Рішення № 78784759, 18.12.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

18.12.2018 227/4321/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю

секретаря судового засідання: Овчиннікової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Добропільської міської ради, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Добропільської міської ради, про надання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволу на реєстрацію місця проживання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1, без згоди батька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2014 року було розірвано шлюб між позивачем та ОСОБА_2. Після розірвання шлюбу сторони продовжили мешкати однією сім'єю. ІНФОРМАЦІЯ_4 року в них народився син - ОСОБА_3, який проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні. Батько дитини мешкає окремо та участі в його вихованні не приймає, матеріально не допомагає. 06 серпня 2015 року позивач отримала у власність двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2. 20 вересня 2018 року вона звернулася до Відділу реєстрації Добропільської міської ради з питання реєстрації малолітнього сина ОСОБА_3 у квартирі за вищевказаною адресою, де вони з сином мешкають і на теперішній час. Але позивачу було відмовлено в реєстрації місця проживання малолітньої дитини, оскільки місця проживання батьків дитини зареєстровані за різними адресами, а в документах відсутня згода батька дитини на реєстрацію її місця проживання за вищевказаною адресою. З відповідачем, тобто батьком дитини, позивач знаходиться у неприязних стосунках, не спілкується з ним майже рік. Відповідач не спілкується з дитиною, не утримує сина, не цікавиться його життям. Добровільно згоди на реєстрацію дитини не надає.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Проте, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, у якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Із заявою про розгляд справи у його відсутності та з повідомленням причин неявки до суду не звертався. Відзиву на позовну заяву до суду не надавав.

Представник органу опіки та піклування Добропільської міської ради в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Проте надала до суду заяву, в якій просила справу розглядати без участі представника органу опіки та піклування.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За вказаних обставин, з урахуванням вимог ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, у відсутності сторін.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2014 року було розірвано. (а.с.9)

ІНФОРМАЦІЯ_4 року в сторін по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим 26 січня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Добропіллю Добропільського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області. (а.с.8)

06 серпня 2015 року на підставі розпорядження органу приватизації від 06 серпня 2015 року (а.с.10) Відділом з житлових питань та управління комунальною власністю Добропільської міської ради ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 41,8 кв.м. (а.с.11) Квартира складається з двох кімнат житловою площею 26,3 кв.м. (а.с.14)

Отримання у приватну власність позивачем даної квартири підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 вересня 2015 року. (а.с.12)

Як вбачається з довідки Відділу реєстрації Добропільської міської ради від 19 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 зареєстрована одна за адресою АДРЕСА_4. (а.с.6)

Відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою АДРЕСА_5. (а.с.19)

Таким чином, судом встановлено, що сторони по справі зареєстровані за різними адресами.

20 вересня 2018 року позивач звернулася до Відділу реєстрації Добропільської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_4, на яку отримала відмову, у зв'язку з тим, що батьки дитини проживають за різними адресами, тому необхідно було надати згоду батька на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації матері. (а.с.7)

Представником третьої особи Органу опіки та піклування надано до суду висновок від 11 грудня 2018 року щодо надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька, згідно якого: малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_6 яка належить їй на праві власності. ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 10 лютого 2014 року. ОСОБА_2 мешкає окремо за адресою АДРЕСА_7. Вихованням дитини не займається, дозвіл на реєстрацію сина ОСОБА_4 за адресою разом з матір'ю не надає без будь-яких пояснень. У зв'язку з чим орган опіки та піклування Добропільської міської ради з метою соціального захисту дитини, вважає доцільним надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітнього ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_4, за місцем реєстрації матері.

Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 154 СК України, батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ст. 155 СК України).

Частиною першою статті 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Аналогічна позиція також міститься і в пп. 6 п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року, відповідно до яких у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Слід зазначити, що оскільки дитина є недосить зрілою істотою для формування своєї думки щодо визначення місця свого проживання, право на визначення місця проживання та місця перебування дитини надано перш за все батькам дитини. Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони у шлюбі не перебувають, спільно не проживають, зареєстровані за різними адресами в межах Добропільського району Донецької області.

Суд бере до уваги, що фізична особа, яка не досягла десяти років, має місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них. Дитина проживає разом з матір'ю. Ненадання дозволу відповідачем на проведення реєстрації місця проживання малолітнього сина унеможливлює проведення такої реєстрації компетентними органами та порушує передбачене законом право дитини на реєстрацію місця проживання. Суд звертає увагу, що відповідач в судове засідання не з'явився та доказів протилежного суду не надав.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_5 до ОСОБА_2, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька обґрунтовані, а тому позов підлягає задоволенню.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, в користь позивача із відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто суму у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», ст. 33 Конституції України, ст.ст. 154, 155, 160 СК України, ст. 29 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 223, 263-265, 268, 273, 279, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_8) до ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_9), третя особа - Органом опіки та піклування Добропільської міської ради (ЄДРПОУ 04052904, адреса місцезнаходження: 85000 Донецька область м. Добропілля, вул. Першотравнева, буд. 83), про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька - задовольнити.

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1, без згоди батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. (семисот чотирьох гривень 80 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 грудня 2018 року.

Головуючий суддя Л.С.Мацишин

18.12.2018