Вирок № 78775984, 20.12.2018, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3878/18

Провадження № 1-кп/539/443/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року м. Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі

головуючого - судді Грузман Т.В.,

секретаря судового засідання - Джадан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни кримінальне провадження №12018170240001012 від 17.08.2018 року по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середня, курсанта Львівської академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, раніше судимого 10.11.2011 року Апеляційним судом Полтавської області за ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ч.4 ст.187, ст.69, 70 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений згідно постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 01.09.2014 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 9 днів

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,-

за участі інших учасників судового розгляду:

прокурорів - Бакало Р.А., Куцак В.А.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Бондаренка С.Г.

та потерпілого - ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2018 року близько 4 год. 00 хв. ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 разом перебували на бетонних сходинках за магазином «Хвилинка» (колишній Меркурій), що за адресою м. Лубни, вул. Драгоманова, 32 Полтавської області вживаючи при цьому алкогольні напої.

В цей час між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виник конфлікт, який переріс в бійку в ході якої у ОСОБА_1, у якого при собі знаходився ніж, раптово виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, 17.08.2018 року близько 4 год. 09 хв., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння (висновок Лубенського обласного наркологічного диспансеру від 17.08.2018 року), перебуваючи за магазином «Хвилинка» (колишній «Меркурій»), що за адресою м. Лубни, вул. Драгоманова, 32 Полтавської області, діючи з прямим умислом, з метою заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в ході бійки з ОСОБА_4 дістав із карману штанів ніж та взявши його за рукоятку правою рукою наніс не менше шести ударів лезом ножа в область живота та передпліччя ОСОБА_4, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді одної колото-різаної рани по передній поверхні живота зліва, раньовий канал якої проникає у черевну порожнину з пошкодженням брижі тонкої кишки та стінки тонкої кишки, що супроводжувалось масивною внутрішньою кровотечею, а також трьох різаних ран верхньої третини лівого передпліччя, колото-різаної рани середньої третини лівого плеча, різаної рани верхньої третини лівого плеча, без ушкодження магістральних судин.

З вказаними тілесними ушкодженнями ОСОБА_4 був доставлений до хірургічного відділення Лубенської КЦМЛ.

Згідно висновку експерта за результатами проведеної судово-медичної експертизи №245 від 19.09.2018 у потерпілого ОСОБА_4 виявлено наступні ушкодження: одна колото-різана рана по передній поверхні живота зліва раньовий канал якої проникає у черевну порожнину з пошкодженням брижі тонкої кишки та стінки тонкої кишки, що супроводжувалось масивною внутрішньою кровотечею, а також трьох різаних ран верхньої третини лівого передпліччя, колото-різаної рани середньої третини лівого плеча, різаної рани верхньої третини лівого плеча, без ушкодження магістральних судин, які утворилися в короткий проміжок часу , не менш як від шестикратної дії колото-ріжучого предмету, тобто маючого гострий кінець та ріжучий край, типу ножа, і по ступені тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх спричинення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред»явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що у нього є сусідка ОСОБА_5, яка перебувала у компанії хлопців у пізню пору. Зателефонував цій знайомій та через певний час прийшов на те місце де вони розпивали спиртні напої. Сам також вживав з ними алкоголь, але не багато. Потерпілий ОСОБА_4 почав обурюватись, що відмовлявся від подальшого вживання алкоголю. Потім перемістились до приміщення магазину «Меркурій» де продовжували розпивати спиртні напої. Потерпілий знову продовжив свою розмову з обвинуваченим, під час якої ображав останнього. Після цього пішов додому, взяв ніж, повернувшись до компанії показав ніж. ОСОБА_4 висловив погрозу що нанесе тілесні ушкодження. Після цього стали наближуватись один до одного, спочатку наніс удари ножем у передпліччя, а потім у живіт. Після нанесених ударів, хтось із присутніх викликав швидку допомогу. Поїхав разом з потерпілим до лікарні. У подальшому відшкодував матеріальну шкоду. Цивільний позов прокурора в інтересах лікувального закладу визнає. У вчиненому розкаюється, прохає врахувати, що потерпілий до нього не має претензій. Вважає, що перебуваючи на волі принесе користь суспільству.

Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що тієї ночі випивали біля магазину «Меркурій», прийшов обвинувачений, який хотів забрати ОСОБА_5, але остання не хотіла з ним йти. ОСОБА_1 не адекватно себе вів, затівав сварку. Потім він пішов додому, з дому повернувся з ножем. Присутній поряд свідок повідомив про це. Запитав у обвинуваченого для чого йому ніж. Говорив зі знайомим коли ОСОБА_1 став розмахувати ножем. Спочатку наніс удар у руку, потім у живіт. Обвинувачений надавав допомогу після нанесених тілесних ушкоджень, поїхав разом до лікарні. На даний час матеріальна шкода відшкодована, претензій до обвинуваченого немає. Не вважає, що слід йому призначати покарання, що пов»язане з ізолюванням від суспільства. Можливо у певній мірі власна поведінка спровокувала обвинуваченого на нанесення тілесних ушкоджень.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин, із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі. Судом було роз»яснено наслідки такого порядку розгляду кримінального провадження як прокурору, так і потерпілому обвинуваченому та його захиснику.

Таким чином, у суді доведено належними та допустимими доказами, що дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч.1 ст. 121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя у момент заподіяння.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом, як зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України».

Так, у Рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 року Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути помірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»

Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання є щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 22 березня 2018 р. № 759/7784/15-к вказав, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового засідання є дійсним та відвертим, щирий жаль з приводу наслідків, що настали для потерпілого та осуд своєї поведінки є для суду переконливими. Крім того, судом взято до уваги той факт, що потерпілий ОСОБА_4 не має жодних претензій до обвинуваченого.

Обтяжуючою обставиною в силу ст. 67 КК України суд враховує вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, при призначенні покарання, суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що вчинений злочин є тяжким злочином. Суд враховує також особу винного, який характеризується позитивно. Згідно медичної довідки у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі. Також суд вважає що відсутні передбачені законом підстави для застосування до призначеного покарання положень ст. 75, 76 КК України, які б давали суду можливість дійти висновку про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання із випробуванням.

Разом з цим, з урахуванням особи обвинуваченого, який характеризується позитивно, наявність декількох пом»якшуючих вину обставин, суд вважає, що може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що відповідає нормі ч.1 ст. 69 КК України.При вирішенні питання щодо призначення покарання судом також враховується, що шкода завдана злочином, відшкодована потерпілому у повному обсязі. Також призначаючи покарання судом враховується, що учасники конфлікту перебували у стані алкогольного сп»яніння, не коректна поведінка з боку потерпілого у певній мірі спровокувала ОСОБА_1 на завдання тілесних ушкоджень. Хоча разом з цим кількість завданих ударів ножем потерпілому (не менше шести), схильність до вчинення злочинів, що вчиняються проти здоров»я осіб, не бажання стати на шлях виправлення після відбуття покарання за вироком апеляційного суду Полтавської області від 10.11.2011 року за яким його було засуджено за вчинення розбійного нападу із застосуванням насильства ( ч.4 ст. 187 КК України), слугує підставою для призначення реального покарання у вигляді позбавлення волі.

Висновок служби пробації від 26.11.2018 року містить інформацію щодо високого ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та високого ризику небезпеки для суспільства.

У ході розгляду кримінального провадження прокурором військової прокуратури Полтавського гарнізону центрального регіону України в інтересах держави в особі Комунальної Лубенської центральної міської лікарні заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 на суму 7784 грн.09 коп.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. За наведених обставин, позовні вимоги прокурора викладені у вищенаведеній позовній заяві підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до п.п.1,2,4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, підлягає стягненню в сумі фактичних витрат з винних осіб, і визначається закладом охорони здоров'я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи із кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості витрат на його лікування.

Так, згідно довідки Лубенської КЦМЛ вартість затрат на лікування та перебування ОСОБА_4 у медичній установі в період з 17 серпня 2018 року по 28 серпня 2018 року (10 ліжко - днів) становить 7784,09 грн.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити в силі у зв»язку з призначенням судом покарання у вигляді позбавлення волі. Початок строку відбування покарання обчислювати з 17 серпня 2018 року (дата затримання за ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.08.2018 року). За правилами ч.5 ст.72 КК України в строк відбування покарання підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення з 17.08.2018 року до набранням цим вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим та призначити покарання за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора військової прокуратури Полтавського гарнізону центрального регіону України в інтересах держави в особі Комунальної Лубенської центральної міської лікарні задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунальної Лубенської Центральної міської лікарні на рахунок № 3155626014862 ЄДРПОУ 01999388, МФО 831019 витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 на суму 7784 грн.09 коп.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити без зміни у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 час його попереднього ув»язнення з 17.08.2018 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази: одяг (футболку, штани та кросівки) належні ОСОБА_1, які зберігаються у камери речових доказів Лубенського ВП ГУНП у Полтавській області повернути власнику, як йому належні; футболку і шорти належні потерпілому ОСОБА_4, які знаходяться у камері речових доказів Лубенського ВП ГУНП у Полтавській області повернути власнику, як йому належні; компакт диск на якому міститься відео з камер відеоспостереження магазину «Хвилинка» залишити у матеріалах кримінального провадження ; три змиви РБК, що передані до камери речових доказів Лубенського ВП ГУНП у Полтавській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Т.В. Грузман