Рішення № 78789265, 20.12.2018, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4175/18

провадження у справі №2/0285/1487/18

20 грудня 2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судового засідання Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі:

позивач: не прибула

відповідач: представник не прибув,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Житомирський облатодор» Державної акціонерної компанії «автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

12.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період роботи з червня по жовтень 2018 року в розмірі 18797 грн. 93 копійки.

В обґрунтування позову зазначає, що працює у філії «Новоград-Волинська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» Державної акціонерної компанії «автомобільні дороги України». Починаючи з червня 2018 року відповідач не виплачує заробітну плату, посилаючись на відсутність коштів. Станом на 1.11.2018 року заборгованість становить 18197 грн. 93 коп. В добровільному порядку заборгованість не виплачена. Тому вона змушена звернутись до суду із зазначеним позовом.

19.12.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що 12.12.2018 року позивачу ОСОБА_1 сплачено 1038,61 грн. заборгованості по заробітній платі.

Позивач в судове засідання не прибула, подала заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Також підтвердила факт отримання від відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 1038,61 грн.

Представник відповідача в судове засідання не прибув повторно, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи без участі відповідача до суду не надходило.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, зясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 1 травня 2011 року ОСОБА_1 перебуває на посаді інспектора з кадрів у філії «Новоград-Волинська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» Державної акціонерної компанії «автомобільні дороги України», що підтверджується копіє трудової книжки (а.с. 4).

Відповідно до довідки ДП «Житомирський облатодор» № 138 від 8.11.2018 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 з відрахуванням податків та зборів складає 14649,29 грн (а.с. 5).

Як вбачається з відзиву на позов, 12.12.2018 року позивачу ОСОБА_1 частково сплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 1038,61 грн.

Згідно з ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст.43Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону «Про оплату праці»).

Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобовязань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України.

Відповідно до ст.115КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно із ст. 7 «Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права», ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 2148-VIII від 19.10.1973 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату, протягом червня жовтня 2018 року ОСОБА_1 не отримує у строки визначені ст. 115 КЗпП України заробітну плату.

Зазначені обставини відповідачем не оспорюються і, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини в силу положень ст.82ЦПК не підлягають доказуванню.

Таким чином відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі. Вирішуючи питання щодо розміру невиплаченої заробітної плати, яка підлягає стягненню суд враховує зазначене.

Крім національного законодавства, право на заробітну плату захищається й «Конвенцією про захист заробітної плати» № 95, яка ратифікована 31.01.1961 року.

Відповідно до ст. 1 даної Конвенції, її метою є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ст.12 Конвенції, вона застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата, через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Також суд враховує вимоги п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» N 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

У поданій до суду заяві від 20.12.2018 року позивач визнала, що в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі їй виплачено 1038,61 грн.

У звязку з цим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 13610,68 грн. (14649,29 грн. -1038,61 грн.) без відрахування прибуткового податку й інших обовязкових платежів.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,обєктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів.Судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» (м. Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278, р/р 2600400001805 у відділенні АТ «Укрсімбанку», МФО 322313; р/р 2600605595504, Житомирське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 311744) філія «Новоград-Волинська ДЕД» (11701, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Рівненська, 14 а, код ЄДРПОУ 26192646, р/р 26001104334, у відділенні АППБ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805; р/р 26005055805628, ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 311744), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП2318312266 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 13610 (тринадцять тисяч шістсот десять) гривень 68 копійок, без відрахування прибуткового податку з громадян й інших обовязкових платежів.

У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» філія «Новоград-Волинська ДЕД» на користь держави судовий збір у розмірі 527 (пятсот двадцять сім) гривень 13 копійок.

Судові витрати в іншій частині компенсувати за рахунок Державного бюджету України, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляці йного суду Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подають учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.

Суддя Т.Б. Сташків