Рішення № 78788785, 21.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2018 р. Справа№200/13139/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивач просить: визнати протиправною бездіяльність Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01 лютого 2018 року по 30.09.2018 року; зобов’язати Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_2 починаючи з дня припинення, тобто з 01 лютого 2018 року по 30.09.2018 року у розмірі 19019,68 грн.; допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що вона є пенсіонером та особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, перебуває на обліку відповідача. З лютого 2018 року позивачу не виплачуються пенсійні виплати. У травні 2018 року позивач звернулась до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із відповідною заявою та документами для з’ясування підстав припинення пенсійних виплат. Відповідач листом повідомив, що пенсійні виплати не здійснюються на підставі інформації отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території. У жовтні 2018 року пенсійні виплати поновлено проте заборгованість за період з 01.02.2018 року по 30.09.2018 року не виплачена. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не сплати пенсійних виплат протиправною та такою, що позбавляє позивача права гарантованого конституцією України на отримання пенсії згідно чинного законодавства звернувся із даним позовом за захистом порушеного права.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем у встановлений судом строк надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній просив суд відмовити у задоволенні вимог позовної заяви. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає наступне. позивач знаходиться на обліку управління з 12.03.2015 року. 17.01.2018 року до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України надійшов протокол засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконкомі Мирноградської міської ради, відповідно до якого позивачу відмовлено у призначенні (відновленні) соціальних виплат, у зв’язку із відсутністю позивача за вказаною у довідці адресою, на підставі викладено пенсійні виплати припинено з 01.02.2018 року. 14.06.2018 року позивач звернулась із заявою про поновлення пенсійних виплат. 05.05.2018 року до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України надійшов витяг з протоколу №36 засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконкомі Мирноградської міської ради від 03.09.2018 року, на підставі отриманого витягу позивачу розпочато нарахування та виплату пенсії з жовтня 2018 року по теперішній час. Щодо заборгованості по пенсійним виплатам у відзиві зазначено, що Управління, як суб’єкт владних повноважень – орган владних повноважень у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, постановами і розпорядженнями Кабінету міністрів України та ОСОБА_3 України, які є обов’язковими до виконання. Так, Управлінням зазначено, що згідно п. 16 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» визначено таке: «суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку визначеного КМУ, та зазначають на теперішній час Кабінетом Міністрів України не прийнято окремий порядок виплати заборгованості з соціальних виплат. Заборгованість по пенсійним виплатам позивачу складає – 19117,00 грн. та обліковується періодом з 01.02.2018 року по 30.09.2018 року.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_2 є громадянкою України; місце реєстрації, згідно паспортних даних Донецька область, Мар’їнський р-н, м. Красногорівка, вул. Кірова, 20/16; зареєстрована як внутрішньо переміщена особа в м. Мирноград та з 12.03.2015 року перебуває на обліку у відповідача; пенсія за період з 01.02.2018 року по 30.09.2018 року не виплачена у зв’язку із відсутністю окремого порядку, виплати заборгованості з соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Спірним питання є невиплата належної пенсії позивачу. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов’язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно із ч. 1ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, пункт 15 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.".

Суд зазначає, що безпідставним є посилання відповідача на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій, оскільки порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Матеріалами справи підтверджено, що виплату пенсії позивачу поновлено, тобто поточна пенсія виплачується з жовтня 2018 року, заборгованість з пенсійних виплат позивачу облікована відповідачем, період не виплати встановлено з 01.02.2018 року по 30.09.2018 року року (зазначене викладено у відзиві та підтверджено наданою відповідачем що підтверджено довідкою №6343/07/25 від 07.11.2018 року), між тим позивачем заявлено вимогу щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити одноразово заборгованість по пенсії, яка виникла з 01.02.2018 року по 30.09.2018 року у розмірі 19019,68 грн.

Оскільки судом встановлено, що заборгованість нарахована, отже позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов’язання відповідача виплатити заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.02.2018 року по 30.09.2018 року.

Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття виходу за межі позовних вимог, наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року Про судове рішення.

Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість з пенсійних виплат позивачу облікована відповідачем та складає суму 19117,00 грн., (зазначене викладено у відзиві та підтверджено наданою відповідачем довідкою від 23.11.2018 року за вих.. №5835/07/251), між тим позивачем заявлено вимогу щодо зобов’язання відповідача виплатити заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 19019,68 грн.

Таким чином, враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких вона просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та вважає за необхідне зобов’язати відповідача виплатити заборгованість, яка виникла за період 01.02.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 19117,00 грн.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду щодо зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплатити заборгованість підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір сплачено відповідно до квитанції від 19.11.2018 року №1005440878 у сумі 704,80 грн. та підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 258, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (85320, Донецька область, м. Мирноград, квартал 40, 10/14, РНОКПП НОМЕР_1) до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, ЄДРПОУ 42169323) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати пенсії ОСОБА_2 01.02.2018 року по 30.09.2018 року.

Зобов’язати Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_2 починаючи з дня припинення, тобто з 01 лютого 2018 року по 30.09.2018 року у розмірі 19117,00 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п. 1ч.1 ст. 371 КАС України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області ((85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, ЄДРПОУ 42169323) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_2 (85320, Донецька область, м. Мирноград, квартал 40, 10/14, РНОКПП НОМЕР_1)

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 21 грудня 2018 року.

Суддя Буряк І. В.