Постанова № 78770396, 18.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Єгупенко В.В.

18 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2971/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 по справі № 820/2971/18, ухвалене в м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, 61004, о 15:27, повний текст рішення складено 17.09.2018р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпнет Україна"

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2018р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Діпнет Україна (надалі - позивач, ТОВ Діпнет Україна), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (надалі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення від 23.11.2017р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без врахування приписів чинного законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2018р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Київській області від 23.11.2017р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

03.12.2018р. позивачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що Головним управлінням ДФС у Київській області 05.05.2017 складено акт від №288/10-36-14-02-13/38278035 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Діпнет Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при проведені взаємовідносин з В «Профі Маркет» за період з 01.11.2016 по 30.11.2016.

За результатами розгляду заперечень ТОВ «Діпнет Україна» на вказаний акт перевірки, Головним управлінням ДФС у Київській області листом від призначено повторну документальну позапланову виїзну перевірку, про що видано наказ від 27.09.2017 №1745.

Головним управлінням ДФС у Київській області складено акт від 11.10.2017 №769/10-36-14-02-13/38278035 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою Відповідальністю "Діпнет України» (код за ЄДРПОУ 38278035) з питань, що стали предметом оскарження на акт позапланової виїзної перевірки від 05.05.2017 № 288/10-36-14-02-13/38278035».

Висновками акту від 11.10.2017 №769/10-36-14-02-13/38278035 встановлено порушення платником податків п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.11.2017р.:

- №000425281402, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2044036 грн. з яких: за основним платежем - 1635229 грн. та штрафних санкцій 408807 грн.;

- №0042571402, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 44842 грн.

Не погодившись з вказаними висновками, ТОВ «Діпнет Україна» звернулось до ГУ ДФС у Київській області з письмовими запереченнями на акт перевірки № 769/10-36-14- 02-13/38278035 від 11.10.2017, за результатами якої висновки акту залишено без змін.

Також, позивачем оскаржені податкові повідомлення - рішення до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України винесене рішення №8621/6/99-99-11-01-01-25 від 13.03.2018, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 23.11.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, а скаргу ТОВ «Діпнет Україна» без задоволення.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 23.11.2017р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 винесені всупереч приписів чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували доводи контролюючого органу посилався на відсутність факту реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем, ТОВ «Діпнет Україна», та ТОВ «Профі Маркет» у листопаді 2016р.

Відповідачем зазначено про відсутність трудових ресурсів у контрагента постачальника ТОВ «Діпнет Україна» - ТОВ «Профі Маркет», а також про наявність негативної інформації відносно постачальника ТОВ «Профі Маркет» - ТОВ «Кіровоград транс-логістик» (другий ланцюг постачання).

01.11.2016р. між ТОВ «Профі Маркет» та ТОВ "ДІПНЕТ УКРАЇНА" укладено договір № 11, згідно умов якого покупець зобов'язався придбати товар та оплатити його вартість на умовах, установлених договором, а саме: товар передається продавцем та приймається покупцем партіями. Партією товару вважається його кількість, за найменуванням та цінами, вказаними у видаткових накладних, що оформлюються за фактом відвантаження товару покупцю на кожну окрему поставку та у товарно-транспортній накладній, якщо доставка товару здійснюється перевізником.

Найменування, загальна кількість, одиниця виміру, вартість одиниці товару, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) та загальна вартість кожної партії визначені у договорі або у погоджених сторонами специфікаціях, або видатковій накладній.

Перевезення товару, придбаного у ТОВ «Профі Маркет», здійснювалось за рахунок ТОВ «Діпнет Україна» із залученням ФОП ОСОБА_1, згідно з договором транспортного експедирування у внутрішньому та міжнародному сполученні від 01.06.2015р. № 01/06-7, згідно умов якого замовник (ТОВ «Профі Маркет») доручає, а експедитор (ФОП «ОСОБА_1Б.») бере на себе зобовязання забезпечити організацію перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом та здійснювати всі необхідні розрахунки з транспортними організаціями (перевізниками) за перевезення вантажів замовника.

Згідно з даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого та сплаченого на користь фізичних осіб, а також сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ за 4 квартал 2016 року № 9268426040 від 28.01.2017 встановлено, що кількість працюючих з 101 ознакою 0 осіб, доходів з ознакою доходу 157 «дохід, виплачений самозайнятій особі» - 6 осіб.

Відповідно даних ЄРПН, ТОВ «Профі Маркет» за листопад 2016р. сформовано податковий кредит з ПДВ згідно із зареєстрованими податковими накладними та здійснено придбання електричної апаратури для проводового телефонного чи телеграфного звязку у ТОВ «Кіровоград транс-логістик».

Протягом листопада 2016 року ТОВ «Кіровоград транс-логістик» відобразило придбання наступних матеріальних цінностей: гліцерин, газ, бензин, дизельне пальне, цукор, борошно, мясопродукти.

Разом з тим, товариство реалізовано макуху, сою, пшеницю, шрот соняшника, матеріали та фрукти, труби.

Так, відповідно до п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з пп. 192.1.2 п. 192.1 ст.192 Податкового Кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання обєкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Положеннями п. 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п. 200.2. ст. 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження факту здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Профі Маркет», ТОВ «Діпнет Україна» позивачем надані належним чином складені первинні фінансово-господарські документи, а саме: договір № 11 від 01.11.2016р., укладений між ТОВ «Діпнет Україна» (Покупець) та ТОВ «Профі Маркет» (Продавець); видаткові накладні; акти узгодження цін товарів; товарно-транспортні накладні; договір транспортного експедирування у внутрішньому та міжнародному сполученні; платіжні доручення.

Податкові накладні, якими оформлено фінансово-господарські операції з придбання ТОВ «Діпнет Україна» товару у ТОВ «Профі Маркет», зареєстровані у ЄРПН у встановленому законодавством України порядку.

Факт руху активів між ТОВ «Діпнет Україна» та ТОВ «Профі Маркет» підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

На момент здійснення спірних фінансово-господарських правовідносин, так і на даний час ТОВ «Діпнет Україна» та ТОВ «Профі Маркет» зареєстровані у встановленому законом порядку як юридичні особи та як платники податку на додану вартість.

Позивачем долучено до матеріалів справи належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій ТОВ «Діпнет Україна» та ТОВ «Профі Маркет».

Колегія суддів звертає увагу, що виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 (№ 826/11879/13-а).

Доводи податкового органу зазначені в акті перевірки від 11.10.2017р. про наявність ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.03.2017р. по справі № 161/4272/17 колегія суддів вважає не обґрунтованими, та зазначає наступне.

Вказаною ухвалою прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області було надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів, які мають відношення до відкриття та використання ТОВ «Профі Маркет» рахунків, які знаходяться у ПАТ «Сбербанк», з можливістю вилучення таких документів у межах кримінального провадження № 32017030000000007.

Однак, сам факт наявності зазначеної ухвали у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач, суб'єкт владних повноважень, не виконав обов'язку, покладеного на нього відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України та не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 14.09.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 по справі № 820/2971/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 21.12.2018.