Рішення № 78788827, 20.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 р. Справа№200/12480/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

до Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

про визнання протиправними дій, скасування повідомлення та зобовязання вчинити певні дії

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом до Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про:

- визнання протиправними дії щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;

- визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26 вересня 2018 року;

- зобовязання прийняти постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27 червня 2018 року № ДН746/247/АВ/ТД-ФС/383 до виконання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 жовтня 2018 року на адресу позивача надійшло повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 26 вересня 2018 року на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» із зазначенням причин такого повернення, а саме - у виконавчому документі відсутня дата народження боржника. Позивач вважає дії старшого державного виконавця Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 такими, що суперечать чинному законодавству про виконавче провадження, є протиправними, а повідомлення таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами Глави 11 Розділу 2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» КАС України та призначено засідання на 20 грудня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Представником позивача надано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 58).

Представник відповідача до суду зявився.

Від представник відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов (а.с. 47-48), в якому зазначено, що відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, оскільки під час винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання керувався нормами Закону України «Про виконавче провадження» та встановлено, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не зазначено дату народження боржника.

З зазначених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН746/247/АВ/ТД-ФС/383, якою накладено на фізичну особу-підприємя ОСОБА_2 штраф у розмірі 335 070,00 гривень (а.с. 9-12).

21 вересня 2018 року Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулось з заявою № 7838-16/04 до Кіровського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецьк про прийняття до примусового виконання постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН746/247/АВ/ТД-ФС/383 від 27 червня 2018 року (а.с. 8).

26 вересня 2018 року старшим державним виконавцем Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 розглянуто заяву щодо примусового виконання постанови № ДН746/247/АВ/ТД-ФС/383 від 27 червня 2018 року та винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання із зазначенням, що згідно статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі повинно зазначатися дата народження боржника (а.с. 13).

Дане повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття отримано позивачем 09 жовтня 2018 року (вхід. № 14554), що підтверджується відміткою на штампі вхідної кореспонденції (а.с. 13) та копією конверта (а.с. 14-15).

Не погодившись з отриманим повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області подало скаргу начальнику Кіровського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецьк на дії (бездіяльність) старшого державного виконавця Колесник В.М. (а.с. 16-17) в якій просив визнати протиправними дії старшого державного виконавця, скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання та зобовязати прийняти постанову про накладення штрафу.

Листом від 01 листопада 2018 року № 1419-20/40502 Словянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби повідомив, що рішення про винесення повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання було прийнято у порядку та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження» (а.с. 18).

Вважаючи повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п. 7 даного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держпраці може покладати виконання завдань на утворені територіальні органи за міжрегіональним принципом. Управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до п. 3 Положення про Головне управління у Дніпропетровській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 року № 8 основними завданнями Управління Держпраці є: реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на обласному рівні; здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки; організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об'єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об'єктів Єдиної газотранспортної системи.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Відповідно до ч. 6 ст.265 КЗпП України, виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями) №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 визначені загальні вимоги до виконавчого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, імя, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, імя та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк предявлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів звязку та адреси електронної пошти.

Як вже зазначалось судом, 09 жовтня 2018 на адресу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області надійшло повідомлення від 26 вересня 2018 про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю дати народження боржника, що на думку відповідача унеможливило відкриття виконавчого провадження.

Оскільки боржником за виконавчим документом є фізична особа-підприємець, суд вважає, що зазначивши реєстраційний номер облікової картки платника податків у виконавчому документі є достатнім для ідентифікування боржника, а відтак твердження відповідача стосовно того, що відсутність дати народження боржника у виконавчому документі унеможливлює відкриття виконавчого провадження є помилковим.

Суд зазначає, що обовязковою вимогою щодо зазначення у виконавчому документі дати народження боржника фізичної особи має місце лише в тому випадку, коли боржником є саме фізична особа, а не фізична особа-підприємець.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2002 року № 390 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2002 року № 1291/21/21603 затверджено уніфіковану форму акту перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування, за формою якого така графа, як дата народження боржника фізичної особи-підприємця відсутня.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що старшим державним виконавцем Колесником В.М. не були дотримані норми ст.ст. 4, 12 та 28 Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до порушення прав стягувача Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, а відтак позовні вимоги Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в частині скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 26 вересня 2018 року підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийнятті до виконання, суд зазначає наступне.

За загальним правилом, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійсненних у межах наданих чинним законодавством повноважень. Отже, під протиправними діями суб'єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов'язану з виконанням дій, які такий субєкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов'язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.

До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

В даному випадку, права позивача порушуються не діями Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання прийняти постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27 червня 2018 року № ДН746/247/АВ/ТД-ФС/383 до виконання, суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не має втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за заявленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Положення Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про наявність у державного виконавця дискреційності повноважень при виконанні певної процедури, в яку адміністративний суд при здійсненні судочинства не має права втручатися. А отже, позовна вимога про зобов'язання прийняти постанову до виконання задоволенню не підлягає.

Крім того, абзацом 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 вказано, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

В даному випадку відповідачем прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 26 вересня 2018 року, який судом визнано таким, що не відповідає принципам реалізації повноважень владного субєкта, суд позбавлений можливості, ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення».

Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

В абзаці 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про примусове виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН746/247/АВ/ТД-ФС/383, якою накладено на фізичну особу-підприємя ОСОБА_2 штраф у розмірі 335 070,00 гривень.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними дії щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання; визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26 вересня 2018 року; зобовязання прийняти постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27 червня 2018 року № ДН746/247/АВ/ТД-ФС/383 до виконання.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову субєкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати субєкта владних повноважень, повязані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - пять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 49107, м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3, код ЄДРПОУ 39788766) до Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84122, Донецька область, м. Словянськ, вул. Добровольського, буд. 2, код ЄДРПОУ 34974684) про визнання протиправними дій, скасування повідомлення та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 26 вересня 2018 року.

Зобов'язати Словянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повторно розглянути заяву Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про примусове виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН746/247/АВ/ТД-ФС/383, якою накладено на фізичну особу-підприємя ОСОБА_2 штраф у розмірі 335 070,00 гривень, з урахуванням правових висновків викладених у даному судовому рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20 грудня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.