Рішення № 78775453, 12.12.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/1424/18

Провадження №2/524/1277/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., за участі позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в якому зазначала, що працювала у відповідача на посаді кухаря 3-го розряду з 13 листопада до 17 листопада 2017 року.

20 листопада 2017 року її було повідомлено про звільнення за ст. 147 КЗпП України.

07 грудня 2017 року у трудову книжку було внесено зміни щодо підстав звільнення, а саме, що звільнення відбулося за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважала звільнення незаконним, оскільки порушень трудової дисципліни не вчиняла, адміністрація відповідача не пропонувала дати жодні пояснення.

Просила поновити строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, визнати наказ за № 110 о/с від 17 листопада 2017 року незаконним, поновити її на посаді кухаря 3-го розряду з 21 листопада 2017 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу без зазначення розмірів, а також у відшкодування моральної шкоди 50000 грн. Моральну шкоду обґрунтовувала тим, що мала моральні страждання, втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів до існування (т.1 а.с.а.с. 1-4).

Ухвалою судді від 05 березня 2018 року позивачеві було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору, а позовна заява була залишена без руху у звязку з несплатою позивачем судового збору в частині вимоги про стягнення моральної шкоди, копія якої була направлена судом позивачеві засобами рекомендованого поштового звязку та яку позивач отримала 11 квітня 2018 року (т. 1 а.с.52-54). 13 квітня 2018 року позивачем була надана суду квитанція про сплату судового збору (т.1 а.с.58).

Ухвалою судді від 16 квітня 2018 року було відкрито провадження у справі, залучено сторони у справі, третю особу, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження (т.1 а.с.61).

26 квітня 2018 року до суду надійшла письмова заява відповідача ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 за підписом її директора - третьої особи ОСОБА_5 про застосування наслідків спливу одномісячного строку звернення до суду з позовом встановленого ст. 233 КЗпП України (т.1 а.с. 65-68).

Крім того, 26 квітня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позов, в якому вказувалося, що при прийнятті позивача на роботу, було проведено вступний інструктаж з питань охорони праці, ознайомлено з посадовою інструкцією та інструкцією про охорону праці, з відібранням підписів від позивача. Також, позивача було ознайомлено з організацією харчування в школі, однак позивач відмовилася від підпису в наказі за №351 о/д від 01 вересня 2017 року. Під час роботи позивач недобросовісно виконувала свої обовязки, допускала порушення правил спілкування та санітарних норм при приготуванні їжі, зокрема: - 15 листопада 2017 року - обсмаження рибних котлет з однієї сторони; - 16 листопада 2017 року порушення правил гігієни та невчасне накриття обіду для учнів; - 17 листопада 2017 року об смаження котлет з однієї сторони. Позивачеві пропонувалися надати письмові пояснення щодо своєї поведінки, допущених нею порушень технологічного процесу приготування їжі. Наказами за №№ 512а о/д, 516а о/д, 110 о/с відповідно позивач попереджувалася про недопустимість вчинення порушень, притягувалася до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та звільнення з роботи (т. 1 а.с. 69-77).

Ухвалами суду від 11 та 31 травня 2018 року, постановлених на місці та занесених до протоколу судового засідання, були задоволені клопотання позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6 про виклик і допит як свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (т. 1 а.с.а.с. 157-158, 188-189, 193, 216).

30 травня 2018 року до суду була подана представником позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 заява про уточнення позовних вимог, зокрема щодо місця роботи на яке необхідно поновити позивача кухаря 3-го розряду та зазначено розміри середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 листопада 2017 року по 30 травня 2018 року 19649,28 грн. та його розрахунок (т.1 а.с. 204-205).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, її представники ОСОБА_13, ОСОБА_2 позов підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, викладені у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 ОСОБА_4 та третя особа директор ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 ОСОБА_5 з позовом не погодилися. Пояснили, що позивача було звільнено на законних підставах, розрахунок було проведено, трудова книжка та розрахунок було здійснено одразу після звільнення позивача з роботи.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Наказом директора ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 ОСОБА_5 від 10 листопада 2017 року за № 107 о/с позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду кухаря 3 розряду школи з 13 листопада 2017 року (т.1 а.с. 78).

13 листопада 2017 року з позивачем було проведено: - вступний інструктаж з питань охорони праці; - ознайомлення з інструкцією з охорони праці та посадовою інструкцією з видачею їх копій; - ознайомлення з Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19, з наказом № 351 о/д від 01 вересня 2017 року «Про організацію харчування в школі у 2017-2018 роках» та Правилами особистої гігієни в школі для працівників.

Позивач та її представники не заперечували факт здійснення вступного інструктажу з питань охорони праці, ознайомлення позивача з інструкцією з охорони праці та посадовою інструкцією з видачею їх копій. Крім того, підтвердженням даних обставин слугує наявність підписів позивача в оригіналах інструкції з охорони праці та посадової інструкції, які зберігаються у відповідача, а також наявність підписів позивача в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та журналах реєстрації видачі інструкції з охорони праці та посадових інструкцій працівникам закладу (т.1 а.с.а.с. 79-93).

Не заслуговують уваги доводи позивача та її представників щодо не ознайомлення позивача з Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19, з наказом № 351 о/д від 01 вересня 2017 року «Про організацію харчування в школі у 2017-2018 роках» та Правилами особистої гігієни в школі для працівників.

Так, позивач не заперечувала у судовому засіданні свою достеменну обізнаність з режимом роботи їдальні в школі, час виходу працівників їдальні школи на роботу, обсяг щоденних обовязків повязаних з організацією харчування учнів школи як то: приготування продуктів для використання при приготуванні їжі (чищення картоплі, приготування фаршу тощо), самого приготування їжі (обсмаження котлет тощо), організацією накриття столів на сніданок та обід учнів, прибирання. Крім того, факт ознайомлення позивача з цими актами відповідача постають та підтверджується поясненнями третьої особи ОСОБА_5, свідченнями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_9, а також складеними у відповідача актами від 13 листопада 2017 року про відмову позивача від підпису про ознайомлення (т.1 а.с.а.с.94-112).

Відповідно до п.п. 1.4 п.1 Посадової інструкції № 28 кухаря постає, що у своїй діяльності кухар керується технологією приготування страв у шкільній їдальні, правилами виробничої санітарії, правилами користування кухонним обладнанням, правилами і нормами охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту, а також статутом і локальними нормативними актами школи, Правилами внутрішнього розпорядку та своєю посадовою інструкцією. Пунктом 2 даної інструкції передбачено, що головне призначення кухаря приготування їжі згідно з технологією приготування, обслуговування учнів у їдальні під час перерв.

З п.п. 2.1.-2.3. п. 2 наказу № 351 о/д від 01 вересня 2017 року «Про організацію харчування в школі у 2017-2018 роках» постає, що наказом по закладу призначено персонально відповідальним за дотримання правил особистої гігієни і санітарно-гігієнічних норм на робочому місці, за належний санітарний стан робочого місця, кухонного обладнання, інвентарю та приміщення кухні шеф-кухаря ОСОБА_10 або особу яка виконує роботу кухаря.

Призначено персонально відповідальним за приготування їжі відповідної якості згідно з технологією приготування страв кухарів або особу яка виконує роботу кухаря. Персонально відповідальним за дотримання норм виходу готових страв шеф-кухаря ОСОБА_10 або особу яка виконує роботу кухаря (т. 1 а.с. 71).

Крім того, у відповідності до 2.1.-2.3. п. 2 цього наказу, п. 3 Посадової інструкції кухаря № 28, затвердженої наказом директора ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 від 08 лютого 2016 року за № 530, відповідальність за дотримання санітарно-гігієнічних норм, за виконання технології приготування страв та якість готової продукції, технології приготування їжі та видачі страв персонально покладалася на позивача ОСОБА_1 в межах її повноважень як кухаря 3-го розряду.

15 листопада 2017 року комісією громадського контролю за станом харчування учнів ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 на підставі доповідних шкільної медсестри ОСОБА_11 та шеф-кухаря ОСОБА_10 була здійснена перевірка організації харчування в школі у 2017-2018 навчальних роках.

За результатами перевірки було складено акт б/н від 15 листопада 2017 року, з якого постає, що під час перевірки 15 листопада 2017 року комісією було виявлено ряд недоліків, зокрема, робоче місце кухаря ОСОБА_1 було брудне, кухар ОСОБА_1 у своїй роботі не дотримувалася вимог санітарно-гігієнічних норм (мила руки без застосування миючого засобу), виявлено порушення у технології приготування їжі.

Наказом директора ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 від 15 листопада 2017 року за № 512 а о/д «Про наслідки перевірки організації харчування ЗОШ № 19» кухарю ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 ОСОБА_1 вказано на неналежну організацію робочого місця, неналежне виконання санітарно-гігієнічних норм та неналежне виконання посадових обовязків. Наказано усунути недоліки з організації харчування до 16 листопада 2017 року та попереджено ОСОБА_1 про те, що у випадку повторного скоєння дисциплінарного правопорушення до неї може бути застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани в порядку передбаченому ст. ст. 147-149 КЗпП України. Від надання особистих пояснень ОСОБА_1 відмовилась, про що було складено ОСОБА_7 від 15 листопада 2017 року (т. 1 а.с. 113-119).

16 листопада 2017 року у відповідності до наказу директора ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 від 15 листопада 2017 року № 512а о/д «Про наслідки перевірки організації харчування ЗОШ № 19», на підставі доповідних заступника директора школи ОСОБА_7 та вчителя школи ОСОБА_15, відбулася повторна перевірка щодо організації харчування учнів, у тому числі щодо усунення недоліків виявлених 15 листопада 2017 року.

За результатами перевірки було складено акт б/н від 16 листопада 2017 року, в якому зазначалося, що у ході перевірки 16 листопада 2017 року комісією у складі заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_7, відповідальної за організацію харчування учнів в школі, медсестри ОСОБА_11 та шеф-кухаря ОСОБА_10 було встановлено, що наказ від 15 листопада 2017 року № 512 а о/д «Про наслідки перевірки організації харчування ЗОШ № 19» кухарем ОСОБА_1 не виконаний, недоліки не з організації робочого місця не усунуті, були виявлені повторні порушення кухарем ОСОБА_1 без поважних причин недотримання вимог посадових обовязків кухаря п. 3 Посадової інструкції кухаря № 28 та пунктів 2.1., 2.2, 2.3. наказу по школі від 01 вересня 2017 року за № 351 о/д «Про організацію харчування у школі у 2017-2018 навчальних роках», а саме те, що кухар ОСОБА_1 не дотримується санітарно-гігієнічних норм, вимог технології приготування страв.

Наказом директора ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 від 16 листопада 2017 року за № 516 а о/д «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани» до кухаря ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за систематичне невиконання нею без поважних причин обовязків, покладених на неї ст. ст. 21, 139 КЗпП України, трудовим договором, Посадової інструкції кухаря № 28 та пунктів 2.1 - 2.3. наказу по школі від 01 вересня 2017 року № 351 о/д «Про організацію харчування в школі у 2017-2018 навчальних роках». Повідомлено ОСОБА_1 про те, що у випадку неодноразового порушення на протязі року з моменту видання наказу дисциплінарного правопорушення вона може бути звільнена в порядку передбаченому п. 3 ч 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач ОСОБА_1 була ознайомлена з актом перевірки, наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, від підпису на підтвердження факту ознайомлення з цими актом та наказом відмовилася, про що було складено відповідний акт. Крім того, позивач відмовилась від надання пояснень щодо виявлених 16 листопада 2017 року порушень, про що було складено відповідний акт (т. 1 а.с. а.с. 120-127).

Наказ директора ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 від 16 листопада 2017 року за № 516 а о/д «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани» про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування стягнення у вигляді догани позивач ОСОБА_1 у судовому порядку не оскаржила.

17 листопада 2017 року у відповідності до наказу директора ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 від 15 листопада 2017 року № 512а о/д «Про наслідки перевірки організації харчування ЗОШ № 19», на підставі доповідних шкільної медсестри ОСОБА_11 та шеф-кухаря ОСОБА_10, відбувся черговий контроль медсестрою ОСОБА_11 дотримання кухарями вимог санітарно-гігієнічних норм та технології приготування страв.

За результатами контролю було складено акт від 17 листопада 2017 року, в якому було вказано, що наказ від 15 листопада 2017 року № 512а о/д кухарем ОСОБА_1 систематично не виконується без поважних причин, робоче місце брудне, санітарно-гігієнічні норми не дотримуються (після приготування мясного фаршу руки мила без застосування миючого засобу і витирала їх не рушником, а брудною ганчіркою), технологія приготування страв не витримана (котлети смажила тільки з однієї сторони), на зауваження не реагувала, нецензурно лаялася у присутності учнів. Виявлені систематичні порушення кухарем ОСОБА_1 без поважних причин є грубим порушенням посадових обовязків, встановлених п. 3 Посадової інструкції кухаря № 28 та пунктів 2.1 - 2.3. наказу по школі від 01 вересня 2017 року № 351 о/д «Про організацію харчування у школі у 2017-2018 навчальних роках» та п. 3.3. Додатку № 3 до Правил внутрішнього трудового розпорядку.

На пропозицію адміністрації школи позивач ОСОБА_1 відмовилася надати особисті письмові пояснення, про що було складено відповідний акт (т.1 а.с. 128-132).

17 листопада 2017 року директором ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 ОСОБА_5 на імя голови профспілкового комітету ОСОБА_3 ЗОШ № 19 ОСОБА_9 були направлені подання про розгляд доповідної записки медичної сестри школи ОСОБА_11 та доповідної записки шеф-кухаря ОСОБА_10 від 17 листопада 2017 року про порушення позивачем ОСОБА_1 як кухарем 3-го розряду школи технології приготування їжі для дітей, невиконання посадових обовязків кухаря, грубе відношення до учнів та співробітників школи та щодо надання дозволу на звільнення позивача (т. 1 а.с. а.с. 133, 134).

Профспілковий комітет ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 на своєму засіданні 17 листопада 2017 року, розглянувши подання адміністрації школи, надав згоду на звільнення позивача з роботи (т. 1 а.с. 135).

Наказом директора ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 від 17 листопада 2017 року за № 110 о/с «Про звільнення ОСОБА_1Г.», ОСОБА_1 було звільнено з посади кухаря 17 листопада 2017 року за систематичне невиконання нею без поважних причин обовязків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Від ознайомлення з наказом ОСОБА_1 відмовилась (т. 1 а.с. а.с. 139-141).

Суд вважає, що звільнення позивача з роботи було здійснено з порушенням порядку встановленого ст. ст. 40, 49, 147, 149 КЗпП України.

Факти допущених порушень позивачем при виконанні своїх обовязків як кухаря 3-го розряду у період з 15 по 17 листопада включно 2017 року, які були виявлені спільними комісіями адміністрації та профспілкової організації відповідача, в дійсності мали місце.

Позивач ОСОБА_1, на котру як кухаря 3-го розряду школи була покладена відповідальність за дотримання санітарно-гігієнічних норм, за виконання технології приготування страв та якість готової продукції, технології приготування їжі та видачі страв персонально, у порушення п.п. 2.1.-2.3. п. 2 наказу № 351 о/д від 01 вересня 2017 року «Про організацію харчування в школі у 2017-2018 роках, п. 3 Посадової інструкції кухаря № 28, затвердженої наказом директора ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 від 08 лютого 2016 року за № 530, халатно відносилася до виконання своїх обовязків, зокрема: не дотримувалася вимог санітарно-гігієнічних норм, технології приготування страв та якості готової продукції, технології приготування їжі та видачі страв персонально.

Так у судовому засіданні знайшли підтвердження виявлені адміністрацією та профспілковим комітетом школи факти допущених позивачем порушень, які полягали у тому, що позивач ОСОБА_1 15 та 17 листопада 2017 року допустила порушення технології приготування страв (неправильне та неповне обсмаження котлет), а 16 листопада 2017 року недотримання гігієнічних вимог до роздавання приготовленої їжі (роздавання відварених мясних напівфабрикатів (сосиски) руками за відсутності засобів гігієни (поліетиленові рукавички). Доводи позивача та її представників, що комісія вибірково підійшла до факту виявлення порушень у технології приготування не заслуговують уваги. Так, позивач пояснила, що вона не встигла обсмажити котлети з двох сторін, але не пояснила ту обставину, чому обсмажені з однієї сторони котлети складала в спеціальний посуд для подальшого термічного приготування. Отже, односторонньо обсмажені котлети без їх перевертання на іншу сторону при обсмаженні на пательні (сковородах) одразу клалися позивачем в посуд для подальшої термічної обробки. Суд погоджується з позивачем щодо того, що меню шкільної їдальні 15-17 листопада 2017 року фактично не змінювалося, однак таке не свідчить про відсутність у позивача порушень у технології приготування їжі, оскільки виявлені недоліки були вчасно виявлені та усунуті після проведених перевірок. Крім того, мали місце випадки недотримання позивачем особистої гігієни, яка полягала у тому, що вона мила руки без використання миючих спеціальних засобів або без їх миття шляхом витирання, зокрема після роботи з рибними та мясними продуктами.

Дані факти, крім зазначених раніше письмових доказів, підтверджуються і свідченнями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Суд погоджується з доводами представника відповідача та третьої особи щодо того, що таке систематичне недбале (халатне) виконання позивачем обовязків кухаря свідчить про небажання працівника сумлінно виконувати свої трудові обовязки, покладені на нього трудовим договором, стійке прагнення ігнорувати розпорядження адміністрації школи, у тому числі керівників їдальні школи, і за своїми наслідками реально становили загрозу життю та здоровю дітей, які харчувалися у школі

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадкахсистематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Зі статті 147 цього ж Кодексу постає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно ч. 1 ст.149КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Положення ч. 1 ст. 149 КЗпП України відповідачем були дотримані, за результатами перевірок і до притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідач в особі його уповноважених працівників пропонував позивачеві надати письмові пояснення по фактам виявлених порушень.

Відповідно ст.43КЗпП Українирозірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Як раніше зазначалося, 17 листопада 2017 року директором ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 ОСОБА_5 на імя голови профспілкового комітету ОСОБА_3 ЗОШ № 19 ОСОБА_9 були направлені подання про розгляд доповідної записки медичної сестри школи ОСОБА_11 та доповідної записки шеф-кухаря ОСОБА_10 від 17 листопада 2017 року про порушення позивачем ОСОБА_1 як кухарем 3-го розряду школи технології приготування їжі для дітей, невиконання посадових обовязків кухаря, грубе відношення до учнів та співробітників школи та щодо надання дозволу на звільнення позивача (т. 1 а.с. а.с. 133, 134). У поданні щодо надання згоди на звільнення адміністрація школи вказала як підставу ст. 147 КЗпП України, а не п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

З витягу з протоколу засідання профспілкового комітету школи за № 178 від 17 листопада 2017 року (т.1 а.с. 135) постає, що профспілковий комітет задовольнив подання керівництва школи та надав згоду на звільнення позивача.

У матеріалах справи наявний ОСОБА_7 від 17 листопада 2017 року, складений членами профспілкового комітету, в особі голови профкому ОСОБА_9 та членів комітету: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 про те, що 17 листопада 2017 року на засідання профспілкового комітету була запрошена кухар школи ОСОБА_1, яка прибути на засідання відмовилась (т.1 а.с. 142)..

Позивач ОСОБА_1 письмову заяву до профспілкового комітету щодо розгляду подання адміністрації школи на надання згоди на її звільнення у її відсутності не подавала.

Враховуючи наявність факту першої неявки позивача на засідання, всупереч вимогам ч. 3 ст. 43 КЗпП України профспілковий комітет розгляд подання не відклав до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті, формально поставився до покладених обовязків та невідкладно розглянув подання, чим фактично сприяв адміністрації відповідача у передчасному звільненні позивача з роботи.

Трудова книжка із записом за № 64 від 20 листопада 2017 року про звільнення позивача з посиланням як на підставу звільнення ст. 147 КЗпП України було видано позивачеві 20 листопада 2017 року. 07 грудня 2017 року при зверненні позивача до її трудової книжки були внесені зміни, зокрема запис за № 64 визнано невірним. Здійснено запис за № 65 про звільнення позивача з посиланням як на підставу звільнення п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з зазначенням дати запису 20 листопада 2017 року(т. 1 а.с. 14-15).

Виплата розрахункових сум належних позивачеві при звільненні була здійснена наприкінці листопада 2017 року шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в АТ «Приватбанк» (т.1 а.с.144-145). Між сторонами у справі спір щодо обчислення розмірів заробітної плати відсутній.

За висновком суду, звільнення позивача з роботи було здійснено відповідачем передчасно, без дотримання вимог ч. ч. 2, 3 ст. 43 КЗпП України.

Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно до диспозицій ст. ст. 233, 234 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний умісті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений ст. 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском зазначеного строку.

Відповідно до п. 4 Постанови ПленумуВерховного ОСОБА_10України N9від 06листопада 1992року «Пропрактику розглядусудами трудовихспорів» строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.

Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обовязків цивільного характеру. Тобто він втілює «право на суд», яке, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розпочати провадження в суді за цивільним позовом та отримати його вирішення (наприклад, п. 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», п. 50 рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п. 52 рішення у справі «Меньшакова проти України»).

Виходячи з аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті «права на суд», тлумачення статті 233 КЗпП України, суд робить висновок, що початок перебігу строку звернення особи для захисту порушених законних прав та інтересів у сфері трудових правовідносин слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обставини порушення її прав.

Досліджуючи проблему початку перебігу строку звернення до суду для захисту порушеного права, не можна оминути увагою і підхід Європейського суду з прав людини щодо завдань такого строку, який зводиться до того, що він покликаний не лише сприяти захисту порушеного права позивача, але і забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав потенційних відповідачів, які можуть статися в разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними із плином часу (наприклад, п. 51 рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п. 570 рішення у справі «ВАТ «Нафтова компанія «ЮКОС» проти Росії»). Звідси, суд констатує, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеєр проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини також зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності (строку звернення) є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність (строк звернення) є важливим аргументом, вказаним заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. проти Республіки Молдова, N 36157/08, § 22, 23, від 22 липня 2014 року).

У статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Позивач ОСОБА_1 у своєму позові та у судовому засіданні зазначала, що про своє звільнення вона дізналася від шеф-кухаря ОСОБА_11 вранці 20 листопада 2017 року після відсторонення її від роботи останньою.

Суд критично ставиться до таких пояснень позивача ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Під час розгляду справи в суді, відповідачем було надано ряд письмових доказів, з яких вбачається, що відповідно до ОСОБА_17 від 17 листопада 2017 року, складеного членами комісії від адміністрації закладу та профспілкового комітету у складі: голови профкому ОСОБА_9, директора школи ОСОБА_5, медсестри школи ОСОБА_11, секретаря керівника школи ОСОБА_14 про те, що кухар школи ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про звільнення від 17 листопада 2017 року № 110 о/с за ст. 147 КЗпП України, але від підпису про ознайомлення з наказом остання відмовилася.

У Книзі обліку руху трудових книжок працівників закладу міститься запис від 17 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_1 та її особистий підпис про отримання трудової книжки із позначкою її рукою «звільнена» (т. 1 а.с. а.с. 149-150).

Згідно особової картки працівника ОСОБА_1 в графі «Дата і причина звільнення (підстава)» наявний запис про звільнення 17 листопада 2017 року за ст. 147 КЗпП України, а в графі «Підпис працівника» міститься підпис ОСОБА_1 із зазначенням цієї ж дати 17 листопада 2017 року.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачу було відомо про її звільнення з 17 листопада 2017 року саме в день її звільнення - 17 листопада 2017 року.

З доказів, що наявні в матеріалах справи постає, що 27 листопада 2017 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до директора школи ОСОБА_5 про незаконне звільнення, виплату за вимушений прогул, моральне відшкодування, поновлення на посаді кухаря 3-го розряду, оплату лікарняного листа (Справа №524/8952/17).

Ухвалою судді від 29 листопада 2017 року дана позовна заява була залишена без руху, з підстав передбачених ст. ст. 119, 120 ЦПК України та надано позивачу 5-тиденний строк для усунення недоліків з дня одержання копії цієї ухвали. Позивач особисто отримала копію ухвали 11 грудня 2017 року. У вказаний в ухвалі строк позивач не усунула недоліки і ухвалою судді від 27 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 було визнано неподаною та повернуто позивачу. Копію ухвали від 27 грудня 2017 року позивач отримала особисто 16 січня 2018 року. Дана ухвала позивачем не була оскаржена в апеляційному порядку та набрала законної сили.

Отже, позивач мала об'єктивну реальну можливість, після отримання інформації щодо видання наказу про її звільнення 17 листопада 2017 року та отримання 20 листопада 2017 року трудової книжки, отримати правову допомогу та своєчасно, без порушення встановлених строків, звернутись до суду з відповідним позовом, підтвердженням чого і є факт звернення до суду з позовною заявою саме 27 листопада 2017 року.

Позивач повторно звернулася з позовом до ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди лише 02 березня 2018 року. При цьому, суд констатує, що позивач не мала реальних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом у передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк з дня одержання трудової книжки 20 листопада 2017 року. Натомість, всі дії позивача з 27 листопада 2017 року до 16 січня 2018 року, та з 17 січня 2018 року до 02 березня 2018 року свідчать про явну незаінтересованість позивача у вирішенні трудового спору, виконанні вимог суду, дотриманні строків звернення з відповідним позовом до суду.

Суд не приймає до уваги доводи позивача та її представників щодо того, що позивач не мала реальної можливості одержати відповідну фахову правову допомогу. Так, 18 грудня 2017 року ОСОБА_3 місцевим Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги було видано доручення за № 348 на підставі наказу від 15 грудня 2017 року адвокату ОСОБА_6 для надання безоплатної правової допомоги позивачеві (т. 1 а.с.46, 184-185). Отже, позивачеві надавалася правова допомога навіть у період коли була залишена без руху позовна заява, яка надійшла до суду у листопаді 2017 року. Крім того, як у позивача, так і в її представника ОСОБА_6 не було жодних перешкод щодо звернення до суду із заявами (клопотаннями) про витребування відповідних документів від відповідача у період з 11 грудня 2017 року до 27 грудня 2017 року та одночасне усунення недоліків позовної заяви, яка була подана у листопаді 2017 року, що не потребувало надмірних зусиль та часу, а також у подальшому зверненні з відповідним позовом та клопотаннями з 17 січня 2018 року до 17 лютого 2018 року. Суд також звертає увагу на те, що позивач повідомила у судовому засіданні про те, що вона отримувала консультації і в іншого адвоката до призначення адвоката ОСОБА_6

Позивач та її представники не подали до суду належні і допустимі докази на підтвердження позову, у тому числі щодо наявності поважних причин пропуску строку зверненняз позовом до суду, спростування встановлених судом обставин та доводів відповідача, третьої особи щодо законності дій при виявленні фактів порушень виконання трудових обовязків.

На підставі встановлених обставин, враховуючи, що зазначені позивачем та її представниками обставини не свідчать з достатньою переконливістю та очевидністю про наявність об'єктивних причин, які б унеможливлювали звернутись позивачеві до суду за захистом своїх законних прав та інтересів особисто чи через свого представника своєчасно в одномісячний строк передбачений ст. 233 КЗпП України, суд вважає, що їх доводи про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду не заслуговують на увагу, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, зокрема щодо незаконності звільнення з роботи, що визнається судом обґрунтованими, слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення позивачем до суду за захистом свого порушеного права при звільненні.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що позивач сплатила судовий збір в частині вимоги про стягнення моральної шкоди. Сторони у справі не заявляли вимоги щодо стягнення оплачених ними інших судових витрат. Оскільки позивачі по такій категорії справ звільнені від сплати судового збору в частині вимог про поновлення на роботі та стягненні заробітної плати, у тому числі середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а позов не підлягає задоволенню, то судовий збір в частині вимог про поновлення на роботі та стягненні заробітної плати, у тому числі середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не підлягає стягненню ні з позивача, ні з відповідача. Також, не підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в частині вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 40, 149, 221, 231, 233, 237, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрована та проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: ОСОБА_3 загальноосвітня школа I-III ступенів № 19, код ЄДРПОУ: 23553960, юридична адреса: м. Кременчук, вул. Шевченка буд. № 58/69.

Третя особа: ОСОБА_5, директор ОСОБА_3 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 19 (юридична адреса: м. Кременчук, вул. Шевченка буд. № 58/69).

Повний текст рішення виготовлено 21 грудня 2018 року.

Рішенняможе бути оскаржено до Полтавського Апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: