Рішення № 78769762, 20.12.2018, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/3109/18

№ провадження 2-а/647/28/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2018 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі Татаровській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Бериславі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Бериславського ВП Хапісова Сергія Миколайовича про скасування постанови ДПО18 №805859 від 05.11.2018 року

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора СРПП Бериславського ВП Хапісова Сергія Миколайовича про скасування постанови ДПО18 №805859 від 05.11.2018 року, в якому зазначив, що 05.11.2018 року відповідач склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 № 805859, згідно якої було застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн.. Із зазначеною вище постановою, позивач повністю не згоден та вважає її винесеною всупереч порядку встановленому діючим законодавством, а тому вона є незаконна й така, що підлягає скасуванню. Просив суд скасувати постанову серії ДПО18 №805859 від 05.11.2018 року, якою на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. за ч. 3 ст. 140 КУпАП.

Судом 23.11.2018 року винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач відзив по справі не надав, справа розглядалась на підставі наявних матеріалів.

Судом у відповідності до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку у відповідності до ч.3 ст. 194 КАС України, що надані позивачем докази та зазначені в позові обставини, є достатніми для прийняття рішення з наступних підстав:

Відповідно до ст..68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Судом встановлено, що інспектор СРПП Бериславського ВП старший лейтенант поліції Хапісов Сергій Миколайович склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3.ст. 140 КУпАП та відповідно склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №805859, в якій зазначив, «ОСОБА_1 будучи посадовою особою та відповідальним за проведення дорожньо-ремонтних робіт по вул.. 1 травня в м. Берислав не вжив відповідних заходів щодо огородження місця проведення дорожніх робіт знаками та його облаштування згідно СОУ 45.2-000 181 12-006 п. 5.1, 5.2.1, 5.2.2, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 140 КУпАП» та застосував до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу передбаченому санкцією статті, а саме в розмірі 680,00 грн. (а.с. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто елементом складу адміністративного правопорушення неодмінно повинна бути вина у формі умислу чи необережності.

Відповідно до п. 5.1 Порядку огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг СОУ 45.2-00018112-006:2006, пересувний знак-сигналізатор небезпеки Для позначення місця безпосереднього виконання дорожніх або аварійних робіт на діючих дорогах і вулицях слід застосовувати пересувний знак-сигналізатор небезпеки (далі - знак небезпеки) згідно з Технічними умовами, розробленими, узгодженими та затвердженими у встановленому порядку. У разі задовільних погодних умов, у світлу пору доби, при проведенні робіт на ділянці дороги протяжністю менш ніж 100 м, знак небезпеки дозволяється не застосовувати.

Пунктами 5.2.1 та 5.2.2 вищезазначеного порядку передбачено, що дорожні знаки для облаштування місць проведення робіт повинні відповідати Технічним умовам на їх виготовлення та вимогами ДСТУ 4100. Місця встановлення знаків зазначені на тимчасовій схемі ОДР для визначеної ділянки будівництва, реконструкції або ремонту дороги, знаки слід встановлювати на узбіччі і розділювальній смузі на переносних опорах на висоті 1,9 м ... 2,1 м в населеному пункті і 1,7 м ... 1,9 м - за його межами. На проїзній частині знаки встановлюють на опорах, бар'єрах згідно з ГСТУ 218-03449261-095 на висоті 0,6 м ... 1,5 м. Відстань від краю знака до краю проїзної частини або діючої смуги руху повинна бути не менша ніж 1,0 м.

Згідно ч. 3 ст. 140 КУпАП порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само неусунення після закінчення робіт перешкод і неприведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 140 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення порядку огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг СОУ 45.2-00018112-006:2006 .

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 222 КУпАП адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, передбачені частинами першої, другої, третьої статті 140 КУпАП розглядають органи Національної поліції.

У випадках, передбачених частиною другою статті 258 КУпАП, коли протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу виноситься уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення .

Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. 14.11.2018 року позивач отримав рекомендованим листом з повідомленням постанову по справі про адміністративне правопорушення ДПО18 №805859 від 05.11.2018 року. Адміністративний позов подано 20.11.2018 року, тобто у встановлені законом строки.

Здійснивши системний аналіз ст.ст. 288, 293 КУпАП та ст.ст. 5-9, 245, 264 КАС України, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена до адміністративного суду у порядку, визначеному кодексом адміністративного судочинства, з особливостями встановленими КУпАП.

З огляду на це, суд при вирішенні адміністративного позову не обмежений повноваженнями, визначеними ст. 245 КАС України, а наділений ще й повноваженнями, визначеними п.3 ч.1 ст. 293 КУпАП, зокрема скасувати постанови (як повністю так і частково), змінювати захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідач відзив на позов не надав , а тому суд позбавлений можливості врахувати думку відповідача з приводу даної справи.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 44 КАС України учасник справи зобов'язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 № 805859 від 05.11.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 будучи посадовою особою та відповідальним за проведення дорожньо-ремонтних робіт по вул.. 1 травня в м. Берислав не вжив відповідних заходів щодо огородження місця проведення дорожніх робіт знаками та його облаштування згідно СОУ 45.2-000 181 12-006 п. 5.1, 5.2.1, 5.2.2, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 140 КУпАП.

Згідно зі ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Відповідно ч.2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Складаючи постанову про накладення адміністративного стягнення відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому ст. 255 КУпАП.

Суд вважає, що стягнення було накладено правомочною особою.

В діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки проступку, за яким законом встановлено адміністративну відповідальність (ст. 140 ч. 3 КУпАП). Стягнення накладено в межах, встановлених санкцією статті. Строк давності для застосування стягнення не закінчився.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Стаття 22 КУпАП (норма загальної частини КУпАП, яка розповсюджує свою дію також на правопорушення, передбачені особливою частиною КУпАП) передбачає можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначністю діяння, обмежившись усним зауваженням. Таке рішення можливе у разі невеликої суспільної шкідливості діяння та відсутності внаслідок нього збитків державним чи суспільним інтересам.

З огляду на повне дослідження обставин даної справи судом, необхідність повторного розгляду даної справи суб'єктом владних повноважень відсутня, оскільки це суперечило б засадам права особи на судовий захист, юридичної визначеності та обов'язковості судових рішень.

За встановлених конкретних обставин справи, вказане правопорушення не спричинило жодних збитків державним чи суспільним інтересам, тому не вважається суспільно шкідливим, у зв'язку з чим визнається судом малозначним.

Таким чином, оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині накладеного адміністративного стягнення у виді штрафу зі звільненням ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись 243-246, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову серії ДПО 18 № 805859 від 05.11.2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 140 КУпАП скасувати в частині накладення адміністративного стягнення в сумі 680,00 гривень, звільнивши його від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП за малозначністю діяння і обмежитись усним зауваженням, в іншій частині дану постанову залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення, однак з врахуванням п. 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З текстом постанови можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя В. С. Миргород