Рішення № 78786353, 11.12.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2600/18

2/212/1689/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В.,

за участі секретаря: Гавеля Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо –збагачувальний комбінат» про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової допомоги при виході на пенсію, середнього заробітку за час затримки при кінцевому розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2, звернулась до суду з позовомпро стягнення невиплаченої при звільненні одноразової допомоги при виході на пенсію, середнього заробітку за час затримки при кінцевому розрахунку. В суду представником позивача ОСОБА_3 позов було уточнено, в якому зазначено, що ОСОБА_2 протягом часу з 14.11.1994 року по 25.07.2011 року працювала машиністом конвеєра цеху обжигу на фабриці огрудкування на підприємстві ПрАТ « ЦГЗК». 25.07.2011 року була звільнена з підприємства за власним бажанням, у зв’язку з виходом на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП України.

У березні 2018 року їй стало відомо, що під час звільнення з підприємства, у зв’язку з виходом на пенсію Відповідач повинен був виплатити їй вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітних плат, оскільки, вона пропрацювала на підприємстві більше 15 років. Відповідно до пункту 6.1 Галузевої угоди гірничо–металургійного комплексу України на 2011-2012 роки передбачено при звільненні працівника із підприємства за власним бажанням на пенсію виплачується одноразова допомога при продовжуваній роботі на підприємстві від 15 до 20 років - двох середньомісячних заробітних плат.

Враховуючи, що вона пропрацювала в ПрАТ «ЦГЗК», 16 років, просила стягнути з Відповідача недоплачену одноразову допомогу у розмірі 15 215, 48 грн. У зв’язку з несвоєчасною виплатою вихідної допомоги, просила стягнути середній заробіток з моменту виникнення необхідності виплат 25.07.2011року по 31.03.2013 року, що становить 391 дні. На підставі наданої Відповідачем довідки про середній заробіток, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 56 867, 07 грн.

Представник Позивача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обґрунтування зазначені в уточненій позовній заяві.

Представник Відповідача звернулась з заявою про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення уточнених позовних вимог не заперечує, просить під час винесення рішення у справі врахувати позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі №359/10023/16-ц та зазначити в резолютивній частини рішення про стягнення податків та зборів при виконанні судового рішення, з нарахованої суми коштів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 14.11.1994 року по 25.07.2011 року працювала машиністом конвеєра цеху обжигу на фабриці огрудкування на підприємстві ПрАТ « ЦГЗК». 25.07.2011 року була звільнена з підприємства за власним бажанням, у зв’язку з виходом на пенсію, відповідно до ст. 38 КЗпП України. Вказані факти підтверджуються копією трудової книжки.

Згідно розрахункового листа за липень 2011 року, ОСОБА_2 при звільненні із підприємства ПрАТ «ЦГЗК» виплачена сума 561,34 гривень, нарахування за відпрацьований час.

Відповідно до довідки ПрАТ «ЦГЗК» за № 294 від 06.03.2018 року, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 за останні два місяці перед звільненням склала: 2607,74 грн., середньогодинна заробітна плата за останні два місяці перед звільненням склала 16,77 грн.

Згідно положень розділу 6 «Соціальний захист та задоволення духовних потреб» п.6.1 Галузевої угоди гірничо - металургійного комплексу України на 2011-2012 роки встановлено, виплачувати працівнику при звільненні із підприємства за власним бажанням при виході на пенсію, виплачувати працівникові одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу роботи на підприємстві, але не менше: при стажі від 15 до 20 років – двох середньомісячних заробітних плат.

З вищезазначеного вбачається, що галузевою угодою гірничо-металургійного комплексу та колективним договором підприємства, в частині соціальних гарантій (соціального захист) які були чинні на час звільнення позивача із підприємства передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_2 відпрацювала в ПрАТ « ЦГЗК» 16 років 8 місяців 11 днів та була звільнена за власним бажанням, у зв’язку із виходом на пенсію.

Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року N 3356-XII передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств на які вони поширюються та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників - є недійсними, заборонено включати їх до договорів і угод.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін які підписали угоду.

Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі, в даному випадку слід керуватися Галузевою Угодою гірничо-металургійного комплексу України, а не Колективним договором.

Суд вважає, що при звільненні з підприємства Відповідач зобов'язаний був виплатити ОСОБА_2 одноразову допомогу при звільненні, у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, оскільки остання пропрацювала на підприємстві більше 16 років.

Постановою КМ України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( Із змінами та доповненнями) затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати. Пункту 2 Порядку… передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Виплата повинна була бути проведена в день звільнення – тобто 25.07.2011 року, заробітну плату слід брати за два останні місяці перед звільненням.

Отже, розмір недоплаченої ОСОБА_2 одноразової допомоги згідно умов Галузевої угоди на 2011 – 2012 роки становить 5 215,48 грн. (із розрахунку: 2 607,74 х 2 = 5 215,48 грн.)

Статтею 47 КЗпП України встановлений обов’язок для власника або уповноваженого ним органу, в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у разі якщо працівникові не були виплачені належні йому суми при звільнені, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а не при проведенні його до розгляду справи, по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому його вини.

Такої правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при винесенні рішень.

На підставі зазначеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню й вимоги ОСОБА_2, в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 25.07.2011 року по 31.03.2013 року у розмірі 56 867, 07 грн. виходячи наступного.

Відповідно до положень ОСОБА_4 та соціальної політики України про розрахунки норми тривалості робочого часу в період 2011-2012 роки кількість робочих годин затримки, за котрі підлягає стягненню середній заробіток, з 25.07.2011р. по 31.03.2013р. становить 3 391 робочі години, у тому числі:

у 2011 році - 903 робочі години, а саме: липень - 32; серпень - 175; вересень - 176; жовтень - 168; листопад - 176; грудень - 176.

У 2012 році - 2011 робочих годин;

У 2013 році ( з 01.01.2013 по 3103.2013) 487 робочих годин, а саме: січень-168; грудень-160; березень-159.

Таким чином, розмір середнього заробітку затримки розрахунку з 25.07.2011р. по 31.03.2013р. становить - 56 867,07 грн., згідно розрахунку:

16,77 грн. х 3 391 роб. год. = 56 867,07 грн. де:

16,77грн. - розмір середньогодинної заробітної плати.

Тобто, 3 391 робочих годин у період часу з 25.07.2011 року по 31.03.2013 року - частковий термін часу затримки розрахунку при звільненні, за котрий стягується середній заробіток.

Щодо вимоги позивача, про виплату сум без урахування податків та інших обов’язкових платежів, суд вважає, їх безпідставними виходячи з наступного: Розрахунок середнього заробітку суд проводить згідно положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року. Відповідно до змісту п. 2 обчислення середньої заробітної плати працівника проводиться виходячи із виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували місяцю звільнення. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. А всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахувань на податки.

Щодо порядку нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку на доходи обов'язкових платежів з виплачуваних сум, та враховуючи норми п.п. 14.1.180 статті18.1 ст.18 Податкового кодексу України, роботодавець, як податковий агент зобов’язаний з доходу, що нараховується (виплачується) фізичній особі, нараховувати, утримувати чи сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Дохід у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як заробітна плата за умови перебування такого платника у трудових відносинах з роботодавцем. При цьому, юридична особа має виконати усі функції податкового агента, встановлені Податковим кодексом. Згідно з п.18.2 ст.18 Кодексу податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків. Якщо рішення суду та виконавчий документ не буде передбачати, що стягнення здійснюється без утримання податків й інших обов'язкових платежів, це виключить можливість їх сплати за рахунок стягуваних сум, що суперечитиме вимогам Податкового кодексу України.

Згідно листа Державної фіскальної служби України від 22.01.2016 № l224/6/99-99-17-03-03-15, якщо сума з рахунка роботодавця у 2015 році на підставі рішення суду стягнуто на користь фізичної особи (працівника) суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні такої особи, то відповідальною собою щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору є податковий агент (роботодавець), який прирівнюється до платників додатку, має права, обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.

Крім того, зазначена позиція підтверджується також листом ГУ ДФС у м. Києві від 20.01.2016р.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2, як середній заробіток за час затримки при розрахунку, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час затримки при розрахунку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку зменшується на суму податків і зборів.

Позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави, оскільки позивач при зверненні до суду був звільнений від його сплати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 38, 47, 116, 117, 233 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР, Галузевою угодою гірничо-металургійного комплексу України, ст.ст. 10,12,81,229,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо –збагачувальний комбінат» про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової допомоги при виході на пенсію, середнього заробітку за час затримки при кінцевому розрахунку – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо –збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 невиплачену одноразову допомогу при виході на пенсію у розмірі 5 215, 48 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо –збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки при розрахунку за період з 25.07.2011 року по 31.03.2013 року, у розмірі 56 867, 07 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо –збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір розмірі 702, 40 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу на протязі тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 грудня 2018 року.

Суддя: Ю. В. Козлов