Вирок № 78778279, 21.12.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/767/18

Провадження № 1-кп/629/232/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220380000166 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, військовозобов'язаного, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 29.05.2015 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 15, ч 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, згідно ухвали суду Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.11.2015 року покарання у виді штрафу замінено на 50 годин суспільних робіт, 23.02.2016 року знятий з обліку по відбуттю покарання у виді суспільних робіт;

- 14.06.2016 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Новікова Ю.О.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1, захисника - адвоката Попова А.О.,

в с т а н о в и в:

22 січня 2018 року близько 09.00 години, у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_3, яке належить ОСОБА_2 Перебуваючи на території вказаного домоволодіння, ОСОБА_1 побачив металеву драбину, яка знаходилась в підвалі. Після чого, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілій і бажаючи їх настання, діючи з корисливого мотиву, повторно, проник до підвалу та таємно викрав вказану драбину. Після чого, утримуючи в руках драбину, вийшов за територію домоволодіння. В цей час його помітила ОСОБА_5, яка підійшла до нього, та стоячи за парканом стала вимагати припинити кримінальне правопорушення, направлене на заволодіння майном ОСОБА_2 Але ОСОБА_1, розуміючи, що його дії стали помітні оточуючими і ігноруючи вимоги ОСОБА_5 зупинитися та повернути майно - металеву драбину вагою 36 кг., утримуючи в руках вказану драбину, став віддалятися від оточуючих. Однак заволодіти та розпорядитися майном не міг з причин, які не залежали від його волі. ОСОБА_1 був затриманий перехожими, які завадили йому довести злочин до кінця.

У разі доведення свого злочинного наміру до кінця, ОСОБА_1 міг би завдати потерпілій ОСОБА_2 матеріальний збиток на суму 216 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме: перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння 22.01.2018 року, на території домоволодіння ОСОБА_2, яке розташоване по АДРЕСА_3, побачив металеву драбину, яку вирішив викрасти. Драбина йому була потрібна щоб її продати та купити спиртні напої. На територію домоволодіння проник через хвіртку, коли вийшов з драбиною з підвалу, його помітила сусідка, почала кричати. Коли його викрили, він не збирався зупинятися, але його затримали сусіди та перехожі.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, не заперечує проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності його позицій, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, скоїв даний злочин в період іспитового строку, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом синдром залежності від алкоголю, вперше взятий на облік у 1994 році з діагнозом вживання психостимуляторів зі шкідливими наслідками. Має неповну середню освіту, військовозобов'язаний, не одружений, офіційно не працевлаштований, за місцем фактичного проживання характеризується посередньо.

Обвинувачений ОСОБА_1 прийняв участь у підготовці досудової доповіді, оцінка виявила високі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик небезпеки для суспільства характеризується як середній.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття та визнання вини.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, виправлення ОСОБА_1 без позбавлення/обмеження волі може становити небезпеку для суспільства. У разі призначення обвинуваченому покарання не пов'язаного з позбавлення волі, вважають доцільним застосувати наступні заходи: контроль за поведінкою за місцем проживання особи, застосування соціально-виховних заходів.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо лише в місцях позбавлення волі і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Також при призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2016 року засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком тривалістю 3 роки, та в період іспитового строку знов скоїв злочин, тому суд остаточно призначає покарання відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

На досудовому слідстві обвинуваченому ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого сплинув 08.04.2018 року.

Тому суд вважає на необхідне до вступу вироку в законну силу обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.

Строк відбування покарання рахувати з дня фактичного затримання.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.186 КК України та піддати його покаранню у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі приєднати невідбуту ОСОБА_1 частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2016 року і остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_1 обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.

Строк відбування покарання рахувати з дня фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, код банку 37999680, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 3111611520005, код доходів 24060300, інші надходження) судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 461 від 26.01.2018 року в розмірі 286 гривень 00 копійок.

Речовий доказ по справі:

- металеву драбину вагою 36 кг, яка належить потерпілій ОСОБА_2 та передана їй на відповідальне зберігання під розписку - залишити останній.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова