Рішення № 78786592, 11.12.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1641/18

Справа № 235/3965/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Полуянчик В.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі ПАТ «Укрзалізниця») про стягнення заборгованості по заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 11.08.2016р. по 20.04.2017р. працювала на посаді начальника сектору договірно-правової роботи юридичного відділу Структурного підрозділу ПАТ «Укрзалізниця», звільнена на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін.

На момент звільнення підприємство не здійснило з нею повного розрахунку належних їй до сплати сум у вигляді заборгованості по заробітної плати за березень 2017 року в сумі 4347,12 грн., квітень 2017 року в сумі 8909,96 грн., компенсації за невикористані відпустки в сумі 9955,68 грн.

24 липня 2017 року відповідач виплатив їй через касу підприємства заборгованість в сумі 2350 грн.

На підставі ст.ст.116, 117 КЗпП України просила стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за затримку розрахунку в розмірі 66200,79 грн., компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням строків виплати в сумі 102,89 грн., а також заборгованість по заробітній платі в сумі 13257,08 грн. і компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 9955,68 грн.

У звязку з поданням заяви про збільшення позовних вимог в порушення строків, передбачених п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, а також неподання доказів направлення її копії та доданих до неї документів суд не приймає таку заяву до розгляду та повертає її заявнику.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій послався на те, що ПАТ «Укрзалізниця» як нова юридична особа утворено згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та розпочало свою діяльність з 01.03.2015р.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014р. введено в дію рішення НБО України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Виходячи з наведених приписів, датою початку проведення антитерористичної операції є 14.04.2014р. Указ про завершення проведення військових дій на території України Президентом України на сьогоднішній день не видавався.

Згідно з ч.3 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють лише у частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 5 ст.11 Закону № 1669 передбачено обовязок Кабінету Міністрів України в десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.04.2014 № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» у період з 14.04.2014 до її закінчення. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції. Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 прийнято розпорядження № 1275 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Згідно зі ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або території, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прибігають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно із наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 також визначено районами проведення антитерористичної операції.

У звязку із захопленням невідомим особами адміністративної будівлі та виробничих обєктів ПАТ «Укрзалізниця», розташованих, зокрема, у м. Донецьк, у відповідача з 20.03.2017р. відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до компютерних баз та втрачено контроль за господарською діяльністю.

За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 120175050420000286 за ознаками ст.341 КК України.

Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обовязків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі. З 20.03.2017р. господарська діяльність на управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться у тому числі в м. Донецьк, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі й до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року.

Отже відповідач фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема, у м. Донецьк, місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність в Україні» бухгалтерський облік процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства; зобовязання заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до п.1.6 наказу Держкомстату України від 28.09.2005 № 286 «Про затвердження Інструкцій зі статистики кількості працівників» до первинної облікової документації підприємства, установи, організації належить: накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження)про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т.ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи. Отже, табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати.

У п.1 ч.1 ст.263 ЦК України наведено ознаки переборної сили і визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобовязання, за умови, що остання не могла іі передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Вказані форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобовязань згідно ст.ст.47, 83, 115, 116 КЗпП України.

Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що обєктивно унеможливлюють виконання обовязків відповідачем, передбачених трудовим договором.

Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелями обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась.

Ст.ст.117, 235 ч.6 КЗпП України передбачено, що середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку виплачується працівникові сум у строки, визначені в ст.116 КЗпП України, у разі наявності вини в діях роботодавця.

Відповідач зазначає, що вина його нездійсненні виплат на користь позивача відсутня, оскільки це є наслідком злочинних дій третіх осіб, що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018р., в тому числі і про наявність після 20.03.2017. обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання ПАТ «Укрзалізниця» своїх обовязків перед позивачем.

На підставі наведеного, відповідач просив відмовити в позові (а.с.128-133).

В судовому засіданні позивач підтримала позов, а представник відповідача ОСОБА_2 - доводи, викладені у відзиві.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та такий зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 працювала в якості начальника сектора договірно-правової роботи юридичного відділу в структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії ПАТ «Укрзалізниця» з 11.08.2016р. (наказ № 297/ДН-лс від 08.08.2016р.) по 20.04.2017р. (наказ № 188/ДН-о від 20.04.2017р.), що підтверджується записами в її трудовій книжці (а.с.75-79).

Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.

Згідно ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Крім того, як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

Згідно розрахунків заробітної плати СП «ДДЗП» філі Донецька залізниця» ПАТ УЗ ОСОБА_1 зараховано до виплати заробітну плату: за березень 2017 року 5466,82 грн., сума до виплати 4347,12 грн., за квітень 2017 року - 10999,94 грн., сума до сплати 8909,96 грн. (а.с.84, 82).

Згідно копії відомості на виплату грошей № 32 за березень 2017р. ОСОБА_1 було виплачено 2200,36 грн., що підтверджується її підписом. Даний факт позивачем в судовому засіданні оспорений не був.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період: бредень, квітень 2017 року в сумі 11056,72 грн. (4347,12 грн. + 8909,96 грн. 2200,36 грн.).

Відповідно до положень ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно довідки-розрахунку невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення ОСОБА_1, кількість днів невикористаних основної щорічної та додаткової відпусток дорівнює 28 днів (а.с.101, 102).

З розрахунку оплати середньої заробітної плати ПАТ «Укрзалізниця» вбачається, що середньомісячна зарплата ОСОБА_1 дорівнює 329,60 грн.

Таким чином, сума компенсації за невикористану відпустку дорівнює 9228,80 грн. (329,60 грн. х 28 днів).

Згідно ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» № 2050-111 від 19 жовтня 2000 року (далі Закон № 2050).

Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянамвтрати частинидоходів узвязку зпорушенням строків їх виплати повадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходамиу цьомуЗаконі слідрозуміти грошовідоходи громадян,які вониодержують натериторії Україниі якіне маютьразового характеру:пенсії;соціальні виплати;стипендії; заробітнаплата (грошовезабезпечення)та інше (ст.2 Закону № 2050).

Відповідно до ст.3 Закону № 2050 сума компенсаціїобчислюється шляхоммноження суминарахованого,але невиплаченого громадянинудоходу завідповідний місяць(післяутримання податківі обовязковихплатежів)на індексінфляції вперіод невиплатидоходу (інфляціямісяця,за якийвиплачується доход,до увагине береться).

Так, сума компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати дорівнює:

за березень 2017 року 374,39 грн. (2146,76 грн. х 100,9 х 101,3 х101,6 х 100,2 х 99,9 х 102,0 х 101,2 х 100,9 х 101,0 х 101,5 х 100,9 х 101,1 х 100,8 х 100,0 х 100,0 х 99,3 х 100,0 х 101,9 х 101,7: 100).

за квітень 2017 року 1461,23 грн. (8909,96 грн. х 101,3 х101,6 х 100,2 х 99,9 х 102,0 х 101,2 х 100,9 х 101,0 х 101,5 х 100,9 х 101,1 х 100,8 х 100,0 х 100,0 х 99,3 х 100,0 х 101,9 х 101,7: 100).

Всього сума компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати за період: березень, квітень 2017 року становить 1835,62 грн.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що міститься в ст.13 ЦПК України, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 102,89 грн.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобовязаний виплатити при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Положеннями ст.116КЗпП Українипереучено,що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, для задоволення вимог про виплату середнього заробітку за затримкурозрахунку при звільненніслід встановити, що невиплата заробітної плати відбулася з винироботодавця.

Як вбачається зі справи, відповідач посилався на об'єктивні причини, за наявності якихтовариство не мало можливості своєчасно провести розрахунок з ОСОБА_1 по заробітній платі і, зокрема, проведення антитерористичної операціївкраїні,знаходженняввиробничоїодиниціПАТ «Українська залізниця»на території, де проводиться антитерористична операція.

Так, статтею617 ЦК Українипередбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Згідно зі статтею 14-1Закону України«Про торгово-промисловіпалати вУкраїні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Стаття 12ЦПКУкраїни визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами усправіє будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Так, на підтвердження своїх заперечень протисудового рішенняв частині стягненнясереднього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відповідачем надано Науково-правовий висновок Торгово-Промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 (а.с.135-151).

Відповідно до постанов ВерховноїРади Українивід 17березня 2015року№ 254-VIII«Про визнанняокремих районів,міст,селищ ісіл Донецькоїта Луганськоїобластей тимчасовоокупованими територіями» та № 252-VIII«Про визначенняокремих районів,міст,селищ ісіл Донецькоїта Луганськоїобластей,в якихзапроваджується особливийпорядок місцевогосамоврядування» місто ДонецькДонецької області визнано тимчасово окупованою територією України.

Втрата контролю і доступуПАТ «Українська залізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою: вулиця Артема, 68 м. Донецьк Донецької області, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, а тому немає можливостіПАТ «Українська залізниця» виконати зобов'язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.

Як вбачається із пункту 7 вказаного вище Науково-правового висновку, втрата контролю і доступу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Донецьк, вул. Артема, 68 та Луганська область, місто Луганськ, вул. Кірова, буд. 44, у тому числі до: трудових книжок працівників; оригіналів наказів; особових справ працівників; посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп'ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями позбавило можливості Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, виконати зобов'язання перед вивільненими працівниками згідно з ст. ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» і «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.

Це свідчить про відсутність вини Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ідентифікаційний код філії: 40150216, у невиконанні своїх обов'язків.

Пунктом 10 вказаного вище Науково-правового висновку передбачено, що унеможливлення виконання Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» обоязків, передбачених законодавством України про працю, а саме: ст.ст. 47, 83, 115 і 116КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області та міста Луганська Луганської області, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.

Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобовязальної сторони за трудовим договором, якою за цим висновком є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

Суд приймає як доказ відсутності вини ПАТ «Українська залізниця»у несвоєчасній виплаті заробітної платиНауково-правовий висновок, оскільки ним підтверджено, що починаючи з 2014 року і станом на 11 грудня 2018 року вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з робітниками немає.

В ційчастині суд враховуєпозицію Верховного Суду, викладену у постановівід 19 вересня 2018 рокуу справі № 408/5985/17-цпровадження № 61-36747св18.

Таким чином, в позові в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно відмовити.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України судовий збір необхідно покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.263, 617 ЦК України, ст.ст.47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_3 Миколаївни задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по квітень 2017 року в сумі 11056 (одинадцяти тисяч пятдесяти шести) гривень 72 копійок, компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати в сумі 102 (ста двох) гривень 89 копійок, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 9228 (девяти тисяч двохсот двадцяти восьми) гривень 80 копійок, а всього 22121 (двадцять дві тисячі сто двадцять одну) гривню 14 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в сумі 704 (семисот чотирьох) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовязки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1, м. Поковськ Донецької області, вулиця Металургів, будинок 5, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ, вулиця Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 11 грудня 2018 року. Повне судове рішення складено 21 грудня 2018 року.

Суддя Г.В. Назаренко