству не було і не здійснюється необхідних дій в межах своїх обов'язків відповідно вимог законодавства України для внесення вже на протязі тривалого часу змін до генерального плану міста Ужгорода з огляду на фактичну наявність цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності фізичної особи та продані міською радою саме з цим цільовим призначення.

Крім того процедура внесення таких змін не є складною, є прозора та постійно застосовується ОСОБА_3 міською радою стосовно інших земельних ділянок в т.ч таких що перебувають в приватній власності фізичних осіб.

Всі згадані вище питання врегульовані діючим Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, абз.2 ч.2 ст.24 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що забудова ділянок здійснюється в межах їх цільового використання. Зміна функціонального призначення територій не тягне за собою зміну припинення права власності чи користування земельними ділянками, які передані у власність (користування) до встановлення нового функціонального призначення територій.

Функціональне використання (призначення) території - використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»,).

Ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях. Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.

У відповідності до вимог ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», визначено План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

З метою корегування містобудівної документації на підставі ст. 23 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», органами місцевого самоврядування провадяться заходи містобудівного моніторингу. Так, згідно з п. 5.1. Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженої наказом Мінрегіонбуду № 290 від 16.11.2011 року (із змінами та доповненнями) Рішення щодо внесення змін у містобудівну документацію приймається на підставі: результатів моніторингу її реалізації, який проводиться відповідно до Порядку проведення містобудівного моніторингу, а також змін у видах функціонального використання окремих територій. Згідно з п. 5.2. даного Порядку необхідність внесення змін до містобудівної документації обґрунтовується відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури.

У відповідності до п. 2.2 Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого наказом Мінрегіонбуду № 170 від 01.09.2011 року (із змінами та доповненнями), до завдань моніторингу належить збір показників інформації щодо надання у власність та користування земельних ділянок під будівництво. Пунктом 3.7. цього Порядку визначено, що Встановлені розбіжності з питань використання земельних ділянок для містобудівних потреб доводяться до відома відповідних органів державної влади або місцевого самоврядування.

Тобто вказані вище норми зобов’язують саме суб’єкта владних повноважень за результатами здійснюваного містобудівного моніторингу подати на затвердження ОСОБА_3 міській раді (тобто фактично самі собі) зміни до генерального плану міста Ужгорода з урахуванням зміни у функціональному призначенні земельних ділянок, які були передані у власність приватній особі для будівництва та обслуговування об'єктів торгівлі, що відрізняється в графічному зображенні від функціонального призначення цих земельних ділянок на вказаних в генеральному плані міста як зони загального користування та зелені зони.

Також судом встановлено та не заперечується відповідачами що в м. Ужгород впроваджена програма комплексного забезпечення містобудівною документацією м. Ужгород на 2018р. та передбачені кошти в сумі 2 млн. 200 тис. грн. для виготовлення містобудівної документації, однак з незрозумілих причин, прикриваючись різними формальними відписками та безпідставними рішеннями Управління архітектури ОСОБА_3 міської ради, яке є відповідальним виконавцем цієї програми не реалізовує містобудівну документацію як на вказаних вище земельних ділянках так і в ряді інших земельних ділянок відповідно до накладеного «мораторію», які начебто належать міській раді, однак власниками є насправді фізичні особи чи підприємства.

Крім того незважаючи на численні звернення позивача в 15-16 роках стосовно внесення змін до генплану залишених або без відповіді або надано формальні відписки структурними підрозділами відповідача, а представник відповідача і сьогодні мотивує начебто неможливість внесення таких змін до Генерального плану наявністю Рішення ОСОБА_3 міської ради №119 від 10.03.2016р. в частині що стосується земельних ділянок за адресою Ужгород за адресою: провулок Мостовий,2 та 3 за кадастровим номером 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111 (п.17 Додатку до рішення «Перелік територій м. Ужгород щодо яких встановлено мораторій на прийняття рішень сесії міської ради до затвердження в установленому порядку містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану» та плану зонування території міста»). З огляду на це слід зазначити наступне, що така позиція суб’єкта владних повноважень є незаконною, протиправною та такою, що призводить до значних матеріальних збитків, так зокрема в Рішенні І сесії ОСОБА_3 міської ради VII скликання від 10 березня 2016 року № 119 «Про затвердження містобудівної документації», зокрема в п. 8, вказано, що ухвалено:

- Встановити мораторій на прийняття рішень сесією ОСОБА_3 міської ради щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою, затвердження проектів землеустрою, зміни цільового призначення земельних ділянок та іншої документації із землеустрою на територіях міста згідно з додатком, які перебувають у власності територіальної громади міста Ужгорода та не надані у власність та/або користування фізичним і юридичним особам.

Додатком до цього рішення вказано перелік територій м. Ужгорода щодо яких встановлено мораторій на прийняття рішень сесії міської ради до затвердження в установленому порядку містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану та плану зонування території міста»», де п. 17 зазначено:

- Землі загального користування площі перед Закарпатським обласним державним українським музичним театром, земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:01:001:0109, 2110100000:01:001:0110, 2110100000:01:001:0111. Згідно ГП-2004 р., - зелена зона загального користування. Згідно ГП-2014, зона Г-4 – культурні та спортивні зони.

Вказані у цьому рішенні земельні ділянки не належать до комунальної власності міста Ужгород вже багато років, а є власністю фізичних осіб, в тому числі позивача по даній справі. Право власності на які не заперечується міською радою, що видно з письмового листування між сторонами та підтверджено належними документами. Зазначені кадастрові номери ідентифікують земельні дві ділянки як власність позивача, про що додатково вказано у Відповіді на відзив до позовної заяви.

Всупереч наведеному, об’єктивним фактам, здоровому глузду, без врахування існуючого права власності фізичній особі в Рішенні № 119 від 10.03.2016 року вказано, що мораторій стосується земельних ділянок, що «не надані у власність та/або користування фізичним і юридичним особам» однак в додатку до рішення вказані ділянки, що належать фізичній особі на праві приватної власності.

Своїм рішенням орган місцевого самоврядування посягає на власність фізичних осіб у протиправний спосіб, оскільки це прямо суперечить ст. 19 Конституції України щодо повноважень органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб, які мають діяти в межах та на виконання законодавства України. Прийняте рішення суперечить гарантіям, щодо непорушності права власності передбачених ЦК України.

Власник може бути позбавлений права власності з мети суспільної потреби; проте, таке відбувається у відповідності до Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування та за згоди власника. Проте, Рішення ОСОБА_3 міської ради № 1140 «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб для суспільних потреб» прийнято 26.06.2018 року.

Згоду на викуп власник не надав, та повідомив, що сама ж міська рада цю землю йому і продала уклавши договори купівлі продажу після проведення аукціону в 2010р. з вже зазначеними містобудівними обмеженнями та умовами забудови земельних ділянок (встановлено обмеження по висоті, площа - 40% забудови від розміру земельної ділянки та інші.).

Генеральний план на який посилається відповідач був сформований та затверджений Рішенням ОСОБА_3 міської ради 04.06.2004р. тобто за шість років до продажу міською радою позивачу земельних ділянок в 2010р. Зміни до генерального плану відносно вказаних ділянок не вносилися на протязі восьми років з моменту продажу міською радою цих земельних ділянок і продовжують не вноситися з явно незаконних підстав, оскільки навіть фінансування в 2018р. на такі цілі передбачено в розмірі більше ніж 2 млн. грн.

До вказаного рішення І сесії ОСОБА_3 міської ради VII скликання від 10 березня 2016 року № 119 «Про затвердження містобудівної документації» яким і був встановлений «мораторій» міська рада вносила зміни рішеннями міської ради № 846 від 09 листопада 2017 року та № 1141 від 26 червня 2018 року., якими сама собі (а.с.52 Рішення №1141) заборонила тимчасово видавати містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок на об’єкти та на земельні ділянки вказані в додатку (тобто земельні ділянки вказані вище), а обмеження і заборони вказані в цьому пункті повинні діяти до затвердження містобудівної документації (генерального плану (коригування)) м. Ужгорода, плану зонування території м. Ужгород та детальних планів територій.

Тобто відповідач з одного боку заперечує стосовно визнання бездіяльності протиправною щодо не внесенні змін до генплану, що відображено у відзиві, а з другого боку порушуючи всі законодавчі норми встановив сам собі обмеження на законну реалізацію вищезгаданої програми комплексного забезпечення містобудівною документацією м. Ужгород на 2018р. на яку передбачені кошти в сумі понад 2 млн. для виготовлення містобудівної документації по вказаним земельним ділянкам чим обмежує конституційні права позивача на користування своєю власністю та додатково зобов’язує Рішенням №846 (а.с.52) відділу державного архітектурно – будівельного контролю (ДАБК) з огляду на встановлений знов таки «мораторій» Рішенням ОСОБА_3 міської ради №119 від 10.03.16р. не реєструвати повідомлення про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт та інші дії, що відповідно стосується знову такі згаданих ділянок позивача.

Законодавством України, яким врегульовано питання земельних відносин, не передбачено право органу місцевого самоврядування застосовувати «мораторій» при виділенні земельних ділянок та оформлення відповідних документів, що супроводжують процес передачі земельних ділянок у власність чи користування.

Внесення змін до рішень органу місцевого самоврядування чи їх скасування має відбуватись без порушення суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, про що в своєму рішенні № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року зазначив Конституційний Суд України і вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 21-1457а15.

Очевидна протиправність не законодавчого та не законного шляху відповідачів з винесенням «мараторіїв», які з тексту рішень стосуються нібито земель міської ради, і жодним чином не можуть стосуватися земельних ділянок, що знаходяться в приватній власності, відписки структурних підрозділів відповідачів без належних аргументів, відміни чи скасування містобудівних умов та обмежень в спосіб не передбачений чинним законодавством призводить до збитків та порушення прав позивача в т.ч. обмежує право власності, яке передбачає володіння, розпорядження та користування майном на власний розсуд.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одним з основних принципів місцевого самоврядування є законність, як це визначено ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

В даному випадку прослідковується поступове обмеження законних прав позивача з боку відповідачів ОСОБА_3 міської ради та виконкому ОСОБА_3 міської ради, яка після тривалих років бездіяльності різними рішеннями забороняє собі сама затверджувати містобудівну документацію на яку фактично передбачено значні суми коштів відносно конкретних земельних ділянок власником яких є приватна особа та з іншого боку пропонує викуп земельних ділянок начебто для суспільних потреб, однак ніде не зазначає, що продаж цих ділянок відбулася саме за ініціативи міської ради, шляхом проведення аукціону (спеціально організований відповідачем і періодично діючий ринок продажу товарів, майна з публічного торгу покупцеві, який запропонував найвищу ціну) та підписанням (укладенням) договорів купівлі продажу з повним розрахунком шляхом перерахування коштів на рахунки міської ради в 2010р. та з встановленим ще аукціонним лотом правом забудови з певними обмеженнями, що було досліджено численними судами та які завершилися на користь позивача по даній справі.

На думку суду відповідачі обмежуючи права власника земельних ділянок винесеними рішеннями та яскраво вираженою бездіяльністю, щодо не внесення та не затвердження змін до генплану міста в даному випадку порушують принцип «справедливого балансу» нехтують «правомірні очікування особи – власника земельної ділянки», визначення яких не однократно надавалися в рішеннях ЄСПЛ.

Так у справі «ОСОБА_7 Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Аналогічні твердження є і багатьох інших судових справах що стосуються держави України.

У кожній справі, в якій ідеться про порушення права власності, чи його обмеження суд перевіряє дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та збереженням фундаментальних прав особи. В тому числі, спираючись на те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Лонрот проти Швеції»).

Для оцінки поведінки держави в контексті дотримання вимог ст.1 Першого протоколу Суд має зробити повне дослідження різних інтересів у справі, беручи до уваги, що мета конвенції полягає в захисті прав, які є «очевидними та вагомими». Серед іншого, встановлюється наявність спірної ситуації. При цьому, коли питання суспільної користі дійсно виникає у справі, ЄСПЛ вимагає від державних органів влади «реагувати належним чином, правильно та з великою відповідальністю» (див. рішення у справах «Василеску проти Румунії» та «Бейлер проти Іспанії») чого відповідно ми не можемо бачити, зокрема багато років наявна бездіяльність, щодо внесення змін до генерального плану відносно конкретних земельних ділянок, міська рада сама собі прийнятими рішеннями встановлює обмеження в погодженні та видачі різних дозвільних документів та забороняє іншим органам – структурним підрозділам видавати документи, чим звужує конституційні права та порушує принцип «мирного володінням майном» в розумінні ЄСПЛ.

Оскільки ідеологія ст.1 Першого протоколу фактично відображена як у Конституції, так і в Цивільному кодексі, суд враховує такі правові позиції ЄСПЛ під час вирішення спорів про захист права та посилається на висновки Євросуду як на безпосереднє джерело права, а також переймає притаманні його рішенням ідеї справедливості й гуманності.

Невиконання рішення національного суду ЄСПЛ розцінює як втручання в право потерпілої особи на мирне володіння своїм майном, як визначено в першому реченні п.1 ст.1 Першого протоколу (див. рішення у справах «Бурдов проти Росії», «Ясіюнієне проти ОСОБА_6», «Войтенко проти України» та «Джасійне проти ОСОБА_6»).

В даному випадку у позивача по справі є значна кількість судових рішень, які набрали законної сили та якими встановлені обставини, що не потребують повторного з’ясування та доказування відносно місця розташування земельних ділянок, цільового призначення, аукціону, права власності, видачі містобудівних умов та обмежень забудови ділянок та інші досліджені питання, які міська рада ігнорує та не виконує, а приймаючи оспорювані по даній справі рішення, які звужують права особи та за наявності бездіяльності, щодо внесення змін до генплану з врахуванням існуючого права власності на земельні ділянки порушує існуючі права позивача та тільки погіршує ситуацію, що склалася.

Дійсні та реальні обмеження, встановлені неправомірно відповідачем щодо реалізації права власності, можуть бути de facto визнані порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Жодних допустимих та належних доказів правомірності дій чи бездіяльності відносно не внесення змін до генерального плану на протязі багатьох років з врахуванням існуючого та підтвердженого відповідними документами права власності та правомірності прийнятих рішень відносно належних на праві власності земельних ділянок відповідачами суду не надано.

Натомість судом встановлено, що прийняті відповідачами у незаконний спосіб оспорювані рішення незаконно обмежують права власника земельних ділянок.

З огляду на вищеперераховане позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_3 міської ради про визнання бездіяльності протиправною та визнання протиправним і скасувати рішень в частині що стосується земельних ділянок - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради по невнесенню з метою подальшого затвердження ОСОБА_3 міською радою змін до генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням ХХІХ сесії ОСОБА_3 міської ради IV скликання №313 від 04.06.2004р., щодо змін функціонального призначення території міста Ужгород в межах пров. Мостовий 2, 3, з врахуванням існуючого права власності з «зеленої зони загального користування» на землі з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування об'єктів торгівлі».

Визнати протиправним і скасувати Рішення І сесії VІІ скликання ОСОБА_3 міської ради №119 від 10.03.2016р. в частині що стосується земельних ділянок за адресою Ужгород, пров. Мостовий, 2 та 3 за кадастровим номером 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111 (п.17 Додатку до рішення «Перелік територій м. Ужгород щодо яких встановлено мораторій на прийняття рішень сесії міської ради до затвердження в установленому порядку містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану» та плану зонування території міста»),

Визнати протиправним і скасувати Рішення ХVІІ сесії VІІ скликання ОСОБА_3 міської ради №846 від 09.11.2017р. «Про зміни та доповнення Рішення ОСОБА_3 міської ради №119 від 10.03.2016р.», в частині що стосується земельних ділянок за адресою Ужгород, пров. Мостовий, 2 та 3 за кадастровим номером 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111

Визнати протиправним і скасувати Рішення ХХІV сесії VІІ скликання ОСОБА_3 міської ради № 1141 від 26.06.2018р. «Про зміни та доповнення Рішення ОСОБА_3 міської ради №119 від 10.03.2016р.» в частині що стосується земельних ділянок за адресою Ужгород, пров. Мостовий, 2 та 3 за кадастровим номером 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.