Постанова № 78767390, 18.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7027/18

Номер справи місцевого суду: 499/138/18

Головуючий у першій інстанції Тимчук Р. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20 червня 2018 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 20 червня 2018 року позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість станом на 29.01.2018 року у розмірі - 39849,11 грн. та судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

В обгрунтування позову представник позивача посилався на те, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою б/н від 14.10.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 16 000,00 гривень у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", та "Тарифами Банку", складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

У порушення норм закону та умов договору та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала у зв"язку з чим станом на 29.01.2018 року утворилася заборгованість - 39849,11 грн., яка складається з наступного: 11505,63 грн. - тіло кредиту, 20700,24 грн. - нараховано відсотки за користування кредитом; 5269,47 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 1873,77 грн. - штраф (процентна складова), у зв'язку з чим ПАТ КБ «ПриватБанк» був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, сторони в судове засідання не з'явилися, від відповідача надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю, а від позивача відповідні письмові пояснення.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1)неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3)не відповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи вимоги у повному обсязі, суд виходив з неналежного виконання відповідачем умов договору, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 39849,11 грн., яка складається з наступного: 11505,63 грн. - тіло кредиту, 20700,24 грн. - нараховано відсотки за користування кредитом; 5269,47 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 1873,77 грн. - штраф (процентна складова).

Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» із заявою № б/н від 14.10.2010 року та нею було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. ( а.с.11).

Відповідно до ч.І ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк», даний банк керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Отже, підписавши заяву та засвідчивши згоду з Умовами та Правилами надання послуг ПАТ КБ «Приватбанк» його клієнтам, ОСОБА_2 таким чином приєдналася до вказаних Умов та Правил, які по суті є публічною офертою.

На підставі підписаної сторонами заяви, що разом з Умовами та Правилами, а також Тарифами, які розміщені на офіційному сайті Банку Відповідачу було відкрито картковий рахунок та видана пластикова картка, яка є ключем до цього рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачці було встановлено кредитний ліміт 300 грн., який в подальшому неодноразово змінювався: 08.08.2011 року до 28000 грн.; 22.02.2012 року до 37000 грн.; 01.10.2012 року до 5400 грн.; 14.06.2013 року до 6500 грн.; 29.05.2015 року до 15 000 грн.; 22.10.2015 року до 12 500 грн.; 23.11.2015 року до 15 000 грн.; 25.11.2015 року до 16 000 грн.

Також за вказаний період відповідачці здійснювався перевипуск кредитної карти у вз'язку з закінченням строку її дії.

Згідно з роздруківкою руху коштів за картковим рахунком, відкритим в межах укладеного договору приєднання згідно з заявою б/н від 14.10.2010 року, відповідач активно користувалася кредитними коштами: знімала кошти через банкомати, оплачувала за рахунок встановленого кредитного ліміту товари та продукти, поповнювала рахунок мобільного зв'язку за тими самими номерами телефонів, які нею були зазначені, як контактні при укладення договору про надання банківських послуг з ПАТ КБ «Приватбанк» .

Таким чином відповідач уклавши з ПАТ КБ «Приватбанк» Договір про надання банківських послуг, користувалась кредитними коштами і певний час здійснювала поповнення карткового рахунку після використання коштів в межах кредитного ліміту та сплачувала проценти за банківськи послуги.

Станом на 29.01.2018 року у відповідача у зв'язку з неналежним виконання умов договору про надання банківських послуг перед банком утворилася заборгованість - 39849,11 грн., яка складається з наступного: 11505,63 грн. - тіло кредиту, 20700,24 грн. - нараховано відсотки за користування кредитом; 5269,47 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : 500.00 грн. - штраф (фіксована частина), 1873,77 грн. - штраф (процентна складова). У зв'язку з чим ПАТ КБ «ПриватБанк» був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав

Вірно встановивши обставини укладення договору між сторонами, не настання обставин припинення дії договору (закриття картрахунку або інформування Банка про розірвання договору), а також обставини, що відповідач допустив прострочення, внаслідок чого виникла заборгованість по тілу кредиту та процентам, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача про відсутність між сторонами договорних відносин щодо кредитного ліміту з посиланням відповідача на те, що заява-анкета заповнювалась нею з метою одержання пенсійної карти для перерахування на неї пенсії за інвалідністю та правильно виходив з того, що Банк у відповідності до умов договору мав підстави, як вимагати з позичальника повернення тіла кредиту і сплату процентів так і застосовувати неустойку у вигляді штрафів.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем фактично не укладався договір про надання банківських послуг щодо кредитування, а заповнення заяви-анкети від 14.10.2010 року пов'язувалось з одержанням пенсійної карти для перерахування на неї пенсії за інвалідністю є неспроможними, оскільки не спростовують ані обставин, встановлених судом щодо користування відповідачем кредитними коштами ані висновок районного суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача непогашеної заборгованості внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків за договором про надання банківських послуг.

Вказані доводи були наведені відповідачем в суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву і судом при ухваленні оскражуваного рішення доводам відповідача надавалась належна оцінка і тому підстави для втручання в здійснену районним судом оцінку доказів і набуті у зв'язку з цим висновки, у апеляційного суду відсутні.

Доводи апеляційної скарги, що особистими даними відповідача могла скористатися інша невстановлена на даний час особа є неспроможними, оскільки не узгоджуються з встановленими у справі обставинами і не підтверджені належними доказами.

Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Проте до суми позову заявленої до стягнення входить окрім тіла кредиту 11505,63 грн., процентів за користування кредитом 20700,24 грн. також і пеня 5269, 47 грн., а всього 37475 грн. 34 коп. Заявлений до стягнення штраф 1873, 77 грн. складає 5% від суми вимог - 37475 грн. 34 коп.

Таким чином вимоги про стягнення штрафу, який є неустойкою, заявлені в тому числі з пені, яка також за своєю правовою природою є неустойкою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015 року не підлягає задоволенню вимоги про стягнення штрафу (фіксована частина) - 500,00 гривень та штрафу (процентна складова) у розмірі 1873 грн. 77 коп., а всього на загальну суму 2373,77 грн. у зв'язку з подвійною цивільно-правовою відповідальністю, пов'язаною з нарахуванням штрафів на прострочену заборгованість, до якої була включена заборгованість за пенею, яка разом зі штрафом є різновидом неустойки (тобто неустойка з неустойки).

Підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України в даному випадку судова колегія не вбачає.

При таких обставинах рішення суду першої інстанції не може залишатися без змін і підлягає зміні з ухваленням нового судового рішення про стягнення заборгованості яка станом на 29.01.2018 року складає 37475 грн. 34 коп., а саме: за кредитом - 11505,63 грн.; за процентами за користування кредитом 20700,24 грн.; за пенею - 5269,47 грн. В іншій частині вимог слід відмовити.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні.

У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як роз'яснено в абз 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом «Про судовий збір»).

Загальна сума заявлених вимог складає 39849 грн. 11 коп., судовий збір сплачений в сумі 1762 грн. 00 коп.

Згідно з рішенням апеляційного суду задоволено вимог на загальну суму 37475 грн. 34 коп., що складає 94% від заявлених вимог.

Тому стягненню підлягає судовий збір пропорційно задоволеним вимогам від сплаченого 1762 *94% що становить 1656 грн. 28 коп.

Однак, як вбачається з документів, доданих до апеляційної скарги відповідач є інвалідом 2-ї групи безстроково і тому з неї не може бути стягнуто судовий збір, який в даному випадку має бути віднесений за рахунок держави.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20 червня 2018 року - змінити.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за договором про надання банківських послуги від 14.10.2010 року станом на 29.01.2018 року у розмірі - 37475,34 грн., яка складається з наступного: 11505,63 грн. - тіло кредиту, 20700,24 грн. - відсотки за користування кредитом; 5269,47 грн. - пеня.

В решті заявлених вимог - відмовити.

Компенсацію понесених ПАТ КБ «Приватбанк» судових витрат віднести за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.12.2018 року

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова