Рішення № 78785808, 22.12.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2415/18

Провадження № 2/211/1484/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 грудня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гулько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання, -

встановив:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом та просила усунути їй перешкоди у користуванні власністю, визнавши відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування належним їй житловим приміщенням, а саме домоволодінням за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Арістова, буд. 5, шляхом зняття його з реєстраційного обліку за вказаною адресою, оскільки відповідач не мешкає за вказаною адресою вже понад три роки, особистих його речей в будинку не має, за комунальні послуги не сплачує.

Ухвалою суду від 01 червня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання сторони не з'явились.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Наполягала на задоволенні позову.

Від представника відповідача ОСОБА_4 надійшла до суду заява про визнання позову в повному обсязі.

Представник третьої особи Виконкому Довгинцівської районної в місті ради не з’явився, до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представник виконкому, заперечень щодо вимог позивача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, не мають, в задоволенні вимог про зняття з реєстраційного обліку відповідача просять відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з таких мотивів.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та протоколів № № 2.4.7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування житлового будинку з господарчими побудовами та земельних ділянок від 12 лютого 2016 року НАТ № 25097, є власником житлового будинку з господарчими побудовами і земельних ділянок за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Арістова, будинок № 5 (а.с. 10-11 - копія договору).

У вказаному будинку згідно витягу з домової книги, зареєстрований відповідач ОСОБА_2 (а.с. 13 – копія витягу), який, за даними акту про не проживання від 04 квітня 2018 р., складеного мешканцями будинків № 10 та 9 по вул. Арістова м. Кривого Рогу та посвідченого головою квартального комітету № 27 Довгинцівського району м.Кривого Рогу, з 2016 року не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15 – копія акту).

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно частини 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Згідно пункту другого частини 34 Постанови, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.

Відповідач є батьком позивача, тобто членом сім'ї власника житла.

Згідно пункту 39 Постанови, члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом.

Аналогічне викладено в ч. 2 ст. 405 ЦК України, відповідно до якої член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Так, враховуючи те, що представник відповідача визнав позов, з огляду положення ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV зі змінами та доповненнями, де зазначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, суд задовольняє вимоги частково, а саме в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем не заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, вони покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 317,319,391,405 ЦК України, ст.ст.10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Арістова, буд. 5, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме домоволодінням, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Арістова, буд. 5.

В задоволенні вимоги про зняття відповідача з реєстраційного обліку – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.12.2018 року

Суддя Д.М.Ніколенко