Рішення № 78766605, 03.12.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/23019/17

Провадження № 2/522/4435/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Смоковій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в інтересах ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 - які діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, в якому просила визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Право власності на вищезазначену квартиру підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 05.07.2016 року, який було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 05.07.2016 року про що й було також видано витяг про державну реєстрацію прав від 08.07.2016 року

Батьки дитини ОСОБА_5, а саме: батько – ОСОБА_3 який не був зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 та мати – ОСОБА_2 позбавлена права користування зазначеною квартирою за рішенням Приморського районного суду м. Одеси та була знята з реєстрації за вказаною адресою,

ОСОБА_5 за місцем реєстрації не проживає, її речей в квартирі немає, участі в утриманні житла та сплаті за вартість комунальних послуг не приймає.

Посилаючись на вказані підстави позивач просила задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, та позов просив задовольнити.

Представник ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач в справі – ОСОБА_5 за місцем реєстрації не проживає, її речей в кімнаті немає, участі в утриманні житла та сплаті за вартості комунальних послуг не приймає.

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. ст. 316, 317,319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь - які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного суд робить висновок, що реєстрація і відсутність відповідача у квартирі позивача створює їй перешкоди у здійсненні правомочностей власника майна.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що право відповідача на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України.

Відповідний правовий висновок, викладено ВСУ у постанові від 15.05.2017 року по справі № 6-2931цс16.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним приміщенням та виселення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 3.1 «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» ( затв. Наказом МВС України 22.11.2012 № 1077) підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи є судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 - які діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради про позбавлення особи права на користування житловим приміщенням та виселення підлягає частковому задоволенню, а саме задовольнити позов в частині позбавлення особи права на користування житловим приміщенням.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 1516, 316, 317, 318, 319, 321, 328, 391, 405 ЦК України,ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право користування квартирою № 8 по пров. Лермонтовському, 5 в м. Одесі.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси.

Повний текст рішення суду складено 21.12.2018 року.

Суддя В.І.Загороднюк

03 грудня 2018 року