Рішення № 78788668, 13.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 р. Справа№0540/7829/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з платника податків податкового боргу,-

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2, довіреність від 16.11.2018 року

від відповідача- не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління ДФС у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 7064,63 грн. (адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (21081500); р/р 31418561005015, отримувач Бахмутське УК/м.Бахмут/21081500, код отримувача 37868870, банк казначейство України (ЕАП), МФО 899998).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатом проведеної перевірки податковим органом ФОП ОСОБА_1 з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами складено акт від 07.02.2018 року № 0021/05/99/02/40/НОМЕР_1, який було отримано під розпис особою, що здійснювала розрахункові операції 07.02.2018 року. ГУ ДФС Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 15.02.2018 року № НОМЕР_2 на суму 10000,00 грн., яке було направлено платнику податків 15.02.2018 року на його адресу та вручено згідно рекомендованого повідомлення № 8755514176868. Зазначене повідомлення-рішення не оскаржувалось ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Станом на 21.08.2018 року за ФОП ОСОБА_1 рахується податковий борг в сумі 7064,43 грн., сума незаявленого до суду податкового боргу складає 7064,43 грн. (адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (код класифікації доходів бюджету 21081500)), в тому числі 6974 грн. борг виник 27.03.2018 року, нараховано згідно податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС Донецької області форми «С» від 1502.2018 року № НОМЕР_2 на суму 10000,00 грн., станом на 21.08.2018 року залишок боргу складає 6974 грн.(була часткова сплата) та 90,43 грн. - відповідно до норм податкового кодексу України пп.129.1.1 ст.129 за несвоєчасну сплату сум узгоджених податкових зобовязань боржнику нарахована пеня.

У зв'язку з тим, що сума заборгованості самостійно відповідачем не сплачена, у ГУ ДФС у Донецькій області виникли правові підстави для стягнення боргу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 0540/7829/18-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року розгляд справи за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з платника податків податкового боргу призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16 листопада 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05 грудня 2018 року.

Разом з цим, 16 листопада 2018 року у підготовчому засіданні, представником позивача надана заява про зменшення позовних вимог, в обґрунтування якої зазначив, що у звязку з тим, що станом на 15.11.2018 року відповідачем було частково сплачено заборгованість заявлену у позовній заяві, Головне управління ДФС у Донецькій області вважає за необхідне зменшити свої позовні вимоги згідно нового розрахунку, а саме:

5 574,00 грн. - залишок по рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми "С" N НОМЕР_2 від 15.02.2018;

90,43 грн. відповідно до норм податкового кодексу України пп.129.1.1 ст.129 за несвоєчасну сплату сум узгоджених податкових зобовязань боржнику нарахована пеня. Зазначає, що сума заборгованості згідно нового розрахунку складає 5664,43 грн.

На підставі зазначеного, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача та зменшити позовні вимоги та викласти їх в наступній редакції:

«Стягнути податковий боргу в розмірі 5664,43 грн. (адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (21081500); р/р 31418561005015, отримувач Бахмутське УК/м.Бахмут/21081500, код отримувача 37868870, банк казначейство України (ЕАП), МФО 899998)».

05 грудня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надані пояснення, в яких останній зазначив, що 04.07.2018 року ним було погашено штраф на суму 700 грн. та на той час залишок боргу складав 6364,43 грн. На 23.11.2018 року сума боргу складає 5274 грн.(без урахування пені).

У судовому засіданні 05 грудня 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом відкладено розгляд справи до 13 грудня 2018 року.

У судове засідання, призначене на 13 грудня 2018 року зявився повноважний представник позивача, відповідач не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Головне управління ДФС у Донецькій області діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Таким чином, позивач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на час виникнення спірних правовідносин зареєстрований як фізична особа - підприємець з 07.10.2009 року за номером запису 2254000 0000 005180 та перебуває на податковому обліку у Бахмутській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

07 лютого 2018 року податковим органом проведено перевірку магазину «Ветеран», розташованого за адресою: м.Бахмут, вул.Миру буд.59, що належить субєкту господарювання ОСОБА_1 з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, про що складено ОСОБА_2 від 07.02.2018 року № 0021/05/99/02/40/НОМЕР_1.

За результатами перевірки встановлено порушення п.1 Постанови Кабінету Міністрів «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» № 957 від 30.10.2008 року (зі змінами та доповненнями), п.10 ст.18 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Акт перевірки отримано під особистий розпис особою, яка здійснювала розрахункові операції (продавець) 07.02.2018 року.

Заступником начальника Головного управління ДФС у Донецькій області, на підставі акту перевірки № 0021/05/99/02/40/НОМЕР_1 від 07.02.2018 року винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 15.02.2018 року № НОМЕР_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 10 000,00 грн.

Рішення про застосування фінансових санкцій було направлено на адресу реєстрації відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення 15.02.2018 року та отримано особисто ОСОБА_1.

28.03.2018 року у звязку із несплатою відповідачем боргу, позивачем сформовано податкову вимогу форми Ф № 66019-42 на суму 9 000 грн., яка була також отримана позивачем особисто 28.03.2018 року.

Разом з цим, як вбачається з наданих відповідачем до матеріалів справи платіжних доручень, останнім частково сплачено суму податкового боргу у загальному розмірі 1 700,00 грн., а саме: 29.08.2018 року у сумі 300,00 грн., 06.09.2018 року у сумі 400,00 грн., 22.10.2018 року у сумі 300,00 грн., 13.11.2018 року у сумі 400,00 грн., 23.11.2018 року у сумі 300,00 грн.

Отже, судом встановлено, що борг ОСОБА_1 станом на 13 грудня 2018 року складає 5364,43 грн., з яких 5274,00 грн. (6974,00 грн.-300,00 грн.(29.08.2018)- 400,00 грн. (06.09.2018) - 300,00 грн. (22.10.2018) - 400,00 грн.(13.11.2018) - 300,00 грн. (23.11.2018) - залишок по рішенню про застосування штрафних санкцій (фінансових) санкцій форми «С» № НОМЕР_2 від 15.02.2018 року та 90,43 грн. нарахована пеня.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Суд зазначає, що Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP (далі - Закон № 481) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до вимог статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Абзацом чотирнадцятим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв»(далі - Постанова № 957) затверджено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 426 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957», яка опублікована 01.07.2015 року та набирала законної сили через 10 днів з дня її опублікування, збільшено розмір оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року у справі 826/17459/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2016 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957"

Суд зазначає, що у разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08 грудня 2009 року (справа N 21-1573во09). Отже, внесенні зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 втратили чинність 11 лютого 2016 року.

У подальшому Постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2016 р. N 828 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. N 957», яка набирала законної сили 04.12.2016 року, збільшено розмір оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення п.1 Постанови Кабінету Міністрів «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» № 957 від 30.10.2008 року (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2016 року №828), п.10 ст.18 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до пп. 19-1.1.16 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

За приписами пп. 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як встановлено судом, за відповідачем обліковується загальна сума заборгованості у розмірі 5364,43 грн., яка на час розгляду справи не сплачена.

Відповідно до підпункту 14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобовязання - сума коштів яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576 Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків (Далі - Порядок), який Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 за № 1840/24372 визначено механізм формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог органами доходів і зборів.

Зокрема у п. 1.2. вказано, що дія цього Порядку поширюється на платників податків, які не сплатили узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених норм Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області сформовано податкову вимогу форми Ф № 66019-42 на суму 9 000 грн., яка була також отримана позивачем особисто 28.03.2018 року. Доказів оскарження в судовому або адміністративному порядку вищевказаної вимоги суду не надано.

Між іншим, як вбачається з пояснень відповідача, останній не заперечує щодо наявності у нього боргу.

Приписами пп. 87.1. - 87.2. ст. 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пп. 87.11. ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 139 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з платника податків податкового боргу задовольнити частково.

Стягнути податковий борг в розмірі 5364 ( пять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 43 коп. (адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (21081500); р/р 31418561005015, отримувач Бахмутське УК/м.Бахмут/21081500, код отримувача 37868870, банк казначейство України (ЕАП), МФО 899998).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 13 грудня 2018 року в присутності представника позивача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.