Ухвала суду № 78782272, 21.12.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/46298/18

Провадження № 1-кс/761/31435/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді - Голуб О.А.,

за участі секретаря судових засідань - Кріт І.М.

представника власника майна - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника власника майна ТОВ «БРІСТОЛЬ-КРАСНАЯ» адвоката Проценка І.О. про скасування арешту на майно,

в с т а н о в и в :

в провадження Шевченківського районного суду м. Києва 03.12.2018 року надійшло клопотання представника власника майна ТОВ «БРІСТОЛЬ-КРАСНАЯ» адвоката Проценка І.О. про скасування арешту на майно.

Клопотання мотивовано, зокрема, тим, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2018 року в межах кримінального провадження № 22017000000000423 від 23.11.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 209 КК України, накладено арешт на нежитлову будівлю готелю, із забороною розпорядження, розташованого за адресою: місто Одеса, вул. Пушкінська, буд. 15, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 66083951101, що на праві власності належить ТОВ «БРІСТОЛЬ-КРАСНАЯ» (код ЄДРПОУ 37350005), мотивами накладення арешту стали висновки слідчого судді про те, що таке майно відповідає критеріям речових доказів наведених у ст. 98 КПК України.

На переконання представника власника майна при накладенні арешту не були дотримані загальні засади кримінального провадження, оскільки клопотання слідчого було розглянуте без повідомлення власника, в обґрунтування накладення арешту слідчим суддею взято до уваги постанову старшого слідчого в особливо великих справах 1 відділу 1 Управління досудового розслідування головного слідчого управління Служби безпеки України Трембача А.О. від 02.10.2018 року, якою нежитлову будівлю готелю визнано речовим доказом. Проте, нежитлова будівля готелю, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Пушкінська, будинок 15, що на праві власності належить ТОВ «БРІСТОЛЬ-КРАСНАЯ» не може відповідати критеріям речових доказів передбаченим ст. 98 КПК України.

Тим, більше слідчий суддя у вказаній ухвалі констатував, що нібито впродовж 2014-2017 років невстановлені особи вчинили створення придбання, з метою прикриття незаконної діяльності суб'єктів господарювання, у тому числі ТОВ «Л.А.Р.К.» ( код за ЄДРПОУ 35881896), які використовуються для мінімізації податку на додану вартість та податку на прибуток у спосіб здійснення операції по виконанню різноманітних послуг, робіт або поставки товарно-матеріальних цінностей, що фактично не виконувались, не надавались, товарно-матеріальні цінності не реалізовувались.

Проте, про які ознаки фіктивності може йти мова щодо ТОВ «Л.А.Р.К.», якщо власником цього товариства є ТОВ «ВЕРТЕКС ЮНАЙТЕД» із статутним капіталом майже 99 млн. грн., а власне саме ТОВ «Л.А.Р.К.» не має заборгованості по податкам і зборам, зареєстровано 13.05.2008 (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 556 102 0000 032110), а як платник податку на додану вартість - ще з 26.05.2008 (індивідуальний податковий номер платника ПДВ 358818915530). За інформацією Державно фіскальної служби України станом на 21.11.2018 року платник податків ТОВ «Л.А.Р.К» не має податкового боргу.

Посилання мотивувальній частині ухвали від 08.11.2018 року на відповідь Фонду державного майна України, що звіт про оцінку предмету іпотеки, який складено 10.10.2016 ТОВ «Глобал Аппрейзел», класифікується за ознакою абзацу п'ятого пункту 67 Національного стандарту « 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 14440, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правовим актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний, не ґрунтується на вимогах Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Крім того, відповідно до підпункту 1.3.1 пункту 1.3 Кредитного договору про надання кредиту у формі не відновлювальної мультивалютної відкличної кредитної лінії № 005/197/КЛ-16 від 16.10.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» та ТОВ «Л.А.Р.К.» кредитна лінія відкривається з 26.10.2016 по 22.10.2021, а тому строк погашення кредиту і виконання договору ще не настав. При цьому згідно із довідкою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (№510/1327/2018 від 20.11.2018) станом на 20.11.2018 прострочена заборгованість за кредитом та нарахованими відсотками за цим кредитним договором відсутня.

Вказав, що накладення арешту на вказане майно створює негативний імідж ТОВ «БРІСТОЛЬ-КРАСНАЯ», оскільки інформація про це є загальнодоступною.

Представник власника майна ОСОБА_2 в судовому засіданні клопотання підтримав, з мотивів у ньому наведеним та просив суд клопотання задовольнити.

Начальник 2 відділення 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного управління В.Кучерук надіслав листа, у якому просив відкласти судовий розгляд, у зв'язку з відрядженням слідчого Волошка О.С., однак підтверджуючих даних суду не надав.

Крім того, звертає на себе увагу й те, що арешт накладений за клопотанням про арешт майна слідчого Трембача А.О., а не слідчого Волошка О.С.

А тому, враховуючи, що орган досудового розслідування був належним чином повідомлений про час та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна, проте не забезпечив участь будь-якого із слідчих, що мають повноваження слідчого у даному кримінальному провадженні в судовому засіданні, слідчий суддя в силу положень ст. 174 КПК України, вважає за можливе продовжити розгляд клопотання за відсутності слідчого.

Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши представника власника майна, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, зокрема, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів убачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 08 листопада 2018 року накладено арешт на нежитлову будівлю готелю, із забороною розпорядження розташованого за адресою: місто Одеса, вулиця Пушкінська, буд.15, реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна: 66083951101, що на праві власності належить ТОВ «Брістоль-Красная» (код ЄДРПОУ 37350005).

При цьому, як слідує з ухвали суду, арешт накладено, у зв'язку із тим, що вказане майно відповідає критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, а тому, з метою його збереження, підлягає арешту.

Як убачається із тексту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва органом досудового розслідування здійснюється розслідування кримінального провадження № 2201700000000423 від 23.11.2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205 та ч.3 ст.209 КК України, зокрема, що впродовж 2014-2017 років невстановлені особи вчинили створення та придбання з метою прикриття незаконної діяльності суб'єктів господарювання, серед яких ТОВ «Л.А.Р.К. (код ЄДРПОУ 35881896).

При цьому, як убачається з свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ТОВ «Л.А.Р.К.» зареєстроване 13.05.2008 року, а не у період 2014-2017 року як зазначено в ухвалі слідчого судді від 08.11.2018 року про накладення арешту на майно.

Окрім того, предикатним злочином для злочину передбаченого ч.3 ст.209 КК України не може злочин, передбачений ч.2 ст.205 КК України, оскільки цей злочин середньої тяжкості, на що слідчий суддя при накладенні арешту помилково не звернув уваги, що свідчить про те, що вирішуються питання про арешт майна за клопотанням слідчого Трембача О.О. слідчий суддя не переконався у тому, що було вчинене кримінальне правопорушення, в межах розслідування якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на майно та вирішив питання про накладення арешту на майно з підстав відповідності його критеріям речового доказу, не перевіривши, для доведення об'єктивної сторони саме якого злочину, таке нерухоме майно має значення речового доказу.

Крім того, всупереч положенням ч.2 ст. 64-2 КПК України арешт накладено на майно третьої особи за клопотанням слідчого, а не за клопотанням прокурора.

Також, безпідставним є посилання на лист Фонду державного майна України щодо неякісності чи або непрофесійності звіту про незалежну оцінку об'єкту нерухомості, яке виступило іпотечним майном при укладенні кредитного договору № 005/197/кл-16, оскільки для встановлення реальної вартості предмету іпотеки не достатньо рецензувати звіт, а необхідно провести оцінку майна відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що в межах даного кримінального провадження не здійснено.

Також, звертає на себе увагу й те, що фактично відсутні підстави для висновку про вчинення злочину, оскільки строк дії кредитного договору № 005/197/кл-16 до 22.10.2021 року та згідно довідки № 510/1327/2018 віл 20.11.2018 року за підписом Директора Одеської обласної Дирекції АБ «УКРГАЗБАНК», станом на 20.11.2018 року прострочена заборгованість за кредитом та нарахованими відсотками за кредитним договором у формі не відновлювальної мультивалютної відкличної кредитної лінії № 005/197/кл-16 від 26.10.2016 року, відсутня.

Варто зауважити, що відповідно до ч.2 ст. 242 КПК України для визначення розміру збитків заподіяної кримінальним правопорушенням слідчий має звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи.

При цьому враховуючи, що слідчий суддя накладаючи арешт у своїй ухвали не послався на жодний висновок експерта, відповідно у порядку визначеному КПК України органом досудового розслідування відповідної експертизи не проводилося.

Слід зауважити, що фактично обставини зазначені у клопотанні підведені під фабулу, яка внесена у ЄРДР, доказів на підтвердження таких обставин не надано, а тому правові підстави для арешту об'єктів нерухомого майна про арешт якого йде мова відсутні взагалі, оскільки це майно не може відповідати критеріям речовому доказу, визначених у ст.98 КПК України, та не може бути використане для доведення обставин, що підлягають доказуванню за ч.2 ст.205 та ч.3 ст.209 КК України, взагалі в ухвалі не наведено об'єктивних даних про те, що були вчинені кримінальні правопорушення, які розслідуються, з огляду на те, що злочин, передбачений ч.2 ст.205 КК України не є предикатним для злочину, передбаченого ч.3 ст.209 КК України, а тому накладення арешту у даному випадку не відповідає завданням кримінального провадження.

Так, статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантовано право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Тлумачення положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції при застосуванні її до вилучення майна під час кримінального провадження, надано Європейським судом з прав людини, зокрема, у Рішенні від 23 січня 2014 року у справі ««EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України»:

«…1. Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series AN 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, п. п. 49 - 62 від 10 травня 2007 року).

2. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series AN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series AN 98)…».

Таким чином, враховуючи положення Кримінального процесуального кодексу України, практику Європейського суду з прав людини, на переконання слідчого судді, арешт на вищевказане майно, яке було накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 08.11.2018 року в рамках кримінального провадження № 22017000000000423 від 23.11.2017 року за ч.2 ст.205; ч.3 ст.209 КК України, накладено необґрунтовано, оскільки в даному випадку втручання державного органу у право на мирне володіння майном не можна вважати законним і таким, що не порушує справедливий баланс між інтересами власника, володільця майна, гарантованими йому законом, і завданням цього кримінального провадження.

На підставі наведеного, необхідно задовольнити клопотання представника власника майна ТОВ «БРІСТОЛЬ-КРАСНАЯ» - адвоката Проценка І.О. та скасувати арешт.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання представника власника майна ТОВ «БРІСТОЛЬ-КРАСНАЯ» - адвоката Проценка Ігоря Олексійовича про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2018 року у справі № 761/42372/18 провадження № 1-кс/761/28726/2018 на нежитлову будівлю готелю, із забороною розпорядження, розташованого за адресою: місто Одеса, вул. Пушкінська, буд. 15, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 66083951101, що на праві власності належить ТОВ «БРІСТОЛЬ-КРАСНАЯ» (код ЄДРПОУ 37350005).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.А. Голуб