Рішення № 78785524, 13.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 грудня 2018 р. Справа № 128/2402/17

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака В.В.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача:ОСОБА_2,

представника відповідача: не з'явився,

третьої особи:не з'явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 (далі - третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що йому на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №4 А по вул. Будівельній в смт. Стрижавка Вінницького району загальною площею 31 кв.м., з яких житлова площа складає 13,4 кв.м. Право власності на зазначене нерухоме майно визнано за позивачем на підставі рішення Вінницького районного суду від 13.07.2015 за №128/1758/15-ц, яке набрало законної сили та є чинним.

З метою набуття права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку позивач з відповідною заявою звернувся до відповідача.

Однак Рішенням Стрижавської селищної ради 10 сесії 7 скликання від 18.08.2016 за №29 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі по вул. Будівельній, 4-А в смт. Стрижавка, обґрунтовуючи підстави відмови тим, що дана земельна ділянка приватизована іншою особою.

Не погоджуючись з отриманою відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить:

- скасувати рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області 09 сесії 04 скликання від 05.06.2003 "Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3";

- скасувати рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області 18 сесії 04 скликання від 15.07.2004 "Про затвердження уточненої площі земельної ділянки та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3".

15.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 18.09.2017 було відкрито провадження у справі та призначив справу до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Ухвалою від 06.02.2018 Вінницького районного суду Вінницької області позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав повторної неявки позивача та його представника у судове засідання.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 06.02.2018 у справі №128/2402/17 скасовано, а справу направлено до Вінницького районного суду Вінницької області для продовження розгляду.

21.05.2018 суддя Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., під час прийняття справи до провадження, встановив, що вказана адміністративна справа предметно не підпадає під його юрисдикцію, оскільки предметно підсудна, за частиною 20 КАС України, Вінницькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 21.05.2018 дану адміністративну справу передано на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Згідно з вимогами частини другої статті 30 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Згідно ч. 1 вказаної статті спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Ухвалою суду від 06.07.2018 справу №128/2402/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 08.08.2018 задоволено клопотання позивача та витребувано в Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області додаткові докази.

Ухвалою від 06.09.2018 повторно витребувано в Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області додаткові докази. Зупинено провадження у справі до 03.10.2018. Наступне підготовче судове засідання призначено на 03.10.2018.

03.10.2018 суд усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судових засідань, підготовче судове засідання призначене на 03.10.2018 відклав на 09.10.2018 в зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.

Ухвалою від 09.10.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 календарних днів. Відкладено підготовче судове засідання на 05.11.2018.

Ухвалою від 05.11.2018 витребувано в відповідача додаткові докази в зв'язку з чим відкладено підготовче судове засідання на 16.11.2018.

Ухвалою від 16.11.2018 визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду з даним позовом.

Того ж дня, судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2018.

В судовому засіданні 13.12.2018 позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях наданих під час розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Разом із тим, позиція відповідача з приводу заявлених позовних вимог викладена у відзиві на позовну заяву від 03.08.2018 за вх. №33072, у якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що оскаржуване Рішення відповідачем прийняте у межах та у спосіб визначений чинним на той час законодавством, а саме: Декретом КМУ від 26.12.1992 № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок, (Втрата чинності - від 04.10.2006) та ст. 8, 118, 121 Земельного кодексу України в чинній редакції на момент прийняття рішень.

Також, представник відповідача зауважив, що на момент прийняття оскаржуваних рішень (2003 та 2004 роки), щодо передачі у приватну власність земельної ділянки к/н 0520655900:02:010:0031 третій особі, не було винесено рішення Вінницького районного суду Вінницької області №128/1758/15-ц від 13.07.2015, яким встановлено юридичний факт родинних звязків померлої ОСОБА_4 із позивачем та визнано за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4Є на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: смт. Стрижавка, вул. Будівельна, 4А.

Третя особа в судове засідання також не з'явилась, явку належного представника не забезпечила, водночас свою позицію щодо заявлених позовних вимог навела у поданому до суду за вх. №33656 від 08.08.2018 відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначила, що як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить скасувати рішення відповідача від 05.06.2003, однак сам він набув право власності на відповідне нерухоме майно, яке розташоване на відповідній земельній ділянці, лише у 2015 році за рішенням суду в справі №128/1758/15-п. Крім того, згідно складеного у 2007 році заповіту, позивач успадкував будинок, що розташований за не існуючою на сьогоднішній день адресою: смт. Стрижавка, вул. Будівельна, 4А.

Тобто, на момент складення заповіту у 2007 році ОСОБА_5 не мала ніякого майна, щоб передати його у спадок, а відтак Стрижавська селищна рада правомірно прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши пояснення відповідача і третьої особи, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивачу належить на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вул. Будівельна, №4А, смт. Стрижавка Вінницького району загальною площею 31 кв.м., з яких житлова площа 13,4 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 749940205206, запис від 15.10.2015 (а.с. 16).

Також судом з'ясовано, що відповідний запис внесено до реєстру на підставі рішення Вінницького районного суду від 13.07.2015 прийнятим у цивільній справі №128/1758/15-ц, яким, окрім іншого, визнано за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: смт. Стрижавка, вул. Будівельна, № 4а, Вінницького району Вінницької області (а.с. 14-15). Вказане рішення набуло законної сили та є чинним.

З метою набуття права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі по вул. Будівельній, 4-А в смт.Стрижавка Вінницького району.

Разом з тим, рішенням Стрижавської селищної ради 10 сесії 7 скликання від 18.08.2016 №29 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі по вул. Будівельній, 4-А в смт. Стрижавка, посилаючись на те, що вказана у заяві земельна ділянка є приватизованою.

Перебування відповідної земельної ділянки у володінні третьої особи підтверджується наявним в матеріалах справи Актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА №099145 від 27.04.2005, виданим на імя ОСОБА_3 (том 1 а.с. 156).

Не погоджуючись із отриманою відмовою позивач оскаржив її до Вінницького міського суду (справа №128/4409/16-ц), однак під час розгляду справи, в судовому засіданні 24.03.2017 позивачу стало відомо, що вказана земельна ділянка приватизована ОСОБА_3.

З метою встановлення обставин, за яких вказана земельна ділянка була приватизована третьою особою, позивач звернувся в архівний відділ Вінницької РДА з відповідним запитом. Листом від 12.07.2017 позивачу було надіслано рішення Стрижавської селищної ради №508 від 15.07.2004 "Про затвердження уточненої площі земельної ділянки та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3", зі змісту якого було встановлено, що вищезазначена земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_3 за рішенням відповідача "Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3" від 05.06.2003.

Не погоджуючись із таким рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вже було встановлено судом вище, Рішеннями рішенням Вінницького районного суду від 13.07.2015 прийнятим у цивільній справі №128/1758/15-ц та залишеним в силі першої та апеляційної інстанції за позивачем визнано право власності на будинковолодіння розташоване за адресою: вул. Будівельній, 4-А, смт.Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, в зв'язку з набуттям права власності на обєкт нерухомого майна, визначений у рішенні Вінницького районного суду від 13.07.2015, позивач набув переважне право користування земельною ділянкою, на якій відповідний обєкт розміщений. При цьому, як було встановлено під час розгляду справи, та підтверджено наявною в матеріалах справи технічною документацією, відповідна земельна ділянка була оскаржуваними рішенням відповідача, за заявою третьої особи у 2005 році передана у власність ОСОБА_3.

Згідно приписів статей 78 та 116 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Так, відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною другою та третьою вказаної статті визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Згідно із положеннями частин 6-9 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Частиною одинадцятою статті 118 ЗК України встановлено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

В подальшому були внесені зміни до цієї статті, які направлені на спрощення процедури відведення земельних ділянок у власність, зокрема запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадянам, а також органам, уповноваженим розглядати ці питання. При цьому із наведених положень слідує, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, які, в свою чергу, за результатами розгляду приймають одне з відповідних рішень.

Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми, в межах даної адміністративної справи підлягають дослідженню виключно обставини, які стосуються дотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень норм чинного на той час законодавства, при цьому не надаючи оцінку підставам набуття позивачем та третьої особою права користуватись земельною ділянкою розташованою під будинковолодінням, яке знаходиться за адресою: вул. Будівельна, 4А, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область.

З огляду на вказане судом, при прийнятті даної справи до свого провадження ухвалою від 06.07.2018 було зобовязано відповідача, як субєкта владних повноважень, надати належним чином завірені копії матеріалів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення (а.с. 137).

Однак, витребувані судом документи на час прийняття даного рішення відповідачем надані не були, про причини їх неподання також не повідомлено.

При цьому, в судовому засіданні представник позивача зазначила, що стороною позивача самостійно вживались заходи щодо отримання технічної документації на земельну ділянку розташовану за адресою вул. Будівельна, 4А, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, зокрема відповідачу було надіслано адвокатський запит №Гу-1 від 01.09.2016.

У відповідь на відповідний запит відповідач листом від 09.09.2016 за №1368 повідомив, що рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку за адресою вул. Будівельна, 4А, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область та затвердження технічної документації на дану земельну ділянку, в період з 2011 року по день надання відповіді не приймалось. Також відповідач вказав, що вся документація по 2011 рік включно передана на опрацювання та збереження до архівного відділу Вінницької районної державної адміністрації (том 2 а.с. 3).

Відповідна інформація відповідачем була зазначена і у листі-відповіді від 19.04.2017 за №621, наданому на адвокатський запит представника позивача від 07.04.2017 за №Г-1 (том 2 а.с. 11).

З метою повного та всебічного зясування обставин справи, зокрема того, чи прийняті оскаржувані рішення у межах та у спосіб, визначений ЗК України, судом було витребувано в ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області належним чином завірені копії технічної документації на земельну ділянку кадастровий номер 0520655900:02:010:0031, яка розташована за адресою: вул. Будівельна, 4, смт. Стрижавка, Вінницький район Вінницька область, про що постановлено відповідні ухвали від 08.08.2018 та від 06.09.2018.

Листом від 21.09.2018 за вих. №0-2-0.6-13037/2-18 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило суд, що за інформацією отриманою відділу Держгеокатастру у Вінницькому районі (лист №876/405-18-0.20 від 21.08.2018) в архіві відділу не виявлено технічної документації по земельній ділянці за кадастровим номером 0520655900:02:010:0031 (том 1а.с. 204-205).

В контексті отриманих від субєктів владних повноважень відповідей суд зауважує, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в міру повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду даної справи не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, в той же час наявними в матеріалах справи судовими рішеннями встановлено право власності на обєкт нерухомого майна, що розташований за адресою вул. Будівельна, 4, смт. Стрижавка, Вінницький район Вінницька область, та як наслідок доведено його переважне право на користування земельною ділянкою на якій знаходиться відповідний будинок.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

В контексті наведеного суд вказує, що під час розгляду справи було встановлено, що прийняті відповідачем рішення, правомірність прийняття яких є предметом розгляду в межах даної справи, позбавляють (роблять неможливим) позивача права на вільне володіння та розпорядження належним йому на праві власності майном. Втручання відповідача у право позивачів на мирне володіння своїм майном, суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивачів на мирне володіння своїм майном було порушено.

Відповідно дост. 21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Крім того, вирішуючи дану справу по суті заявлених позовних вимог, судом враховано позицію ОСОБА_6 Верховного Суду, що викладена у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, згідно з якою предметом перевірки адміністративними судами у цій категорії справ є дотримання встановленого законом порядку прийняття суб'єктом владних повноважень рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, питання правомірності/неправомірності набуття фізичними або юридичними особами права власності на нерухоме майно, в межах даної справи судом не досліджувалось.

Натомість, в межах даної адміністративної справи судом перевірялось лише дотримання відповідачем, як субєктом владних повноважень, процедури державної реєстрації виключно на підставі вимог закону.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

В силу ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

В зв'язку з тим, що відповідачем, як субєктом владних повноважень не доведено правомірність прийняття оскаржуваних у даній справі рішень, а також заважаючи, що такі, що порушують право позивача на мирне володіння своїм майном, суд дійшов до переконання про наявність достатніх підстав для їх скасування та як наслідок задоволення позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області 09 сесії 04 скликання від 05.06.2003 "Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3".

Скасувати рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області 18 сесії 04 скликання від 15.07.2004 "Про затвердження уточненої площі земельної ділянки та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3".

Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул. Будівельна, 4А, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, паспорт серії АВ 224031 від 13.02.2001) судові витрати в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (вул. Будівельна, 4А, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, паспорт серії АВ 224031 від 13.02.2001)

Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області (вул. 40-річчя Перемоги, 7, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04330007)

ОСОБА_3 (вул. Будівельна, 4А, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, РНОКПП НОМЕР_1)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 22.12.2018

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна